22 березня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29568/21
Провадження № 22-ц/4820/519/23
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Завадська А.В.
за участю представника позивача Гончаренко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/29568/21 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року (суддя Салоїд Н.М., повне судове рішення складено 15 грудня 2022 року) у справі за позовом Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Акціонерного товариства «Укрсиббанк», ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Другий ВДВС) вказував, що на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03.03.2011 у справі №2/2218/145 про солідарне стягнення на користь АТ «Укрсиббанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1354510,67 грн було звернуто стягнення на належне боржнику ОСОБА_1 майно, а саме: житловий будинок площею 476,6 кв.м. та земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 (виконавче провадження №27987443). 17.06.2013 ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» були проведені прилюдні торги з реалізації вищевказаного майна, що було продане ОСОБА_3 за ціною 287 724, 75 грн, з яких 228 361 грн були переведені Другим ВДВС на рахунок AT «Укрсиббанк» за реалізацію арештованого нерухомого майна.
Згідно ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 10.06.2014 у справі №2/686/297/14 замінено стягувача АТ «Укрсиббанк» на АТ «Дельта Банк», у зв'язку з чим, АТ «Укрсиббанк» кошти, отримані від реалізації арештованого майна, перерахувало АТ «Дельта Банк».
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.10.2013 у справі №686/14790/13-ц визнано недійсними прилюдні торги з реалізації житлового будинку загальною площею 476,6 кв.м та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , проведені 17.06.2013, у зв'язку із чим у травні 2015 року покупець майна ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Другого ВДВС про стягнення коштів в сумі 287 724,75 грн. І постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.07.2021 стягнуто з Другого ВДВС на користь ОСОБА_3 253 197,78 грн.
Позивач зазначає, що факт безпідставності набуття майна (коштів) АТ «Укрсиббанк» встановлено судовим рішенням у справі №686/14790/13-ц, під час розгляду якої визнано прилюдні торги недійсними. Водночас, обов'язок Другого ВДВС, як набувача, повернути кошти ОСОБА_3 виник саме з набуттям чинності постанови Хмельницького апеляційного суду від 27.07.2021 у справі №686/9405/15-ц. Однак, позивач не утримував у себе кошти, а перерахував стягувачу за судовим рішенням - АТ «Укрсиббанк», яке вподальшому перерахувало кошти АТ «Дельта Банк», отримані внаслідок примусової реалізації арештованого на виконання судового рішення майна.
В результаті виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03.03.2011 у справі №2/2218/145 кредитна заборгованість позичальника ОСОБА_1 зменшилась на суму 228361,62 грн. І оскільки прилюдні торги по реалізації об'єкту нерухомості визнано недійсними, позивач вважає, що ОСОБА_1 безпідставно отримав вигоду у вигляді зменшення заборгованості по виконанню рішення суду (у справі №2/2218/145) на суму 228 361,62 грн
Зважаючи на викладене, Другий ВДВС просив суд стягнути солідарно з АТ «Укрсиббанк», АТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 228361,62 грн.
В травні 2022 року Другий ВДВС подав до суду заяву про зміну предмету позову та зазначав, що з відзивів на позов відповідачів слідує, що АТ «Укрсиббанк» зберігає частину безпідставно набутого майна (коштів) в розмірі 1876 грн, а враховуючи, що у ОСОБА_1 за рахунок коштів позивача відбувся приріст майна на суму 226485,62 грн без правових підстав, тому позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» 226 485,62 грн безпідставно набутого майна та з АТ «Укрсиббанк» 1876 грн безпідставно набутого майна.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Дельта Банк» на користь Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) безпідставно набуті кошти в сумі 226 485,62 грн та судовий збір в сумі 3 397,23 грн. Стягнуто з АТ «Укрсиббанк» на користь Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) безпідставно набуті кошти в сумі 1876,0 грн та судовий збір в сумі 28,2 грн. У задоволенні вимог Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до ОСОБА_1 відмолено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, АТ «Дельта Банк» та АТ «Укрсиббанк» подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі АТ «Дельта Банк» зазначає, що процедура щодо виведення неплатоспроможних банків ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює такі правовідносини. У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2001цс15, введення в банк тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Разом з тим, позивачем пропущено строки позовної давності на звернення до суду із позовом, адже про порушене своє право Другий ВДВС дізнався з дати ухвалення 02.10.2013 рішення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у справі №686/14790/13-ц, яким визнано недійсними прилюдні торги з реалізації житлового будинку загальною площею 476,6 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оформленого актом про проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна №1911313-1 у м. Хмельницькому; визнано недійсними свідоцтва про право власності, видані на ім'я ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1 . А Другий ВДВС звернувся до суду у грудні 2021 року - через майже 8 років.
Апелянт зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, АТ «Дельта Банк» просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк» вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставини безпідставного набуття майна (коштів) в сумі 1876 грн АТ «Укрсиббанк». Суд першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення безпідставно відхилив та не задовольнив заяву АТ «Укрсиббанк» про застосування строку позовної давності, у зв'язку з чим не було належним чином застосовано при розгляді справи вимоги ст.ст. 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України. На думку апелянта, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог до АТ «Укрсиббанк» покликаючись на ст. 1212 ЦК України, зазначає, що факт безпідставності набуття майна (коштів) АТ «Укрсиббанк» у даній справі встановлено судовим рішенням у справі №686/14790/13-ц, під час розгляду якої визнано прилюдні торги недійсними.
Банк зазначає, що позивач ще в 2014 році дізнався про судове рішення у справі №686/14790/13-ц, під час розгляду якої визнано прилюдні торги недійсними і з часу набранням законної сили судового рішення у зазначеній справі до моменту звернення позивача до суду із позовом про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) 10.12.2021 пройшло 7 років і 10 місяців. А тому, навіть при наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з АТ «Укрсиббанк» безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 1876 грн, суд мав би застосувати строки позовної давності, оскільки позивач їх порушив та з відповідним обґрунтованим клопотанням про їх поновлення не звертався.
Зважаючи на викладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ «Укрсиббанк» безпідставно набутих коштів в сумі 1876 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до АТ «Укрсиббанк» в повному обсязі.
Другий ВДВС подав відзив на апеляційні скарги АТ «Дельта Банк» та АТ «Укрсиббанк». Позивач погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Позивач зазначає, що виконавча служба не є кредитором банку в розумінні Закону №4452-VI і цей закон не є перешкодою для розгляду судом відповідного позову та у випадку встановлення порушення прав позивача - його задоволення. У разі ж відмови в задоволенні позову внаслідок уведення тимчасової адміністрації банку-відповідача, будуть порушені конституційні права відділу державної виконавчої служби на захист, адже після усунення такої обставини останній буде позбавлений права на повторне звернення до суду з відповідним позовом, а припинення діяльності тимчасової адміністрації не стане новою підставою для позову, право на судовий захист у такому разі не можна буде відновити з дотриманням визначеної ст.423 ЦПК України процедури, адже такі підстави не будуть відповідати правовій природі нововиявлених обставин.
Також, позивач вважає доводи апеляційних скарг про помилкове незастосування судом першої інстанції строку позовної давності необґрунтованими. Так, 19.10.2021 позивачем на адресу АТ «Укрсиббанк» направлено вимогу щодо повернення перерахованих коштів в сумі 228 361,62 грн. 02.11.2021 у відповідь на вказану вимогу АТ «Укрсиббанк» повідомив про те, що 09.07.2013 кошти перераховані на рахунок АТ «Дельта Банк» відповідно до умов Договору купівлі-продажу прав вимог за кредитами від 08.12.2011. Таким чином, саме з відповіді АТ «Укрсиббанк» від 02.11.2021 позивач дізнався, де знаходяться його кошти, тому саме з цієї дати слід відраховувати строк позовної давності у цій справі.
Позивач вказує, що АТ «Дельта Банк» у суді першої інстанції не заявляв про строки позовної давності, жодних заяв чи відзиву не подавав, у судовому засіданні участі не брав, хоча і був належним чином повідомлений судом.
Відповідачі жодних обґрунтувань щодо законних підстав набуття ними коштів від реалізації арештованого майна ОСОБА_1 , з урахуванням скасування результатів прилюдних торгів, не навели. Аргументують свою позицію лише строками позовної давності та законодавчими обмеженнями щодо юридичної особи, що знаходиться в стані припинення.
Представник позивача Гончаренко О.С. проти задоволення апеляційних скарг заперечила, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 та представники відповідачів АТ «Укрсиббанк» і АТ «Дельта Банк» до суду не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
При розгляді апеляційної скарги АТ «Дельта Банк» апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 зі скаргою на рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції не звертався і він та АТ «Укрсиббанк» не уповноважували АТ «Дельта Банк» на подання від їх імені апеляційної скарги, а тому оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог Другого ВДВС до ОСОБА_1 та до АТ «Укрсиббанк» не може бути предметом апеляційного перегляду саме в межах доводів апеляційної скарги АТ «Дельта Банк».
А отже, враховуючи факт самостійного оскарження судового рішення АТ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» підлягає апеляційному перегляду рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з АТ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» безпідставно набутого майна. А судове рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог Другого ВДВС до ОСОБА_1 апеляційним судом не переглядається, адже відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги АТ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2013 року визнано недійсними прилюдні торги з реалізації житлового будинку загальною площею 476,6 кв.м та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , оформленого протоколом проведення прилюдних торгів №1911313-1 у м. Хмельницькому; визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 476,6 кв.м та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , оформленого актом про проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна; визнано недійсними свідоцтва про право власності, видані на ім'я ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 476,6 кв.м та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Визнано не чинним звіт №218 «Про оцінку майна» від 30.09.2012, проведений ТОВ «Центр незалежної оцінки Проскурів-Експерт», яким визначено ринкову вартість земельної ділянки у АДРЕСА_1 , загальною пл. 0,10 га, та будинку загальною площею 476,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним протокол прилюдних торгів № 1911313-1 від 17.06.2013 з продажу предметів іпотеки житлового будинку загальною площею 476,6 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним акт про проведення прилюдних торгів з продажу предметів іпотеки житлового будинку загальною площею 476,6 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; визнано недійсними прилюдні торги з реалізації житлового будинку загальною площею 476,6 кв.м та земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , проведені 17.06.2013.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2014 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької 02 жовтня 2013 року в частині задоволення позову АТ «Дельта Банк» про визнання звіту про оцінку майна не чинним скасовано та ухвалено в цій частині вимог нове рішення. В позові АТ «Дельта Банк» про визнання звіту про оцінку майна №218 від 30 вересня 2012 року, наданого ТОВ «Центр незалежної оцінки «Проскурів-Експерт» не чинним відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
Зазначеним рішенням встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» 1333418 грн 02 коп заборгованості за кредитним договором № 11127206000 від 12 березня 2007 року, 19272 грн 65 коп пені, 1700 грн судового збору, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1354510 грн 67 коп.
На підставі цього рішення судом видано виконавчий лист № 2/2218/145/11, який 03 серпня 2011 року стягувач пред'явив до Другого ВДВС для примусового виконання. Постановою заступника начальника Другого ВДВС Загребельського О.П. від 03 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження № 27987443.
В порядку примусового виконання вказаного судового рішення 14 листопада 2011 року державним виконавцем накладено арешт на житловий будинок і земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1
17 червня 2013 року на прилюдних торгах ОСОБА_3 , як єдиний учасник цих торгів, придбала житловий будинок і земельну ділянку за початковою ціною - 287724 грн 75 коп. За результатами проведення прилюдних торгів ПП «СП «Юстиція» складено протокол № 1911313-1.
27 червня 2013 року державний виконавець склав акт проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, затверджений начальником Другого ВДВС ОСОБА_4 , на підставі якого 02 липня 2013 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новікова Л.В. видала ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на житловий будинок і земельну ділянку.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2014 року у справі №2/686/297/14 у виконавчому провадженні №27987443 замінено стягувача АТ «Укрсиббанк» на АТ «Дельта Банк» (т.1 а.с.42).
Враховуючи визнання прилюдних торгів недійсними, у травні 2015 року покупець майна - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Другого ВДВС про стягнення коштів у сумі 287 724, 75 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06 червня 2017 року у задоволені позову їй було відмовлено, ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу було задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий судовий розгляд.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року рішення суду від 06 червня 2017 року, яким відмовлено ОСОБА_3 у повернені коштів, скасовано та ухвалено стягнути з Другого ВДВС на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 253 197, 78 грн.
19.10.2021 в.о. начальника Другого ВДВС звернулася до АТ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» із проханням повернути кошти в сумі 228 361,62 грн, що були перераховані на рахунки АТ «Укрсиббанк» згідно платіжного доручення №2687 від 09.07.2013 як безпідставно набуті (т.1 а.с.46-47, 50-51).
02.11.2021 АТ «Укрсиббанк» надіслало Другому ВДВС відповідь, в якому зазначило, що на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 укладеного між АТ «Укрсиббанк» та АТ «Дельта Банк» Банк здійснив відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором №11127206000 від 12.03.2007, позичальником за яким є ОСОБА_1 на користь нового кредитора (т.1 а.с.48).
24.11.2021 АТ «Дельта Банк» надіслало лист Другому ВДВС, в якому вказувало, що 17.07.2013 на рахунок АТ «Дельта Банк» надійшли кошти у розмірі 226485,62 грн від АТ «Укрсиббанк» із призначенням платежу: погашення заборгованості ОСОБА_1 . Оскільки кошти на рахунок АТ «Дельта Банк» надійшли від АТ «Укрсиббанк», а не від Другого МВ ДВС вимоги про перерахування коштів на рахунки Другого МВ ДВС не можуть бути задоволені, адже ця особа не є платником за таким платежем та у Банку відсутні правові підстави для їх виконання (т.1 а.с.52-53).
З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2011 року між АТ «Укрсиббанк» і АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., згідно якого АТ «Укрсиббанк» продав, а АТ «Дельта Банк» купив право вимоги за укладеними продавцем і ОСОБА_1 кредитними договорами та забезпечувальними договорами. До АТ «Дельта Банк» перейшли права первісного кредитора за кредитними договорами та права іпотекодержателя за договорами іпотеки.
09.12.2012 АТ «Дельта Банк» зареєструвало своє право іпотекодержателя в Державному реєстрі іпотек на житловий будинок і земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 (т.1 а.с.96-114, 168).
Згідно платіжного доручення №2687 від 09.07.2013 Другий МВ ДВС здійснив перерахунок на рахунок стягувача АТ «Укрсиббанк» кошти в сумі 228 361,62 грн від примусової реалізації нерухомого майна нерухомого майна згідно виконавчого листа №2/2218/145 від 03.03.2011 (т.1 а.с.43).
17.07.2013 АТ «Укрсиббанк» згідно меморіального ордера № 192 перераховало на рахунок АТ «Дельта банк» 226 485,62 грн за призначенням платежу: погашення заборгованості ОСОБА_1 , №КД 11127206000 від 18.12.2006; платник Другий міський відділ Хмельницького МРУЮ (т.1 а.с.118)
Звертаючись до суду із позовом, Другий ВДВС посилався на те, що в результаті виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2011 року у справі №2/2218/145 про стягнення солідарно на користь АТ «Укрсиббанк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кредитна заборгованість позичальника зменшилась на суму 228361,62 грн. Позивач вважає, що вказані кошти мають бути стягнені солідарно з ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» в сумі 226 485,62 грн, а кошти в розмірі 1 876,0 грн з АТ «Укрсиббанк» позаяк набуті ними безпідставно.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог Другого ВДВС до ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав, що підстав для стягнення безпідставно набутих коштів з ОСОБА_1 відсутні.
Рішення в цій частині не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з АТ «Дельта Банк» та АТ «Укрсиббанк» відповідно 226 485,26 грн та 1876 грн безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції виходив із доведеності факту перерахування позивачем на рахунок АТ «Укрсиббанк» 228 361,62 грн отриманих від реалізації іпотечного майна. В свою чергу АТ «Укрсиббанк» перерахувало отримані кошти в розмірі 226 485,62 грн АТ «Дельта Банк», проте останній, хоч і отримав ці кошти правомірно, однак зберігає їх у себе за рахунок іншої особи - Другого ВДВС без достатньої правової підстави через визнання недійсними прилюдних торгів і зобов'язаний повернути це майно (грошові кошти) позивачеві.
Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд «встановлений законом» має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
Показовим у цьому сенсі є рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04), у пункті 24 якого йдеться про те, що фраза «встановлений законом» стосується не лише правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76).
Тобто «закон», про який ідеться в статті 6 Конвенції, є не просто законодавством, пов'язаним з організацією і повноваженнями судових органів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia); від 25 жовтня 2011 року у справі «Річерд проти Польщі» (Richertv. Poland), заява № 54809/07; від 12 липня 2007 року у справі «Йоргич проти Німеччини» (Jorgic v. Germany)), але й будь-якими іншими внутрішньо-правовими нормами, недотримання яких робить неправомірною участь одного чи кількох суддів у розгляді справи (справа «Арчіл Панджикідзе та інші проти Грузії» (Archil Pandzhikidze and others v. Georgia), № 30323/02). Вислів «встановлений законом» стосується не лише правових підстав самого існування «суду», але й дотримання цим судом особливих правил, якими він має керуватись (там само), а також складу суду в кожній справі (рішення ЄСПЛ від 04 березня 2003 року у справі «Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00; від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаев проти Азербайджану» (Fatullayev v. Azerbaijan), заява № 40984/07; від 31 травня 2011 року у справі «Конталексис проти Грeції» (Kontalexis v. Greece), заява № 59000/08).
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За нормами пункту 15 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
За нормами статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Таким чином, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом є юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Тоді як у цивільному процесі позивачем і відповідачем могли бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
В своїй заяві про зміну предмету позову, Другий ВДВС уточнивши вимоги просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» 226485,62 грн безпідставно набутих коштів та з АТ «Укрсиббанк» 1876 грн безпідставно набутих коштів.
Вказана заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду та справа розглянута по суті позовних вимог.
Однак, міськрайонним судом не взято до уваги, що вимоги до АТ «Укрсиббанк» і АТ «Дельта Банк», що є юридичними особами і суб'єктами господарювання, заявлені Другим ВДВС, що також є юридичною особою.
Також, судом першої інстанції не враховано, що формальне зазначення позивачем солідарним із відповідачем АТ «Дельта Банк» відповідача фізичну особу ОСОБА_1 не підтверджує наявність будь - яких солідарних обов'язків між цими відповідачами перед Другим ВДВС з повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 226485,62 грн, адже суб'єктом зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є особа, яка безпідставно набула або зберегла майно (боржник). І суд першої інстанції вірно встановив, що 226485,62 грн отримані АТ «Дельта Банк» від АТ «Укрсиббанк» на підставі меморіального ордеру №192 від 17.07.2013 (т. 1 а.с. 110).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився помилки щодо наявності законних підстав для розгляду справи за позовом Другого ВДВС до АТ «Дельта Банк» та АТ «Укрсиббанк» у порядку цивільного судочинства, оскільки спір щодо стягнення безпідставно набутих коштів виник між юридичними особами суб'єктами господарювання і з огляду на суб'єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог відповідно до пункту 15 частини 1 статті 20 ГПК України віднесена до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду таких позовних вимог до АТ «Дельта Банк» та АТ «Укрсиббанк» в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з положень зазначених норм права, суд першої інстанції для розгляду таких позовних вимог Другого ВДВС до АТ «Дельта Банк» та АТ «Укрсиббанк» не є судом, встановленим законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).
Тому, виходячи із повноважень суду апеляційної інстанції, що визначені статтею 374 ЦПК України, судова колегія вважає, що провадження у справі за позовом Другого ВДВС до АТ «Дельта Банк», АТ «Укрсиббанк» про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України слід закрити, оскільки такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та роз'яснити Другому ВДВС його право на звернення до Хмельницького апеляційного суду із заявою про направлення цієї справи до Господарського суду Хмельницької області (частина 4 статті 377 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 374, 377, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 226 485, 62 грн та з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» 1876 грн безпідставно набутих коштів та судового збору скасувати.
Провадження у справі №686/29568/21 за позовом Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) закрити.
В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2022 року залишити без змін.
Роз'яснити Другому відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) його право протягом 10 днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до Хмельницького апеляційного суду із заявою про направлення справи до Господарського суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 квітня 2023 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай