04 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/34905/22
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження в максимальним розміром пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №240/33502/21 та індексації з 01.04.2019.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області застосувало до його пенсії максимальне обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2019. Позивач наголошує, що, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування максимального обмеження до розміру його пенсії суперечить нормам чинного законодавства та порушують його право на належне пенсійне забезпечення. З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивача отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провело індексацію пенсії позивача.
01.07.2022 на виконання рішення суду у справі №240/33502/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 з урахуванням оновленої довідки Житомирського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.07.2022 розрахунковий розмір пенсії, обчислений на виконання судового рішення з врахуванням постанови КМУ №118 становить 20806,28 грн. До виплати 19340,00, з урахуванням максимального розміру.
Листом відповідач повідомив позивачу, що пенсія позивачу виплачується з обмеженням максимальним розміром 20270,00 грн..
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.04.2019 максимального обмеження до розміру його пенсії та виплати індексації на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу","Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України","Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI було передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Крім того, вказаним Законом №3668-VI також було внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, та викладено її у новій редакції, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В подальшому, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2016, вищезазначену частину статті 43 Закону №2262-XII було доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень";
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 вищезазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України приймаючи вищезазначене рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 про визнання положень частини сьомої статті 43 Закону №2262 такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Водночас, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом №3668-VI, яким, в тому числі й внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
У рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційним Судом України було надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Натомість, оцінка положенням частини першої статті 2 Закону №3668-VІ у зазначеному рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційним Судом України не надавалась.
Однак, суд зауважує, що положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які фактично дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, а тому вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Крім того, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що до спірних у даній справі правовідносин застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, було внесено зміни до Закону №2262-XII, зокрема у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані відповідачем під час обчислення здійснення перерахунку пенсі позивача з 01.03.2022 у зв'язку з її індексацією.
Стосовно наявності у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" положення про те, що підвищення пенсій з 01.03.2022 здійснюється "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних відносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
Суд звертає увагу, що незважаючи на наявність в постанові Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.
З огляду на вказане, суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Позивач вважає, що йому обмежено розмір пенсії максимальним з 01.04.2019.
Разом з тим, згідно протоколу перерахунку пенсії на виконання судового рішення з 01.04.2019 розмір пенсії позивача становив 13843,38 грн., що не перевищувало максимальний розмір пенсії.
Тобто, пенсія позивачу з 01.04.2019 не була обмежена максимальним розміром.
Лише з 01.07.2022 відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.07.2022, розрахунковий розмір пенсії, обчислений на виконання судового рішення з врахуванням постанови КМУ №118 становить 20806,28 грн. До виплати 19340,00, з урахуванням максимального розміру.
Отже, пенсія позивачу виплачується з обмеженням максимальним розміром починаючи з 01.07.2022.
Крім того, з 01.04.2019 пенсія позивача не підлягала індексації. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Отже, лише з 01.03.2022 пенсія позивача підлягала індексації, що відповідачем і було зроблено, згідно протоколу про перерахунок пенсії.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону №3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування з 01.07.2022 максимального обмеження розміру пенсії позивача, а не з 01.04.2019, як просить позивач..
Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується здійснення позивачу нарахування з 01.07.2022 пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ від 16.02.2022 №118. При цьому, спору щодо розміру такої індексації між сторонами справи не має, тобто нарахування пенсійних виплат у спірних відносинах проведено, однак їх виплату не здійснено з урахуванням обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на зазначене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.07.2022 виплату пенсії з врахуванням індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2022 №118, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення з вказаним позовом, оскільки розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром з при проведенні перерахунку на виконання судового рішення у липні 2022. А з вказаним позовом позивач звернувся у грудні 2022 року. Отже, встановлений ст.122 КАСУ строк звернення позивачем не пропущено.
Щодо допуску до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та виплати доплати до пенсії за 1 місяць, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Зважаючи на те, що предмет судового розгляду в цій справі не стосується стягнення з відповідача на користь позивача конкретної суми недоплаченої доплати до пенсії, то відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд уважає за необхідне вказати таке.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання цього судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у цій справі.
Керуючись статями 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир,10003. ЄДРПОУ 13559341), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії максимальним розміром .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.07.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2022 №118, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос