04 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/942/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Житомирській області) від 08 листопада 2022 року №26240014723 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання її призначити.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що після досягнення 50 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області у призначенні пенсії відмовлено, оскільки на момент звернення позивач не досягла пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилаючи на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач уважає таку відмову протиправною.
Ухвалою суду від 11 січня 2023 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
22 лютого 2023 року до суду надійшов відзив разом з витребуваними судом документами, у якому ГУ ПФУ в Житомирській області просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що станом на день звернення за призначенням пенсії за віком, позивачу виповнилося 50 років, а тому згідно положень пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона не набула права на призначення такої пенсії. Також зауважив, що органом, що призначає пенсію за місцем проживання позивача, який здійснює виплату пенсіє, є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, а тому вимога про призначення пенсії заявлена до неналежного відповідача.
27 лютого 2023 року судом постановлено ухвалу, якою запропоновано позивачу залучити до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та зупинено провадження у справі до дати отримання судом інформації про прийняте позивачем рішення.
28 лютого 2023 року позивач подала клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому зазначила, що позов подано до належного відповідача.
Ухвалою суду від 02 березня 2023 року поновлено провадження у справі, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовлено, залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в м. Києві) та визначено останньому строк для подання відзиву на позов.
29 березня 2023 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в м. Києві, в якому наведені заперечення проти задоволення позову з підстав, аналогічних тим, що наведені у відзиві ГУ ПФУ в Житомирській області.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14 жовтня 2022 року звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2.
На час звернення позивачу виповнилося 50 років, вона мала страховий стаж роботи 28 рік 3 місяці 18 днів, у тому числі на роботах за списком № 2 - 24 роки 11 місяців.
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 08 листопада 2022 року №26240014723 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Таке рішення обґрунтовано недосягненням ОСОБА_1 пенсійного віку, який згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, становить 55 років.
Уважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно з яким Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї .
За приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 цього Закону ним призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону України № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон України № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону України № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що пенсія за віком - це свого роду державний депозит (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Суд уважає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на пенсії за віком на пільгових умовах .
Законом України № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону України № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
09 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV).
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України № 1058-ІV доповнено розділом XIV1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини 2статті 114 такого змісту:
« 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону України № 1788-XII в редакції Закону України № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон України № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII.
Саме це рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог (далі - Рішення № 1-р/2020).
Позивач уважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням 50 років вона має право на пенсію на пільгових умовах.
Натомість відповідачі керуються Законом України № 1058-ІV (в редакції Закону України №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 55 років.
Водночас Закон України № 2148-VIII, що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.
За такого правового регулювання ключовими питаннями справи є:
а) можливість застосування юридичної позиції, що сформована в Рішенні № 1-р/2020, до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV в редакції Закону України № 2148-VІІІ;
б) визначення кола осіб при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яких поширюється дія суперечливих норм Законів України № 1788-ХІI та № 1058-IV;
в) нормативне визначення величини показника вікового цензу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
За результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Законів України № 1788-ХІI та № 1058-IV явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України № 1058-ІV.
Тому відмова ГУ ПФУ в Житомирській області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 28 рік 3 місяці 18 днів, у тому числі на роботах за списком № 2 - 24 роки 11 місяців, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV, є протиправною.
Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України №1788-ХІІ, а тому рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 08 листопада 2022 року №26240014723 підлягає скасуванню.
Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що відповідно до статті 5 Закону України № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон України № 1058-IV.
Надаючи правову оцінку вимозі позивача про зобов'язання призначити пенсію за віком з 01 серпня 2022 року, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України №1058-ІV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд ураховує його при розгляді даної справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як установлено судом документи, які підтверджують трудовий стаж за період, подані ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві 14 жовтня 2022 року, а саме позивачем подано довідку, яка підтверджує наявність пільгового трудового стажу.
Отже недоліки у документах, зазначені у рішеннях ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії, усунуті позивачем 14 жовтня 2022 року, а тому саме з цієї дати позивачу має бути призначена пенсія.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи саме з 14 жовтня 2022 року.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 26 квітня 2021 року у справі №120/6776/20-а, від 02 лютого 2022 року у справі №560/9868/21 та від 29 березня 2023 року у справі №120/7236/22.
В свою чергу, суд уважає необхідним зауважити, що за змістом позовної вимоги позивач просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити пенсію за віком. Вирішуючи вказану вимогу, суд ураховує наступне.
Пунктами 4.3, 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Хоча, відповідач 2, ГУ ПФУ в м. Києві, не розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком та не приймав рішення за такою заявою, проте саме він як орган пенсійного фонду здійснює призначення та виплату пенсії позивачу за місцем його обліку.
З матеріалів справи вбачається, що органом, що призначає пенсію виступав відповідач 1, який після прийняття відповідного рішення передав електронну пенсійну справу позивача засобами програмного забезпечення до органу, що виплачує пенсію, за місцем обліку позивача - до відповідача 2.
Аналогічний висновок наведений у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №200/4483/22.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 08 листопада 2022 року №26240014723 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, та зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи 14 жовтня 2022 року.
На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на те, що виникнення спірних правовідносини обумовлено прийняттям саме ГУ ПФУ в Житомирській області рішення, яке за результатами розгляду справи, визнане протиправним, суд приходить до висновку, що вся сума судового збору підлягає стягненню з останнього.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08 листопада 2022 року №26240014723 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 14 жовтня 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис