03 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/2114/23
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України моєї заяви та документів для розгляду питання про призначення та виплату мені, одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням мені 2 групи інвалідності;
- зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» направити документи передбачені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №850 до Міністерства внутрішніх справ України для прийнятті рішення щодо призначення та виплати мені, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням мені з 16.11.2022 інвалідності II групи передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що за приписами Порядку №850 ТМО МВС не здійснює розгляд питань щодо виплати грошової допомоги та не має законного підґрунтя замінювати собою орган, якому надано право вирішувати питання про надання одноразової грошової допомоги, яким є виключно Міністерство внутрішніх справ України. Вважає, що у даному випадку відповідач був зобов'язаний направити документи до Міністерства внутрішніх справ України разом із своїм висновком щодо виплати грошової допомоги. Однак, Відповідач без складання висновку та направлення документів до Міністерства внутрішніх справ України безпідставно повідомив позивача про неможливість складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС, оскільки пунктом 4 Порядку М 850 передбачено, що право на отримання грошової допомоги в бізьшому розмірі настає за умови повторного огляду протягом двох років після первинного відсутні і на підставі вказаного повернули надані позивачем документи. Враховуючи викладене, слідує висновок, що відповідач порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, повернувши документи без розгляду керуючись ГІ.4 Порядку №850. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 15.02.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико - соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, звертаємо увагу на те, що позивачу було встановлено другу групу інвалідності у 2022 році, у понад два роки після первинного встановлення третьої групи інвалідності у 2016 році та отримання позивачем належних коштів. Виходячи із вище викладеного, підстави для складання нового висновку та надсилання його до МВС України відсутні. Крім того, позиція стосовно застосування пункту 4 Порядку підтверджується судовою практикою з цього питання, зокрема висновками, викладеними у постановах Верховного суду України від 22.10.2020 у справі №711/1837/18 та у справі №2340/3024/18 від 14.04.2021. Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що при первинному огляді 20.01.2016 позивачу із 05.01.2016 було встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Вказана обставина підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №218882.
При повторному огляді 16.11.2022, позивачу з 16.11.2022 встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №092856.)
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до ДУ ТМО МВС України в Житомирській області із заявою у якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності (захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ).
Листом від 05.12.2022 №2388/33/26-2022 Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" повідомлено ОСОБА_2 про наступне: "Вашу заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі Порядок), в межах компетенції, розглянуте в ceктopi із соціально-гуманітарних питань ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області». Повідомляємо, що пунктом 4 Порядку передбачено, що право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі настає за умови повторного огляду протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності. Друга група інвалідності встановлена у 2022 році, в період понад два роки від первинного встановлення інвалідності у 2016 році. Позиція стосовно застосування пункту 4 Порядку підтверджується судовою практикою з цього питання, зокрема висновками, викладеними у постановах Верховного суду України від 22.10.2020 у справі №711/1837/18 та від 14.04.2021 у справі №2340/3024/18. Таким чином, підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС, відсутні. У зв'язку з цим повертаємо надані Вами документи."(а.с. 17).
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну передбачена статтею 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (втратив чинність, далі - Закон № 565-XII).
Положеннями частини шостої статті 23 Закону №565-XII (в редакції на момент встановлення захворювання) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги, далі - Порядок №850).
Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п.7-9 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відтак, після надходження, передбачених Порядком № 850, документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову у призначенні вказаної грошової допомоги.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що у керівника органу внутрішніх справ у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, з моменту прийняття (реєстрації) поданих особою документів на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, виникає обов'язок надіслання Міністерству внутрішніх справ України висновку щодо виплати грошової допомоги.
При цьому, рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності приймається Міністерством внутрішніх справ України на підставі поданого керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач, в даному випадку - ліквідаційною комісією Управління МВС України в Житомирській області висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону № 565-XII.
Суд акцентує увагу на тому, що саме Міністерство внутрішніх справ України, а не відповідач, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або мотивовану відмову в призначенні такої виплати.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності: причина інвалідності - захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Однак подані позивачем документи, в порушення вимог Порядку №850, не сформовані відповідачем для подання до Міністерства внутрішніх справ України.
Разом з тим, відповідач листом від 05.12.2022 повернув позивачу документи та повідомив позивача про відсутність підстав для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем по відношенню до позивача допущену протиправну бездіяльність чим порушено права останнього на належний розгляд його заяви та прийняття відповідного рішення суб'єктом, який наділений таким правом відповідно до чинного законодавства України.
Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про можливість призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Однак, позивачем не наведено, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач не виконає рішення суду або буде ухилятися від його виконання.
Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" (вул. Професора Кравченка, 2,Житомир,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08734196) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України документів ОСОБА_1 , для розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.
Зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи для прийняття рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук