Справа № 761/21983/22
Провадження № 2/761/5004/2023
(заочне)
14 березня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Бражніченко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про захист прав споживачів, -
встановив:
У жовтні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про захист прав споживачів, згідно з яким позивач просить суд:
-визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» укладений 19 січня 2022 року.
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу в розмірі 398 963,03 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 19 803,48 грн., пеню в розмірі 1 412 329,10 грн., а всього 1 831 095,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в січні 2022 року позивач для особистих потреб та потреб своєї родини вирішив придбати легковий автомобіль. Здійснюючи пошуки потрібної моделі в мережі Інтернет, він знайшов оголошення про продаж ТОВ «Везем Шиппінг» автомобіля потрібної йому марки. З метою придбання автомобіля в найкоротший термін, він зателефонував до відповідача, який запропонував йому укласти попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу. Укладення попереднього договору відповідач обґрунтував необхідністю транспортування автомобіля з іншого міста, в якому він знаходиться на складі відповідача та після внесення позивачем оплати по встановленому рахунку, ним будуть надані відповідні послуги з підпору авто на аукціоні в США, по доставці в Україну та розмитненню. Попередній договір відповідач вислав йому поштою за місцем проживання, який він підписав та відправив на адресу відповідача.
Відтак, позивач зазначає, що 19 січня 2022 року між ним з ТОВ «Везем Шиппінг» був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (основний договір) належного відповідачу транспортного засобу строком до 31 травня 2022 року. На виконання умов попереднього договору позивач сплатив на користь відповідача 398 963,03 грн. Пунктом 1.2 договору передбачено, що сторони зобов'язалися укласти основний договір до 31 травня 2022 року. Відповідач умови договору не виконав та прострочив виконання свого зобов'язання на 118 днів.
У позовній заяві зазначено, що, як виявилось пізніше, транспортний засіб відповідачу взагалі не належить і до теперішнього часу, право власності транспортний засіб відповідач не набув, що робить неможливим виконання в подальшому умов договору з боку відповідача. Відповідно до пункту 4.1 попереднього договору термін дії договору закінчився, позивач сплатив кошти, але відповідач свої зобов'язання не виконав. Він не отримував від відповідача жодного письмового чи усного повідомлення із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору.
Позивачем вказано, що пізніше виявилось та стало очевидним, що за спірним договором відповідач фактично зобов'язався надати послуги позивачу з викупу транспортного засобу за кошти позивача з аукціону в США, транспортування його до України та розмитнення. Про це свідчить пункт 1.5. договору та розрахунок вартості автомобіля, який був наданий відповідачем. Цей розрахунок складається з наступного: вартість лоту + аукціонний збір; доставка суша + море; брокерські послуги; вигрузка з порту; розмитнення; дилерські послуги; сертифікація. Позивач вважає, що відповідач не мав на меті здійснювати продаж належного йому транспортного засобу, його метою було надання послуг, які зазначені в розрахунку вартості як «Дилерські послуги», чим відповідач також ввів в оману позивача. Отже, при таких обставинах відповідно до ч.1 ст. 213 ЦК України, цей правочин слід тлумачити, як надання послуг дилера. Таким чином, позивач вказує, що під час укладення попереднього договору відповідач ввів позивача в оману, оскілки спонукав дати згоду на здійснення правочину на який в іншому випадку позивач не погодився б. Відповідач ввів позивача в оману стосовно основних характеристик товару, який позивач бажав придбати, а саме його наявності, належності відповідачу та поставки в майбутньому. В свою чергу, відповідач не вчинив жодних дій для виконання умов попереднього договору, що свідчить про відсутність у нього намірів до реального настання правових наслідків, передбачених оспорюваним правочином.
У позовній заяві вказано, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, для здійснення свідомого вибору.
Окрім того, позивачем вказано, що з аналізу пунктів 1.2, 2.1 та 2.3 попереднього договору вбачається жорсткий імперативний обов'язок споживача в день підписання договору оплатити вартість завдатку в розмірі повної вартості транспортного засобу, в той час, як обов'язок відповідача щодо строків придбання транспортного засобу та наслідків зволікання з виконанням такого обов'язку відповідачем взагалі не конкретизовані. Більше того, кінцевий термін укладення основного договору є непомірно тривалим (4 місяці). З урахуванням цієї обставини, укладення основного договору взагалі втрачає для позивача свою актуальність. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним. Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між сторонами є нікчемним через введення позивача в оману щодо істотних його умов.
Таким чином, позивач вважає, що в даному випадку наявні підстави для визнання попереднього договору недійсним. З огляду на неналежне виконання умов договору з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого авансу в розмірі 398 963,03 грн., а також сум інфляційних втрат в розмірі 19 803,48 грн., пеня в сумі 1 412 329,10 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2022 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, до суду надійшла заява представника позивача, в якій останній просив суд розглянути справу без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не сповістив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 19 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Везем Шиппінг» був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12073. Відповідно до умов договору сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу на належний ТОВ «Везем Шиппінг» транспортний засіб марка: Audi, модель:A6 PREMIUM PLUS, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору, сторони зобов'язались до 31 травня 2022 року укласти основний договір.
Пунктом 1.3. попереднього договору визначено, що ТОВ «Везем Шиппінг» гарантувало, що на момент укладання основного договору транспортний засіб, визначений у п.1.1. цього договору, буде належати йому та не буде знаходитись під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, а також не буде обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.
Пунктом 2.1 попереднього договору визначено, що продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 19 526,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладення договору становить 554 735,61 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 92 455,94 грн., та сплачується позивачем в безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» в національній валюті України - гривні згідно з офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку.
Після укладення основного договору транспортний засіб підлягає державній реєстрації на власника в одному із сервісних центрів МВС України (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.1 попереднього договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами, а саме із 19 січня 2022 року, і діє до 31 травня 2022 року або до укладення основного договору.
На виконання умов попереднього договору ОСОБА_2 згідно квитанції від 20.01.2022 року вніс на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» 299 000,00 грн., з призначенням платежу: оплата за транспортний засіб марки Audi, модель:A6 PREMIUM PLUS, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об'єм дв. -2000 см. куб від ОСОБА_1 .
На виконання умов попереднього договору ОСОБА_2 згідно квитанції від 20.01. 2022 року вніс на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» 99 963,03 грн., з призначенням платежу: оплата за транспортний засіб марки Audi, модель:A6 PREMIUM PLUS, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об'єм дв. -2000 см. куб від ОСОБА_1 .
На час звернення до суду, основний договір купівлі-продажу транспортного засобу ТОВ «Везем Шиппінг» та ОСОБА_1 не укладений, визначений у попередньому договорі транспортний засіб ОСОБА_1 не отримав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно положень ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію.
Частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає ознаки несправедливих умов договорів, що обмежують права споживача, та до таких умов відносить, зокрема, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, проте згідно з вимогами ч.4 ст. 18 цього Закону вони не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем.
Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів того, що умови оспорюваного попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19 січня 2022 року є несправедливими та містять дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача, а також на те, що оспорюваний договір укладений з використанням ТОВ «Везем Шиппінг» нечесної підприємницької практики.
Таким чином, підписавши договір та сплативши на користь ТОВ «Везем Шиппінг» частину коштів за вказаним договором, ОСОБА_3 засвідчив факт розуміння та прийняття ним умов попереднього договору, його правових наслідків, а також підтвердив своє волевиявлення на укладення такого договору на визначених у ньому умовах.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частини визнання недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» укладений 19 січня 2022 року
При цьому, щодо вимоги позовної заяви щодо стягнення з ТОВ «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_3 суми сплаченого авансу в розмірі 398 963,03 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить стягнути сплачений відповідачу аванс в сумі 398 963,03 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався також і на те, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу від 19 січня 2022 року припинив свою дію, оскільки ТОВ «Везем Шиппінг» не уклало з ним основний договір купівлі-продажу транспортного засобу марки: Audi, модель:A6 PREMIUM PLUS, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , у визначені у ньому строки - до 31 травня 2022 року.
Згідно п.п. 1.1., 1.2. попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-12073 від 19 січня 2022 року сторони зобов'язались до 31 травня 2022 року укласти договір купівлі-продажу на належний ТОВ «Везем Шиппінг» транспортний засіб марка: Audi, модель:A6 PREMIUM PLUS, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .
У встановлений строк основний договір купівлі-продажу транспортного засобу сторонами укладено не було, доказів зворотного відповідачем до суду не надано, у зв'язку з чим попередній договір слід вважати припиненим.
Таким чином, сплачені ОСОБА_3 кошти на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» згідно квитанцій від 20.01.2022 та 21.01.2022 на підставі рахунку № НОМЕР_2 від 19 січня 2022 року в загальній сумі 398 963,03 грн. підлягають поверненню як аванс.
Разом із тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 19 803,48 грн., пені в сумі 1 831 095,64 грн., оскільки попереднім договором не було передбачено строків та порядку повернення ТОВ «Везем Шиппінг» суми, сплаченої позивачем як аванс у разі неукладення основного договору у встановлені договором строки, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до ТОВ «Везем Шиппінг» із вимогою про повернення вказаної суми та отримання такої вимоги ТОВ «Везем Шиппінг». Відтак, у суду відсутні підстави для того щоб встановити коли саме ТОВ «Везем Шиппінг» було зобов'язане повернути позивачеві суму сплаченого авансу. Відповідно, права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь суми сплаченого авансу в розмірі 398 963,03 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені заявлені ОСОБА_1 на підставі ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем. Таким чином, до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Везем Шиппінг» вказана норма не застосовується.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання попереднього договору кошти в сумі 398 963,03 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Везем Шиппінг» в дохід держави підлягає стягненню 3989, 63 грн. судового збору.
ОСОБА_1 також просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу надано до суду копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги №9 від 03.09.2022 року, квитанція 0.0.2663089151.1 від 04.09.2022 на суму 8000,00 грн., з призначенням платежу: згідно Договору про надання правової допомоги №9 від 03.09.2022 року.
Відповідно до п.п. 2.9., 2.10. Договору про надання правової допомоги №9 від 03.09.2022 року розмірі гонорару є фіксованою сумою у розмірі 8000,00 грн. Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар, не пізніше 3-х днів з моменту підписання цього Договору за вказаними реквізитами.
Згідно копії квитанції 0.0.2663089151.1 від 04.09.2022 позивачем на реквізити, які зазначені у п. 2.10 вищевказаного Договору суму у розмірі 8000,00 грн., з призначенням платежу: згідно Договору про надання правової допомоги №9 від 03.09.2022 року.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17. «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує CCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі N 362/3912/18 (провадження N 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі N 201/14495/16-ц (провадження N 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те. що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 230, 627, 638, 799, 806 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про захист прав споживачів, - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання попереднього договору кошти в сумі 398 963,03 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» в дохід держави 3 989,63 грн. судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», код ЄДРПОУ 43764369, адреса: 03026, м. Київ, вул. Столичне шосе, 101-В.
Повний текст рішення складено 14.03.2023.
Суддя: