справа № 367/4779/22 Головуючий у І інстанції -Одарюк М.П.
апеляційне провадження №22-ц/824/2588/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
16 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
встановив:
Адвокат Лантух Я.В. який діє в інтересах позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
У заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, а саме на: транспортний засіб: Renault New Duster phase 2 (79H) 2017, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований 23.09.2017 p. на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; житловий будинок: за адресою АДРЕСА_1 , який має загальну площу 196,3 кв.м., житлову - 74,9 м.кв., зареєстрований 28.12.2015 р. на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 51096654 від 28.12.2015 р.; земельну ділянку: кадастровий номер: 3210900000:01:125:0098; для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею: 0,0700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 17.03.2008 р. на ім'я ОСОБА_2 , на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії АЖ № 401766 від 17.03.2008 р.; земельну ділянку: кадастровий номер: 3210900000:01:125:0125, для ведення особистого селянського господарства площею: 0,0199 га; за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності 21.07.2011 р. на ім'я ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії Ж № 292631/, земельну ділянку: кадастровий номер: 3222484401:01:006:5440, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа 0.1005(га), за адресою АДРЕСА_2 , яка зареєстрована 30.03.2019 р. на підставі договору купівлі-продажу №291 від 30.03.2019 р. на ім'я ОСОБА_2 ; земельну ділянку: кадастровий номер: 3210945900:01:070:4771, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.131 (га), за адресою АДРЕСА_3 , яка зареєстрована 15.08.2019 р. на ім'я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 840 від 15.08.2019 р.; земельну ділянку: кадастровий номер: 3222081900:01:002:0218, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9999 га, розташовану за адресою Київська обл., Іванківський район, с. Кухарі, зареєстровану на ім'я ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності від 18.04.2011 р.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву про поділ спільного сумісного майна подружжя та необхідно накласти арешт на вказане рухоме і нерухоме майно, яке було набуто подружжям в шлюбі спільними зусиллями та коштами.
Заявник вважає, що існує реальний ризик недобросовісного відчуження відповідачем частини їх спільного сумісного майна без згоди позивачки. Дане твердження заявник обґрунтовує тим, що відповідач вже вчинив недобросовісні дії і фактично на сьогодні має приховану у власності квартиру, яка з метою виведення цього об'єкта нерухомого майна з обсягу нажитого спільного майна придбана на ім'я його сестри ОСОБА_4 31 серпня 2021 року за договором про пайову участь у кооперативі №7/3/3Д, оплачена пайовими внесками ними особисто за спільні сумісні кошти подружжя на суму 397 997 гривень 00 копійок.
Оскільки право власності на вказане майно на сьогодні зареєстроване за відповідачем, він може вчинити дії щодо відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам. Крім того, позивач не заперечує проти накладення арешту на майно, яке зареєстровано на її ім'я, що може слугувати зустрічним забезпеченням в цій справі.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2022 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 а подала апеляційну скаргу, в якій, просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального та матеріального права, щодо всебічного й повного з'ясування обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів.
Вказує, що подружнє життя з відповідачем не склалось, відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу у зв'язку з чим існує реальний ризик недобросовісного відчуження відповідачем частини їх спільного сумісного майна без її згоди.
Вказує, що відповідач вже вчинив недобросовісні дії і фактично має приховану у власності квартиру, яка з метою виведення цього майна з обсягу нажитого спільного майна придбана на сестру за Договором про пайову участь у кооперативі № 7/3Д від 31.08.2021 проте оплачена пайовими внесками ними особисто за спільні сумісні кошти подружжя про, що свідчать копії договору та квитанція про оплату внесків на суму 397 997 грн.
Також наголошує, що право власності на транспортний засіб та житловий будинок зареєстровано на відповідача , який може вчинити дії, щодо відчуження зазначеного майна на корить третіх осіб, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Наголошує, що заходи забезпечення позову які вона просить вжити є співмірними заявленим позовним вимогам, посилається на практику Верховного суду в даних правовідносинах.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20).
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19.
Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 5 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (Постанова Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20).
Таким чином, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції з'ясовано обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Наявність зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки арешт накладено у межах ціни позову та на майно, яке належить відповідачу.
Оскільки метою вжиття заходів, щодо забезпечення позову є уникнення лише можливого в майбутньому порушення, вимога,щодо представлення доказів наявності обставин, яких ще не існує, та на уникнення яких і направлені заходи забезпечення позову, не може вважатися належною. Підставою ж для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об'єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду. За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань.
При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, а також наявність можливості у відповідача відчужити спірне мано, відтак реальність заявлених ризиків. За таких умов невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких умов, апеляційний суд приходить до висновку, що запропонований позивачем захід забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, ризики є реальними, а права інших осіб при цьому порушені не будуть. За таких умов заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до задоволення.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, а саме на транспортний засіб: Renault New Duster phase 2 (79H) 2017, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований 23.09.2017 p. на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; житловий будинок: за адресою АДРЕСА_1 , який має загальну площу 196,3 кв.м., житлову - 74,9 м.кв., зареєстрований 28.12.2015 р. на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 51096654 від 28.12.2015 р.; земельну ділянку: кадастровий номер: 3210900000:01:125:0098; для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею: 0,0700 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 17.03.2008 р. на ім'я ОСОБА_2 , на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії АЖ № 401766 від 17.03.2008 р.; земельну ділянку: кадастровий номер: 3210900000:01:125:0125, для ведення особистого селянського господарства площею: 0,0199 га; за адресою АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності 21.07.2011 р. на ім'я ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії Ж № 292631/, земельну ділянку: кадастровий номер: 3222484401:01:006:5440, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа 0.1005(га), за адресою АДРЕСА_2 , яка зареєстрована 30.03.2019 р. на підставі договору купівлі-продажу №291 від 30.03.2019 р. на ім'я ОСОБА_2 ; земельну ділянку: кадастровий номер: 3210945900:01:070:4771, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.131 (га), за адресою АДРЕСА_3 , яка зареєстрована 15.08.2019 р. на ім'я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 840 від 15.08.2019 р.; земельну ділянку: кадастровий номер: 3222081900:01:002:0218, для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9999 га, розташовану за адресою Київська обл., Іванківський район, с. Кухарі, зареєстровану на ім'я ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності від 18.04.2011 р.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник