Справа № 761/14797/22
Провадження № 2/761/4658/2023
(заочне)
23 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Бражніченко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Фонд гарантування інвестицій» до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення нерухомого майна з-під арешту, -
У травні 2022 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Фонд гарантування інвестицій» до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення нерухомого майна з-під арешту, згідно з якою позивач просив суд: звільнити з-під арешту, накладеного постановою Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), серія та номер: НОМЕР_1 від 26.03.2020 р., нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження № 39413858 від 26.03.2020 р.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2006 р. між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ВАТ КБ «Надра» був укладений Кредитний договір № 33/П/63/2006-840 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого ВАТ КБ «Надра» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит в сумі 83 000,00 доларів США під 9,5 % річних на строк до 25 вересня 2021 р. (надалі - Основне зобов'язання), а ОСОБА_1 , взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків відповідно до умов Кредитного договору. 26.09.2006 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним Кредитним договором, був укладений Договір іпотеки, посвідчений Сніговою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3795 (надалі - Договір іпотеки), за умовами якого ОСОБА_1 , передав ВАТ КБ «Надра» в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: - квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Квартира/Предмет іпотеки).
У позовній заяві зазначено, що 07.05.2020 р. між ПАТ «КБ «НАДРА», яке є правонаступником ВАТ КБ «Надра», та ТОВ «ФК «ФП» був укладений Договір № GL3N217046_JIB216 про відступлення прав вимоги, посвідчений Швець P.O., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1557, за умовами якого ПАТ «КБ «НАДРА» відступило ТОВ «ФК «ФГІ» права вимоги до ОСОБА_1 , що належали ПАТ «КБ «НАДРА» на підставі вищевказаних Кредитного договору та Договору іпотеки, а ТОВ «ФК «ФП» набуло зазначені вище права вимоги. 25.11.2020 р. в рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором ТОВ «ФК «ФГІ» звернуло стягнення на Предмет іпотеки шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки на підставі Договору іпотеки та в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Отже, з 25.11.2020 р. власником нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , є ТОВ «ФК «ФГІ», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2021 № 234469706 та Інформаційною довідкою № 305164039 від 18.07.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Позивачем вказано, що також, згідно Інформаційної довідки № 305164039 від 18.07.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стосовно квартири АДРЕСА_1 (надалі також - Квартира) було виявлено, що 26.03.2020 р. на вищезазначену Квартиру накладено арешт на підставі постанови, про арешт майна боржника серія та номер: НОМЕР_1, виданий 26.03.2020 р. Шевченківським РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ). Особою, майно якої обтяжується, зазначено ОСОБА_1 .
У позовні заяві вказано, що згідно Інформаційної довідки № 305164039 від 18.07.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стосовно квартири АДРЕСА_1 (надалі також - Квартира) було виявлено, що 26.03.2020 р. на вищезазначену Квартиру накладено арешт на підставі постанови, про арешт майна боржника серія та номер: НОМЕР_1, виданий 26.03.2020 р. Шевченківським РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ). Особою, майно якої обтяжується, зазначено ОСОБА_1 .
Позовна заява мотивована тим, за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 27.07.2022 р. виконавче провадження № НОМЕР_1 є завершеним, що підтверджується роздруківкою результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 27.07.2022 р. Позивач вважає належним обраний спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів, який грунтується на законі та є достатнім для відновлення порушеного права, а саме:1) слід звільнити з-під арешту, накладеного постановою, серія та номер: НОМЕР_1 від 26.03.2020 , нерухоме майно, яке належить на праві власності Позивачу, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження № 39413858 від 26.03.2020 р.).
Позивач зазначає, що за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, грубо порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному об'ємі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому наявні порушення прав та законних інтересів позивача як власника майна, які підлягають судовому захисту, а позов задоволенню.
Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 19.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача ТОВ «ФК «ФГІ», вимоги позовною заяви підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Третя особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представником позивача у заяві не викладено заперечень щодо заочного розгляду справи, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 26.09.2006 р. між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ВАТ КБ «Надра» був укладений Кредитний договір № 33/П/63/2006-840 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого ВАТ КБ «Надра» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит в сумі 83 000,00 доларів США під 9,5 % річних на строк до 25 вересня 2021 р. (надалі - Основне зобов'язання), а ОСОБА_1 , взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків відповідно до умов Кредитного договору (а.с. 5-6). 26.09.2006 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним Кредитним договором, був укладений Договір іпотеки, посвідчений Сніговою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3795 (надалі - Договір іпотеки), за умовами якого ОСОБА_1 , передав ВАТ КБ «Надра» в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: - квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Квартира/Предмет іпотеки) (а.с. 7-8).
Так, 07.05.2020 р. між ПАТ «КБ «НАДРА», яке є правонаступником ВАТ КБ «Надра», та ТОВ «ФК «ФГІ» був укладений Договір № GL3N217046_JIB216 про відступлення прав вимоги, посвідчений Швець P.O., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1557, за умовами якого ПАТ «КБ «НАДРА» відступило ТОВ «ФК «ФГІ» права вимоги до ОСОБА_1 , що належали ПАТ «КБ «НАДРА» на підставі вищевказаних Кредитного договору та Договору іпотеки, а ТОВ «ФК «ФП» набуло зазначені вище права вимоги.
Як вбачається з Інформаційної довідки № 305164039 від 18.07.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що з 25.11.2020 р. власником нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , є ТОВ «ФК «ФГІ», що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2021 № 234469706 (а.с. 15, 16-17).
Крім того, згідно Інформаційної довідки № 305164039 від 18.07.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна стосовно квартири АДРЕСА_1 (надалі також - Квартира) було виявлено, що 26.03.2020 р. (номер запису про обтяження 39413858) на вищезазначену квартиру накладено арешт на підставі постанови, про арешт майна боржника серія та номер: НОМЕР_1, виданий 26.03.2020 р. Шевченківським РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ). Особою, майно якої обтяжується, зазначено ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
За правилами ч.4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для знання арешту з майна є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Частиною 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивач вважає, належним обраний спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів, який грунтується на законі та є достатнім для відновлення порушеного права, а саме:1) слід звільнити з-під арешту, накладеного постановою, серія та номер: НОМЕР_1 від 26.03.2020 , нерухоме майно, яке належить на праві власності Позивачу, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження № 39413858 від 26.03.2020 р.), оскільки станом на 27.07.2022 р. виконавче провадження № НОМЕР_1 є завершеним, що підтверджується роздруківкою результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 27.07.2022 р.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові N 5 від 3.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 711/3591/21 від 03.05.2022.
Предметом спору в цій справі є звільнення з-під арешту накладеного постановою Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), серія та номер: НОМЕР_1 від 26.03.2020 р., нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ», а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
При цьому, суду не надано доказів у зв'язку із чим і яке виконавче провадження закінчено, оскільки долучена на аркуші справи 18 тільки витяг з АСВП з якого неможливо встановити ні час завершення виконавчого провадження, ні підстави його завершення, ні суті виконавчого провадження, а саме, який виконавчий документу слугував підставою для його відкриття, що також є суттєвим під час вирішення спору про зняття арешту з майна. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо вказаного виконавчого провадження НОМЕР_1 під час виконання якого накладено арешт на квартиру.
Отже позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, яким було накладено оскаржуваний арешт.
Згідно із матеріалами справи, що боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1, на майно якого було накладено арешт, є відповідач ОСОБА_1 , стягувачем є ПАТ «КБ «Надра».
Водночас, до суду із клопотанням про витребування доказів у разі неможливості їх отримання, доказів звернення позивача до органу Державної виконавчої служби щодо надання інформації, чи клопотань про залучення співвідповідача, матеріали справи не містять.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, однак позивач не довів, що виконавче провадження закінчено з підстав, крім зазначених в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», що, в свою чергу, передбачає обов'язок зняття арешту.
В даному випадку судом зауважується, що виконавче провадження НОМЕР_1 було відкрито 30.11.2015 (а.с.18) року, а прав власності позивача на вказане нерухоме майно зареєстроване - 25.11.2020 (а.с. 16), тобто після відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Суд, при цьому зауважує, що позов також є передчасним, оскільки суду не надано доказів звернення до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), із заявою про зняття арешту або зі скаргою на дії виконавця в порядку Розділ VII ЦПК України.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язко доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
За правилами ст. 141 ЦПК України в разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладені на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 321, 391 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 3-5, 12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 280-282, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Фонд гарантування інвестицій» до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення нерухомого майна з-під арешту, - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 31.03.2023.
Суддя: