04 квітня 2023 року Справа № 160/665/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Борисенка Олександра, будинок 7) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 11.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.12.2022р. №047050020103 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу: періоду роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, періоду догляду з 13.02.1994 по 13.02.1997 ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком: період роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, період догляду з 13.02.1994 по 13.02.1997 ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 29 років. Також в даному рішенні відповідачем не зараховано до страхового стажу період з 09.12.1985 по 01.08.1991, оскільки в трудовій книжці наказ про прийом не відповідає року прийому, та період догляду за дитиною, до досягнення ним 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження, оскільки відсутні відмітка про отримання паспорту. Позивач не погоджується з рішенням відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії за віком та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 13.01.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
17.02.2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав. Так, заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та рішення якого відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж на день звернення склав 23 роки 06 місяців 06 днів. Відповідно до наданих документів до заяви від 28.11.2022 про призначення пенсії за віком не зараховано періоди роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, оскільки в трудовій книжці наказ про прийом не відповідає року прийому на роботу, довідка №Б-243-2017 від 21.11.2017 про підтвердження періоду роботи містить скорочення ПІБ і відсутня інформація, що така людина з таким прізвищем була одна. Довідка про заробітну плату від 13.10.2017 №Б-211-2017 не можливо взяти до уваги оскільки містить скорочення ПІБ. Даний період може бути зарахований при надходженні акту перевірки. Також не зараховано період догляду за дитиною до досягнення ним 3 річного віку з 13.02.1994 по 13.02.1997 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.03.1994, оскільки відсутня відмітка про отримання паспорта, згідно Порядку №637, час догляду не працюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження або паспорту. Отже, дії ГУ ПФУ в Рівненській області правомірні та відповідають чинному законодавству.
Відзив від відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на адресу суду не надходив.
Станом на 04 квітня 2023 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
28.11.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додані необхідні документи. Заяву зареєстровано за №10747 від 28.11.2022 року.
Листом від 05.12.2022 року за №0400-010211-8/122704 Відділом обслуговування громадян №8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ОСОБА_1 рішення за результатом розгляду її заяви про призначення пенсії від 28.11.2022 року.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.12.2022 року №047050020103, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. В рішенні від 02.12.2022 року №047050020103 зазначено зокрема наступне.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявника 60 років 6 місяців 25 днів.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
Страховий стаж особи становить 23 роки 6 місяців 6 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, оскільки в трудовій книжці наказ про прийом не відповідає року прийому. Довідка №Б-243-2017 від 21.11.2017 про підтвердження періоду роботи містить скорочення ПІБ і відсутня інформація, що така людина з таким прізвищем була одна. Довідка про заробітну плату від 13.10.2017 №Б-211-2017 не можливо взяти до уваги оскільки містить скорочення ПІБ. Даний період можна буде зарахувати при надходженні акту перевірки.
Не зараховано період догляду за дитиною, ОСОБА_2 , до досягнення ним 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 10.03.1994 року, оскільки відсутня відмітка про отримання паспорта, згідно пункту 11 порядку «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» Постанови КМУ від 12.08.1993 року №637, час догляду не працюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 29 років.
Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно статті 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
Згідно матеріалів справи, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком (28.11.2022 року), вона досягла 60 років 6 місяців 25 днів, відтак відповідно до ст.26 Закону України №1058, необхідний страховий стаж має складати 29 років.
Згідно оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 6 місяців 6 днів.
Так, позивачу не зараховано період догляду за дитиною, ОСОБА_2 , до досягнення ним 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 10.03.1994 року, оскільки відсутня відмітка про отримання паспорта, згідно пункту 11 порядку «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» Постанови КМУ від 12.08.1993 року №637, час догляду не працюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За змістом ст.181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Отже, до загального стажу, що дає право на пенсію за віком, зараховується час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Судом встановлено, про що відсутній спір між сторонами, що до заяви про призначення пенсії від 28.11.2022 р. позивачем додавалось, окрім іншого, і свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 10.03.1994р. (дитина ОСОБА_2 ). Доказів неправдивості або недостовірні відомостей, що зазначені у свідоцтві НОМЕР_3 від 10.03.1994р., матеріали справи не містять.
Позивачу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховано так як відсутня відмітка про отримання паспорта.
Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними. Відповідачем не аргументовано необхідність подання свідоцтва про народження дитини з обов'язковим штампом про отримання паспорта з посиланням на відповідні вимоги законодавства.
Відсутні і докази письмового повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта. У разі відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта або іншої інформації, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення 3-річного віку, особою у заяві про призначення/перерахунок пенсії зазначається відповідна інформація.
Згідно копії заяви про призначення пенсії, дана інформація не зазначена.
Проте, відповідно до пункту 11 Порядку №637 (чинного на момент виникнення спірних відносин), час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Позивач до заяви про призначення пенсії було надано відповідне свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 10.03.1994р., копію трудової книжки серії НОМЕР_4 , із записів якої судом встановлено наступне: 03.08.1991 прийнято на посаду інструктора по роботі з громадськими організаціями та адміністративними органами; 04.02.1997 31.08.1998 року звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України у зв'язку із зарахуванням до магістратури Дніпродзержинського державного технічного університету.
Згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії виданої Адміністрацією Дніпровського району Кам'янської міської ради від 29.09.2017 року №38 на ім'я ОСОБА_1 , в період з грудня 1993 року по січень 1997 року заробітна плата не нараховувалась, що підтверджує факт перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Таким чином, зазначене свідчить, що після народження дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним трьох років, позивач не працювала.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зараховувати до загального трудового стажу позивача період догляду за дитиною до трьох років згідно із свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_3 від 10.03.1994р до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки норми чинного законодавства не містять обов'язку щодо наявності штампу про отримання паспорта на свідоцтві про народження.
Відтак, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13.02.1994р. по 12.02.1997р. включно має бути зараховано ОСОБА_1 до загального страхового стажу, а позовна вимога про зобов'язання зарахувати період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу, задоволенню.
Щодо не зарахування періоду роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991.
В оскаржуваному рішення відповідачем зазначено, що не зараховано періоди роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, оскільки в трудовій книжці наказ про прийом не відповідає року прийому. Довідка №Б-243-2017 від 21.11.2017 про підтвердження періоду роботи містить скорочення ПІБ і відсутня інформація, що така людина з таким прізвищем була одна. Довідка про заробітну плату від 13.10.2017 №Б-211-2017 не можливо взяти до уваги оскільки містить скорочення ПІБ.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Згідно копії трудової книжки позивача НОМЕР_4 від 29.11.1979 року:
Запис 7 - 11.12.1986 - затверджено секретарем комітету комсомолу Дніпродзержинського медичного училища. (рішення бюро від 11.12.85);
Запис 8 - 01.10.1988 - затверджено інструктором райкому комсомолу (рішення бюро від 30.09.88р);
Запис 9 - 02.08.1991 - звільнено по п.5 ст.36 КЗпП УРСР по переведенню в Дніпровський райісполком (рішення бюро від 01.08.91).
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не було зараховано до трудового стажу позивача спірний період роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, що на переконання суду, є безумовною підставою для його зарахування відповідачем.
Щодо не взяття до уваги надані позивачем довідки, оскільки Довідка №Б-243-2017 від 21.11.2017 про підтвердження періоду роботи містить скорочення ПІБ і відсутня інформація, що така людина з таким прізвищем була одна. Довідка про заробітну плату від 13.10.2017 №Б-211-2017 не можливо взяти до уваги оскільки містить скорочення ПІБ), суд вважає зазначені відповідачем підстави занадто формалізованими, зазначені довідки підтверджують факт роботи позивача ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) секретарем комітету комсомолу медичного училища з 09.12.1985 року по 01.08.1991 рік.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.12.2022 року №047050020103, яким не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу: періоду роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, періоду догляду з 13.02.1994 по 13.02.1997 ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як зазначалось вище, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення від 02.12.2022 року №047050020103 про відмову в призначенні пенсії, в якому відповідачем не зараховано спірні періоди роботи до загального страхового стажу, що виключає обставини бездіяльності відповідача.
На підставі зазначеного вище, суд відмовляє у задоволенні вимог відносно визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу: періоду роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, періоду догляду з 13.02.1994 по 13.02.1997 ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку.
Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи наведену норму, обставини наявності протиправності не зарахування періоду роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, періоду догляду з 13.02.1994 по 12.02.1997 включно, ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку до загального страхового стажу, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати вказані періоди до загального страхового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач має страховий стаж роботи 23 роки 6 місяців 6 днів, та зарахований судом стаж складає з 09.12.1985 по 01.08.1991 - 5 років 7 місяців 23 дні та з 13.02.1994 по 12.02.1994 - 2 роки 11 місяців 30 днів, тобто достатній для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058.
За пенсією позивач звернулась 28.11.2022 року, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (03.05.1962).
Таким чином, призначення пенсії позивача повинно бути здійснено з дня звернення за пенсією - 28.11.2022 року.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Отже, відповідно до положень ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Борисенка Олександра, будинок 7) від 02.12.2022р. №047050020103 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Борисенка Олександра, будинок 7) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком: період роботи з 09.12.1985 по 01.08.1991, період догляду з 13.02.1994 по 12.02.1997 включно ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Борисенка Олександра, будинок 7) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 28.11.2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Борисенка Олександра, будинок 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко