Справа № 359/11887/21 Головуючий 1 інстанція - Семенюта О.Ю.,
Провадження №22-ц/824/5208/2023 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
Іменем України
22 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сушко Л.П., Олійник В.І.
за участю секретаря: Лободи Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Бориспільської міської ради, комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідії Євгенівни, ОСОБА_3 , державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчука Радислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок Валентина Василівна, про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 , звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом. Послалася на те, що вона є єдиною спадкоємицею своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями, який розташовується в АДРЕСА_1 , який був придбаний ОСОБА_4 , 22 травня 2002 року. При зверненні позивача до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно. Крім цього, було з'ясовано, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 , який на підставі договорів купівлі-продажу від 29 березня 2017 року та від 22 березня 2017 року придбав по частці домоволодіння у ОСОБА_3 . Однак домоволодіння вибуло незаконним шляхом з власності позивача на підставі неіснуючих документів. Тому позивач змушена звернутися до суду та просила суд визнати недійсним рішення державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчука Р.В. №33269263 від 29 грудня 2016 року та скасувати запис №18399308 від 27 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , а також визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є №34400197 від 22 березня 2017 року та скасувати запис №19579416 від 22 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. №34512923 від 29 березня 2017 року та скасувати запис №19697892 від 29 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , на свою користь спірне домоволодіння.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Бориспільської міської ради, комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідії Євгенівни, ОСОБА_3 , державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчука Радислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок Валентина Василівна, про визнання недійсними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності у порядку спадкування - задоволено.
Визнано недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33269263 від 29 грудня 2016 року та скасовано запис №18399308 від 27 грудня 2016 про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34400197 від 22 березня 2017 року та скасовано запис №19579416 від 22 березня 2017 року про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34512923 від 29 березня 2017 року та скасовано запис №19697892 від 29 березня 2017 року про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на оплату судового збору у розмірі 4540 грн., 00 коп.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції допущено неповне з'ясування фактичних обставин, не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи. Апелянт зазначає, що є добросовісним набувачем житлового будинку за договорами купівлі-продажу від 22.03.2017 року та від 29.03.2017 року, які позивачем ОСОБА_2 , в судовому порядку не оспорювалися, а отже є законним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, 22 травня 2002 року ОСОБА_4 , уклала з ОСОБА_7 , договір купівлі-продажу (а.с.191 т.1), за яким ОСОБА_4 ,придбала житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Зі змісту довідки директора КП «Бориспільське БТІ» №529 від 24 травня 2017 року (а.с.192 зворот т.1) вбачається, що на підставі вказаного договору 28 травня 2002 року за ОСОБА_4 , було зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , померла. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15 липня 2009 року (а.с.183 т.1).
Рішенням Бориспільської міської ради №42-2-VII від 17 грудня 2015 року вул.. Дімітрова у м. Бориспіль була перейменована на Вокзальна.
29 грудня 2016 року рішенням державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчука Р.В. №33269263 за ОСОБА_3 , було зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно №77419369 від 29 грудня 2016 року (а.с.3 т.2).
22 березня 2017 року ОСОБА_8 , діючи від імені ОСОБА_3 , уклав з ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . На підставі цього договору рішенням приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. №34400197 від 22 березня 2017 року за ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на частку у спірному домоволодінні. Ця обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №88505241 від 31 травня 2017 року (а.с.45 т.1).
29 березня 2017 року ОСОБА_8 , діючи від імені ОСОБА_3 , уклав з ОСОБА_1 , ще один договір купівлі-продажу частки житлового будинку (а.с.220-221 т.1), за яким ОСОБА_3 , відчужив у власність ОСОБА_1 , іншу частку в житловому будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . На підставі цього договору рішенням приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. №34512923 від 29 березня 2017 року за ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на іншу частку у спірному домоволодінні. Ця обставина також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №88505241 від 31 травня 2017 року (а.с.45 т.1).
Таким чином, після укладення обох договорів ОСОБА_1 , став одноосібним власником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Зі змісту інформаційної довідки зі спадкового реєстру №47813446 від 23 травня 2017 року (а.с.189 зворот т.1) вбачається, що за час свого життя ОСОБА_4 , не склала заповіт.
Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.21 та п.22 постанови №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутись до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , та набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Отже, рішення державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Огребчука Р.В. №33269263 від 29 грудня 2016 року суперечить ч.1 ст.319 ЦК України.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 , не набув у встановленому законом порядку право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , він не мав права розпоряджатись цим об'єктом нерухомого майна, зокрема відчужувати його у власність ОСОБА_1 .
Зізмісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №77419369 від 29 грудня 2016 року (а.с.222 т.1) вбачається, що право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 , Отже ОСОБА_1 , не міг знати про те, що ОСОБА_3 , не мав права розпоряджатись вказаним об'єктом нерухомого майна, а від так ОСОБА_1 , є добросовісним набувачем в розумінні ч.1 ст.388 ЦК України, а спірний житловий будинок з надвірними спорудами вибув з володіння ОСОБА_2 , поза її волевиявлення.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2023 року
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Л.П. Сушко
В.І. Олійник