№ справи: 359/2853/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2699/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Яковлєва Л.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
23 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
секретар - Ольшевський П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області до Бориспільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, державного акту та витребування земельної ділянки,
за апеляційною скаргою представника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2022 року,
встановив:
у квітні 2021 року позивач в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області від 27 липня 2010 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,90 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 у районі АДРЕСА_1 », визнати недійсним державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м.Бориспіль вказану земельну ділянку.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, загальною площею 0,9000 га, яка розташована в адміністративних межах АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , частково накладається на землі, які перебувають в користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області. Крім того, виділення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки здійснено з порушенням норм ст. 118 ЗК України та ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій», оскільки відповідачу виділено землі сільськогосподарського призначення, які в цей час, згідно затвердженого генерального плану м. Бориспіль, знаходились у промисловій частині міста та не могли бути виділеними фізичним особам. Більш того, наведене свідчить про порушення норм ст. 134, 135 ЗК України, оскільки виділення спірної земельної ділянки здійснено без земельного аукціону (земельних торгів). Прокурор вказував, що порушено інтереси держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області, як постійного користувача земельної ділянки для розміщення доріг, на яку накладається спірна ділянка.
В зв'язку з цим позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області від 27 липня 2010 року за № 8299-68-V «Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0, 90 га у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 у районі АДРЕСА_1 (землі сільськогосподарського призначення)»; визнати недійсним державний акт серії ЯИ №450679 від 19 серпня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,9000 га, яка розташована в адміністративних межах АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Бориспіль в особі Бориспільської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, загальною площею 0,9 га, яка розташована в адміністративних межах АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушень вимог закону при виділення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , якій було присвоєно 12.07.2010 кадастровий номер 3210500000:05:001:0312.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 19 Конституції України, ст. 7, 19, 20, 79-1, 116, 118, 122, 152 ЗК України, Закону України «Про транспорт», Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про планування та забудову територій».
Ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з п. 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з чч. 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, на положення якої посилався прокурор в позовній заяві, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішенням Бориспільської міської ради Київської області за № 8079-67-V від 08.06.2010 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,90 га у власність для ведення особистого селянського господарства у районі АДРЕСА_1 .
На підставі заяви ОСОБА_1 ПП «Фарн-Експерт» було розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , який 10 серпня 2010 року погоджено у Головному управлінні Держкомзему у Київській області.
Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації та технічного завдання на виконання робіт місце розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , форма власності на землю - комунальна, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, площа ділянки 0,9000 га.
В довідці Державного комітету України із земельних ресурсів Головного управління Держкомзему у Київській області за № 890 від 12 липня 2010 року з наявної станом на 01 липня 2010 року державної статистичної звітності (форма 6-зем, 2-зем), вказано, що спірна земельна ділянка, що передавалась ОСОБА_1 , шифр рядка №96 (землі не надані у власність або користування в межах населених пунктів), графа № 05 - 0,7500 га - землі сільськогосподарського призначення (рілля), графа № 24 - 0,1500 га - (землі вкриті лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, у тому числі полезахисні лісосмуги).
Рішенням Бориспільської міської ради за №8299-68-V від 27.07.2010 було затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,90 га для ведення особистого селянського господарства у районі АДРЕСА_1 . Рішенням Бориспільської міської ради за №1398-18-VІ від 22.11.2011 було затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,90 га, що знаходиться у власності ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та змінено цільове призначення із земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) на землі житлової та громадської забудови (для будівництва готельного комплексу та автостоянки).
В ст. 12 ЗК України (в редакції станом на 27.07.2010) було передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад сфері земельних відносин в межах території сіл, селищ, міст щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодекс.у
За положеннями чч. 1-3 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
В ст. 33 ЗК України (в редакції станом на 27.07.2010) було закріплено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги лист від Служби автомобільних доріг у Київській області від 09.10.2019, яким було повідомлено, що Службою виконуються роботи щодо інвентаризації земельнихділянок під автомобільною дорогою Київ-Харків-Довжанський, і за матеріалами технічної документації земельна ділянка з кадастровим номером: 3210500000:05:001:0312 на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області накладається на смугу відведення автомобільної дороги, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог.
Доданий до вказаного лист План зовнішніх меж землекористування Шляхово-експлуатаційної дільниці №9 не містить даних, в якій саме частині земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312 накладається на смугу відведення автомобільної дороги.
В ст. 5 Закону України «Про автомобільні дороги» міститься перелік автомобільних доріг, який складається з: автомобільних доріг загального користування; вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; відомчих (технологічних) автомобільних доріг; автомобільних доріг на приватних територіях.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції за зверненням ОСОБА_1 судовим експертом Коваленко Л.А. було виготовлено Висновок за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1-17/08 від 17.08.2021. У Висновку було встановлено, що земельна ділянка, яка відводилась ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, надана за рахунок земель не переданих у власність і не наданих у користування і знаходиться в межах населеного пункту - міста Бориспіль. Також було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, яка належить ОСОБА_1 не накладається на фактично існуючу автомобільну дорогу М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка проходить неподалік від вказаної ділянки. Також було встановлено, що вказана земельна ділянка знаходиться від узбіччя автошляху М-03 Київ-Харків-Довжанський на відстані 21,35 м. та 22,6 м.
Та обставина, що у Висновку експерт не зміг надати відповідь чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, яка належить ОСОБА_1 на автомобільну дорогу М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка згідно державного акту на право постійного користування серії І-КВ №000230 перебуває у користуванні Шляхово-експлуатаційної дільниці №639, не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду не було надано координати поворотних точок меж земельної ділянки площею 13,4 га, яка була передана у постійне користування Шляхово-експлуатаційної дільниці №639. Крім того, позивач при розгляді справи в суді першої інстанції не звертався до суду з клопотанням про призначення по справі земельно-технічної експертизи.
В ст. 76 ЦПК України закріплено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності, суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов'язок по їх доказуванню.
Також не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги, про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах функціональної зони - земель промисловості, а саме території транспортних підприємств.
В ст. 66 ЗК України (станом на 27.07.2010) було дано визначення землям промисловості, якими є землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Водночас прокурор в своєму позові посилався на те, що на спірну земельну ділянку накладається частково земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області, яка є правонаступником Шляхово-експлуатаційної дільниці №639.
В ст. 67 ЗК України (в редакції станом на 27.07.2010) дано визначення землям транспорту, якими є землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.
Також є безпідставним посилання в апеляційній скарзі на Акт перевірки вимог дотримання земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 186-ДК/103/АП/09/01/20 щодо виділення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, складеного 20.02.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області. В даному Акті вказується, що за результатами перевірки було встановлено, що Бориспільською міською радою Київської області при прийнятті рішень №8079-67-V від 08.06.2010, №8299-68-V від 27.07.2010, та №1398-18-VІ від 22.11.2011 порушено вимоги чинного на той час законодавства України, а саме ч. 7 ст. 118 ЗК України та ст. 12 Закону України «Про планування і забудову території», а також встановлено порушення ведення Державного земельного кадастру при внесенні відомостей про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312. При цьому в Акті зазначається, що згідно з відомостями земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки площею 0,9000 га з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, що розташована по АДРЕСА_1 обліковується як (03.14) «для розміщення та постійної діяльності органів МНС» та не відповідає цільовому призначенню, вказаному в рішенні Бориспільської міської ради Київської області№1398-18-VІ від 22.11.2011. До матеріалів справи позивачем було надано Інформацію Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0312, (а/с 83-84 т. 1), де містяться відомості, що реєстрація за цільовим призначенням 03.14 - для розміщення та постійної діяльності органів та підрозділів ДСНС відбулась 21.02.2020. Разом з тим, в матеріалах справи міститься Довідка №756, видана Відділом Держкомзему і місті Бориспіль Київської області ГУ Держкомзему у Київській області Державного комітету України із земельних ресурсів 12.07.2010, згідно якої спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3210500000:05:001:0312 в ході розробки Проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
В ч. 7 ст. 118 ЗК України (в редакції станом на період з 08.06.2010 до 22.11.2011) було закріплено, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Питання щодо розташування спірної земельної ділянки в при аеродромній зоні аеропорту «Бориспіль», яка є зоною обмеженою житлової забудови було предметом перевірки в ході розгляду адміністративної справи Бориспільським міськрайонним судом Київської області за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області до Бориспільської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_1 (№2-а-1261/11). За результатами розгляду справи було прийнято постанову 31 серпня 2021 року, якою було відмовлено у задоволенні позову.
Згідно з чч. 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 31 березня 2023 року.
Головуючий
Судді