08 березня 2023 року Справа 215/455/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в якому позивач просить:
- встановлення наявності компетенції (повноважень) завідуючої сектору прийому громадян, грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 за результатом розгляду заяви від 03.01.2023 вх. 1 приготувати направлення до організацій, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі, включивши до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю до правової позиції Постанови КМУ від 06.10.2021 №1040, 07.05.2022 №591 і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати виконати таку процедуру і призначити дату, час підписання типового договору за формами, затвердженими Мінсоцполітики.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
03.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали вищевказаного адміністративного позову ОСОБА_1 для розгляду за підсудністю відповідно до ухвали суду від 07.02.2023.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 справу №215/455/23 призначено до розгляду головуючому судді Царіковій О.В.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Так, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 №2710-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено з 1 січня 2023 року в розмірі 2684 гривні.
Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 Закону України “Про судовий збір”.
За приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, 1073,60 грн).
Судом встановлено, що судовий збір позивачем не сплачено.
Натомість, до позовної заяви ОСОБА_1 долучено заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій позивач посилається на тяжкий майновий стан, вказуючи, що розмір його доходу у сумі 2393 грн позбавляє його можливості сплатити судовий збір за подання адміністративного позову та є перешкодою для доступу до правосуддя.
Також, у додатках до означеної заяви позивачем вказано, що довідку Управління праці про доходи 2393 грн менше рівня прожиткового мінімуму 2684 грн, нерухомого майна у власності не має, інших джерел доходів не має, підприємницькою діяльністю не займається, тому і довідки не надають.
Разом з тим, фактично до заяви таку довідку не долучено.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, вивчивши наведені у ній підстави на підтвердження майнового стану у 2022 році, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 КАС, яка кореспондує приписам частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ “Про судовий збір”.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 КАС України, Закону України №3674-VІ “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України “Про судовий збір” кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України №3674-VІ “Про судовий збір” відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.
До того ж, позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.
За таких обставин, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним цієї позовної заяви у встановленому законом порядку.
Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України “Про судовий збір”, не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не знаходить правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Крім того, статтею 133 КАС України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Оскільки позивачем не надано до суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 у справі №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 у справі №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 у справі №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 у справі №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 у справі №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 у справі №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), від 28.04.2020 у справі №215/4776/18 (http://reestr.court.gov.ua/Review/88986884), які, в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що обов'язок зі сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
За таких обставин, ОСОБА_1 слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову.
Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 встановлено, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, що витікають з незгоди позивача з неналежним розглядом заяви від 03.01.2023 за вх. №1 завідуючою сектору прийому громадян, грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 .
Отже, при зверненні до суду з цим позовом, позивачеві необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд".
Крім того, ч. 1 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Однак, як слідує із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано копій всіх документів, які додаються до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи в порушення вимог ч. 1 ст. 161 КАС України (не надано додатків до позовної заяви для відповідача).
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, а саме: до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору, а також не додано копії додатків до позовної заяви для відповідача, суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1073,60 грн;
- копій всіх документів, які додаються до позовної заяви, для відповідача у справі.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Царікова