справа №761/7862/19 Головуючий у І інстанції - Юзькова О.Л
апеляційне провадження №22-ц/824/2015/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
16 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський Анатолій Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», Державне підприємство «Сетам», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» про поділ майна набутого за час спільного проживання однією сім'єю,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 22.01.2019 р. позивачу стало відомо про те, що квартира за адесою: АДРЕСА_1 виставлена на торги через систему «Сетам» у виконавчому провадженні № 57712960. Боржником у даному виконавчому провадженні, відкритого на примусове виконання виконавчого листа № 762/27987/13-ц де боржником є чоловік позивача - ОСОБА_2 , а стягувачем - ТОВ «ОТП «Факторинг Україна.
Разом з тим, квартира є спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_2 , оскільки набута під час фактичного спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Спільне проживання сторін, ведення спільного господарства відбувалось з 1993 року. Позивач та відповідач мали по відношенню одне до одного взаємні права та обов'язки та ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_3 . 25.02.1994 року сторони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_2 .
Перед укладанням угоди між позивачем та відповідачем було підписано договір про спільну діяльність , в якому зазначено, що ОСОБА_1 надає кошти на придбання квартири та стає її співвласником. 14.10.1997 р. позивачем укладено договір на встановлення та виготовлення вікон та дверей в квартиру, а в самому договорі зазначено, що місцем монтажу є спірна квартира. 25.01.1998 р. позивачем укладено договір на ремонтні роботи в помешканні. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила відповідачу другу дитину - ОСОБА_4 .
Крім того, у позивач зберігся один з договорів страхування квартири АДРЕСА_2 . У 2012 році шлюб було зареєстровано офіційно. Проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, а тому позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартири АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що до даних правовідносин необхідно застосувати положення Сімейного Кодексу України, в частині визнання майна таких осіб спільною сумісною власністю.
Вказує, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано надану нею копію договорів (його копій) про спільну діяльність, відповідно до якого позивач та відповідач об'єднали спільні трудові та матеріальні ресурси для набуття у спільну власність спірної квартири. Вказує, що за змістом норм Закону України «Про власність» такий договір окремо навіть без факту проживання однією сім'єю є самостійною підставою для визнання права власності на зазначеної квартири за позивачкою.
Враховуючи викладене просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність рішення суду першої інстанції.
В обгрунтування відзиву зазначає, що позивачем не доведено, а відповідачем не підтверджено, що кошти які були передані позивачем відповідачу відповідно до п.2.1 договору про спільну діяльність підприємств були спрямовані (використані) відповідачем саме на купівлю квартири. Наголошують на тому, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення по справі.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
25.02.1997 р. ОСОБА_2 став власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі - продажу, укладеного на Українській біржі «Десятинна» та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 15.04.1997 року в реєстровій книзі за № 3982.
11.04.2019 р. в межах примусового виконання виконавчого листа № 761/27987/13-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 19.07.2018 р. про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості по кредиту, відбулись електронні торги за лотом № 336848 з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_2 (протокол № 398249).
Як свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, 10.05.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною зареєстровано прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 10.05.2019 р.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 донька - ОСОБА_7 , про що свідчать свідоцтва про народження, копії яких долучено до матеріалів справи.
Також позивачем надано копії договорів укладених з Виробничою фірмою «Уніком» щодо проведення робіт з встановлення вікон та ремонтно - будівельних робіт у кв. АДРЕСА_2 , укладених відповідно 10.10.1997 р. та 25.01.1998 р.
ОСОБА_1 06.02.2006 р. було укладено договір страхування майна № 059748/07Н з ЗАТ СК «Український страховий альянс», відповідно до умов якого об'єктом страхування є квартира АДРЕСА_2 .
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що надані доказами, на переконання суду, не є достатніми для того, щоб зробити достовірний висновок про те, що станом на час придбання спірного майна сторони вели спільне господарств, мали спільний побут та бюджет, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Також суд першої інстанції вказував, що не може покласти в основу рішення, укладений між сторонами договір про спільну діяльність підприємств від 20.02.1997 р., укладений з метою отримання у спільну власність квартиру в АДРЕСА_1 і в момент підписання якого, як вбачається з п. 2.1. ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 внесок у 400,00 грн., з огляду на відсутність доказів придбання спільного майна за рахунок спільної праці сторін.
Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до висновку, що за таких обставин підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на частини спірної квартири відсутні.
Проте з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитись в повній мірі враховуючи наступне.
ВС зазначив, що згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особамидля правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи ( Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільної власності а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 та визнання права власності на частину цієї квартири.
Також встановлено, що рішення у цій справі ухвалено судом першої інстанції 28 вересня 2021 року.
Позивач у цій справі клопотань про залучення до участі у справі іншої особи ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС», яка з 10.05.2019 року є власником спірного майна, як співвідповідача не заявляв.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, не залучив до участі в справі співвідповідачем ТОВ «»ЮРФАКТОР СЕРВІС», що є підставою для відмову у задоволенні позову з цих підстав.
З врахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав залучення до розгляду справи не належних відповідачів, невірного суб'єктного складу відповідачів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський Анатолій Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України», Державне підприємство «Сетам», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» про поділ майна набутого за час спільного проживання однією сім'єю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник