справа № 756/12148/17 Головуючий у І інстанції -Диба О.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/2054/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
02 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання зобов'язань за договором іпотеки припиненими,-
встановив:
Позивач звернувся до відповідача з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 79, 3 кв. м., житловою площею 43, 5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, зареєстрованого 18.04.1996 Українською біржею «Десятинна» за №2705-1438, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №10-29/4309 від 01.10.2007 заборгованість - 1 000 243,66 грн., а саме: за кредитом - 361 308,90 грн., за відсотками - 545 462,41 грн., інфляційні витрати за кредитом - 25 007,70 грн., інфляційні витрати за відсотками - 68 464,65 грн., на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною встановленою не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.10.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №10-29/4309, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в розмірі 400 000 грн. зі сплатою 15% за перший рік, в подальшому відсоткова ставка підлягала щорічному перегляду, з кінцевим терміном погашення до 30.09.2022.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 01.10.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №02-10/3359, за умовами якого відповідач передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
30.07.2008 року додатковою угодою сторони домовились про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, встановивши її на рівні 21% річних, яка починає діяти з 31.07.2008.
09.07.2009 року договором про внесення змін №1 до кредитного договору сторони домовились про можливість дострокового погашення позичальником кредиту (його частини) без сплати комісії за умови письмового попередження банку не пізніше п'яти днів до такого погашення.
09.07.2009 року додатковою угодою №2 сторони домовились викласти графік платежів у новій редакції та в подальшому збільшити розмір щомісячного платежу, а також щодо обов'язку позичальника достроково погасити кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції у повному обсязі у випадку порушення строків сплати процентів та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більше ніж на 30 календарних днів.
Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором №10-29/4309 від 01.10.2007 року станом на 12.06.2017 року склала 1 000 243, 66 грн., а саме: за кредитом - 361 308, 90 грн., за відсотками - 545 462, 41 грн., інфляційні витрати за кредитом - 25 007, 70 грн., інфляційні витрати за відсотками - 68 464, 65 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 79, 3 кв. м., житловою площею 43, 5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною встановленою не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути судовий збір.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання зобов'язань за договором іпотеки припиненими.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_2 здійснив останній платіж за кредитним договором 09.06.2009, у зв'язку з чим з того дня припинився не лише строк кредитування, а й взаємні права та обов'язки сторін за кредитним договором. При цьому, сам банк підтвердив невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором з березня 2011 року у вимозі про повне погашення заборгованості. Крім того, зазначав, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.05.2016 скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.02.2016 з посиланням на пропуск строків позовної давності. Вказував, що банком пропущено строк позовної давності під час звернення до суду з позовом.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 79, 3 кв. м., житловою площею 43, 5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі - продажу, зареєстрованого 18.04.1996 Українською біржею «Десятинна» за № 2705-1438, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 10-29/4309 від 01.10.2007 в розмірі 1 000 243, 66 грн., а саме: за кредитом - 361 308, 90 грн., за відсотками - 545 462, 41 грн., інфляційні витрати за кредитом - 25 007, 70 грн., інфляційні витрати за відсотками - 68 464, 65 грн., на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10, код ЄДРПОУ 23494714) шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною встановленою не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання зобов'язань за договором іпотеки припиненими - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10, код ЄДРПОУ 23494714) судовий збір у розмірі 15 003, 65 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 а подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а її зустрічний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.4.5 Кредитного договору у разі невиконання позичальником своїх обов'язків передбачених п.п.3.3.7-3.8 цього договору протягом більш ніж 90 днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та позичальник зобов'язаний протягом одного дня погасити кредит в повному обсязі. Вказує, що останній платіж в погашення суми заборгованості по кредиту боржник здійснив 09 червня 2009 року у зв'язку з чим 09 вересня 2009 року припинився не лише строк кредитування, а й взаємні права та обов'язки сторін договору, що є підставою визнання зобов'язань за договором іпотеки припиненими.
Крім того зазначає, що підтвердження не виконання ним своїх зобов'язання за кредитним договором, у березні 2011 року підтверджується у вимозі по повне погашення заборгованості за кредитним договором. Вказує, що відповідні обставини нею викладені зокрема у заявах про застосування строків позовної давності та зазначались позивачем у позовній заяві.
Наголошує на застосування до даних правовідносин строку позовної давності, який визначений ст.257 ЦК України.
Вказує, що оскільки боржник належним чином умови кредитного договору, щодо сплати кредиту та процентів не виконав, відповідно умов п. 3.3.7, 3.3.8, 4.5, 7.5 договору строку кредитування сплив через 90 днів з моменту невиконання ним свої зобов'язань , у банку виникло право вимоги та почався перебіг позовної давності щодо погашення суми заборгованості. Враховуючи викладене вказує, що припинився не лише строк кредитування , а й взаємні права та обов'язки сторін договору.
Вказує, що відповідно до ч.1ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку іпотечного договору.
З огляду на викладене вважає, що це є підставою для задоволення її зустрічного позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в частині задоволення первісних вимог, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2007року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №10-29/4309, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в розмірі 400 000 грн. зі сплатою 15% за перший рік, в подальшому відсоткова ставка підлягала щорічному перегляду, з кінцевим терміном погашення до 30.09.2022.
30.07.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду, за умовами якої сторони домовились про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, встановивши її на рівні 21% річних, яка починає діяти з 31.07.2008.
09.07.2009 року договором про внесення змін №1 до кредитного договору сторони домовились про можливість дострокового погашення позичальником кредиту (його частини) без сплати комісії за умови письмового попередження банку не пізніше п'яти днів до такого погашення.
09.07.2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2, згідно якої графік платежів викладено у новій редакції та в подальшому збільшено розмір щомісячного платежу, а також встановлено обов'язок позичальника достроково погасити кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції у повному обсязі у випадку порушення строків сплати процентів та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більше ніж на 30 календарних днів.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №10-29/4309 від 01.10.2007 в той же день між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №02-10/3359, за умовами якого відповідач передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
Позичальник не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12.06.2017 року заборгованість позичальника перед кредитором становить 1 000 243, 66 грн., а саме: за кредитом - 361 308, 90 грн., за відсотками - 545 462, 41 грн., інфляційні витрати за кредитом - 25 007, 70 грн., інфляційні витрати за відсотками - 68 464, 65 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості наявним в матеріалах справи (а.с.26-29,т.1).
Згідно довідки №10.1-87/10853 від 13.06.2017 року про погашення заборгованості ОСОБА_2 , вчиненої станом на 12.06.2017, в рахунок погашення заборгованості за період з 01.10.2007 по 11.06.2017 було перераховано основну заборгованість за кредитом в розмірі 38691,10 грн. та відсотки за кредитом в розмірі 187979,22 грн., на загальну суму 226670,32 грн. (а.с.30,т.1).
20.07.2017 року банком направлено на адреси позичальника та іпотекодавця вимоги від 17.07.2017 про усунення порушень та добровільне виселення (а.с.22-24,т.1).
З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданим 24.04.2018 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с.161, т.1).
10.09.2019 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №10-29/4309 від 01.10.2007 заборгованість - 1 000 243,66 грн., а саме: за кредитом - 361 308,90 грн., за відсотками - 545 462,41 грн., інфляційні витрати за кредитом - 25007,70 грн., інфляційні витрати за відсотками - 68 464,65 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 79, 3 кв. м., житловою площею 43, 5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною встановленою не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Суд першої інстанції в обгрунтування оскаржуваного рішення також зазначив, що твердження сторони відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності під час звернення до суду з позовом з посиланням на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.05.2016, якою скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.02.2016 рокуу зв'язку з пропуском строків позовної давності, а також припинення зобов'язань за договором іпотеки не узгоджуються з матеріалами справи та не підтверджене належними доказами, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд в повній мірі погодитись не може враховуючи наступне.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон), іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно ст. 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до положень ст. 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Однак як під час розгляду справи відповідачем в суді першої інстанції було заявлено про застосування строків позовної давності передбачених ст..257 ЦК України. Аналогічні вимоги ставляться і в апеляційній сказі.
Враховуючи викладене апеляційний суд зазначає наступне
Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №10-29/4309 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надало ОСОБА_2 кредит у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в розмірі 400 000 грн. зі сплатою 15% за перший рік, в подальшому відсоткова ставка підлягала щорічному перегляду, з кінцевим терміном погашення до 30.09.2022р.
Надання кредиту відповідно до п.2.1 Кредитного договору здійснювалося шляхом видачі позичальнику готівковий грошей.
Згідно п. 2.4 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на фактичну заборгованість за кредитом, проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді з розрахунку факт/360.
У відповідності до п. 1.3 Кредитного договору в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором кредитор укладає з ОСОБА_2 іпотечний договір, за умовами якого майновий поручитель передає кредитору в іпотеку трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.
Пунктом 3.3.7 Кредитного договору визначає обов'язок Позичальника сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4, 2.5 цього Договору, а пункт 3.3.8 Договору - обов'язок Позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахуванням процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.п. 1 .1 цього Договору.
Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків передбачених п.п.3.3.7-3.3.8 цього договору протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції.
Вищезазначене положення пункту 4.5 Кредитного договору іншими додатковими угодами, а саме додатковою угодою від 30.07.2008 р., договором про внесення змін № 1 до кредитного договору від 09.07.2009 р. та додатковою угодою № 209.07.2009 р. не було змінене.
Таким чином сторони кредитних правовідносин врегулювали в Кредитному договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.
Останній платіж в погашення суми заборгованості по кредиту ОСОБА_2 здійснив 09 червня 2009 року.
Крім того, що ОСОБА_2 перестав виконувати свої обов'язки за кредитним договором, підтверджується у вимозі про повне погашення заборгованості за кредитним договором № 301.6-2014/438 від 09.06.2011 року.
Відповідні обставини зокрема викладені у заявах про застосування строків позовної давності (том 1 а.с. 97 та том 2 а.с. 76).
Крім цього і саме Акціонерне товариство «Альфа Банк» повідомляв відповідні обставини, які наявні у додатках до позовної заяви.
Так, у розрахунку вимог банку у зв'язку з неповерненням ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором №10-29/4309 від 01.10.2007 року (том 1, а.с. 26) зазначено, що останній платіж ОСОБА_2 по Кредитному договору був 09.06.2009р., а у довідці ПАТ «УКРСОЦБАНК» від 13.06.2017 року №10.1-87/10853 відображено, що останній платіж по Кредитному договору здійсненний 10.10.2011 р. (том 1, а.с. 30).
Про ці обставини було зокрема акцентовано увагу у відзиві на позовну заяву (том 1 а.с. 85).
Однак, суд першої інстанції вказані обставини не взяв до уваги.
Також, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у справі № 755/5488/16-ц заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 лютого 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено та скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1527/15 від 22 лютого 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Дніпровським районним судом м. Києва у вказаній ухвалі зазначається, що до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк») звернувся з позовною заявою в липні 2015 року, тобто більше ніж через 6 років після останнього платежу. Останній платіж по кредитному договору був 09 червня 2009 року.
В той же час, із даним позовом Позивач звернувся до суду тільки 11 вересня 2017 року (том 1, а.с. 2), тобто більше як через 8 років після останнього платежу за кредитним договором.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що строк позовної давності, щодо стягнення із відповідача заборгованості за Кредитним договором сплив 09 вересня 2009 року, оскільки останній платіж по кредитному договору був 09 червня 2009 року, право звернення так як до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за Кредитним договором виникло у позивача 09 червня 2009 року, та не було перервано здійсненням інших платежів. При цьому, цей борг визнавався відповідачем.
Із цим позовом банк звернувся до суду 11 вересня 2017 року, тобто з пропуском строку загальної позовної давності за вимогами до позичальника.
З огляду на викладене апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині не застосування до даних правовідносин строків позовної давності, про які заявлено відповідачкою.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
Отже, встановлено, що банк має право на стягнення боргу до 09 червня 2009 року в розмірі 445 880 грн відповідно до вимога банку про дострокове погашення заборгованості від 09 червня 2011 року. Після цього строку банк має право лише на стягнення сум відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно правової позиції ВС у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16, провадження № 61-547св21 зазначено, що відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.
Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов'язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов'язком, у тому числі забезпечувальним.
Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов'язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов'язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.
За таких обставин, зі спливом строку позовної давності до основоної вимоги, такий строк сплив і до додаткової вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно задоволення зустрічного позову з апеляційний суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 598 цивільного кодексу України є наступні підстави припинення зобов'язання:
1. зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
3. Особливості припинення зобов'язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не містить умов згідно яких зобов'язання припиняється у зв'язку із спливом строку позовної давності про який заявлено апелянтом як на підставу для задоволення зустрічного позову.
А отже апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині. Доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє як не обґрунтовані.
Враховуючи викладене та враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та враховуючи відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в силу приписів ст.598 ЦК України апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення первісного позову та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року в частині задоволення позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотекискасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки-відмовити.
В решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник