Справа № 461/2310/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1201/22 Доповідач: ОСОБА_2
03 квітня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2022 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
встановила:
цим вироком ОСОБА_8 визнано невинним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в його діях складу кримінального проступку.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він, 27.11.2021, приблизно о 16 годині 40 хвилини, перебуваючи на паркінгу ТРЦ «Форум Львів», що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Під Дубом, 76, в ході конфлікту з ОСОБА_11 , який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому один удар рукою в голову, чим заподіяв потерпілому садна в ділянці носа та на шкірі верхньої губи справа, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В мотивах прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення в їх сукупності, дійшов висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального проступку, а саме обов'язкових його елементів, в т. ч. суб'єктивної сторони, що у свою чергу виключає ухвалення обвинувального вироку, а тому обвинувачений підлягає виправданню.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 680 гривень.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок суду про те, що стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів наявності причинно-наслідкого зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками у виді тілесних ушкоджень потерпілому спростовується дослідженими в процесі судового розгляду доказами, а саме висновком експертизи №1394 від 01.12.2021 року, відеозаписом з місця події, протоколами слідчих експериментів від 24.12.2021 року та від 18.02.2022 року, висновком експертизи №150 від 22.02.2022 року, показаннями потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Висновок суду першої інстанції щодо відсутності факту умисного нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому та висновок щодо намагання потерпілого першим нанести удар обвинуваченому також, на думку прокурора, спростовується вказаними доказами. Вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що висновок експертизи не містить конкретних посилань та категоричного ствердження про механізм нанесення тілесних ушкоджень, їх множинність (кількість), конкретний час заподіяння, оскільки такі у ньому наявні. Вважає, що висновок експертизи є належним доказом, а мотиви суду про протилежне з огляду на проведення такої через декілька днів після нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, є необґрунтованими. Зазначає, що показання свідка ОСОБА_13 підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а їхня критична оцінка судом першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи.
Представник потерпілого у апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а також задовольнити цивільний позов потерпілого.
В мотивах апеляційної скарги зазначає, що надані стороною обвинувачення докази підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому. Суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_8 захищався від потерпілого. Вважає, що висновок експертизи є належним доказом, а мотиви суду про протилежне з огляду на проведення такої через декілька днів після нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, є необґрунтованими. Зазначає, що суд першої інстанції невірно оцінив відеозапис події, з якого чітко вбачається як обвинувачений наносить удар потерпілому в обличчя.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, потерпілого та його представника, які підтримали апеляційні скарги, обвинуваченого та його захисника, які проти задоволення апеляційних скарг заперечили, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
В апеляційній скарзі прокурор просив дослідити всі докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а представник потерпілого у своїй апеляційній скарзі просив дослідити висновок судово-медичної експертизи №1394 від 01.12.2021 року, а також відеозапис події кримінального проступку.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
На переконання колегії суддів, з метою підтвердження чи спростування доводів апеляційних скарг клопотання прокурора та представника потерпілого слід задовольнити в частині повторного дослідження висновку судово-медичної експертизи №1394 від 01.12.2021 року.
У зв'язку з тим, що прокурором та представником потерпілого ні в апеляційній скарзі, ні в суді апеляційної інстанції не наведено будь-яких доводів, що решта доказів у кримінальному провадженні, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями та не досліджувалися ним, у задоволенні клопотань про повторне дослідження таких слід відмовити.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.
Колегією суддів встановлено, що під час судового розгляду суд першої інстанції безпосередньо дослідив наявні у справі докази та дав їм належну оцінку.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 заперечив свою вину у вчиненні кримінального проступку та показав, що 27 листопада 2021 року працював оператором паркінгу ТРЦ «Форум». Близько 16 години 40 хвилин, виконуючи свої посадові обов'язки, побачив ОСОБА_11 , який курив електронну сигарету і зробив йому зауваження щодо заборони куріння на паркінгу. ОСОБА_11 почав висловлюватися нецензурною лайкою та вдарив його у груди. У відповідь, захищаючись, він вдарив ОСОБА_11 . Після цього підбігли люди та розборонили їх, і він вважав конфлікт завершеним. Потім ОСОБА_11 раптово наніс йому удар в голову кулаком, схопив його за комір, намагався вдарити рукою в обличчя та повалив на землю. Коли він лежав, ОСОБА_11 наніс йому чотири удари ногою по тілу. В подальшому їх розборонили сторонні особи. Вказав, що конфлікт між ними тривав близько 10 хвилин.
Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні суду першої інстанції показав, що 27 листопада 2021 року перебував разом з нареченою у ТРЦ «Форум» у м. Львові, спустився по ескалатору на паркінг даного торгового центру, де шукав місце для паління. Оскільки він не побачив знаків заборони почав курити електронну сигарету. Згодом до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_8 та в грубій формі зробив йому зауваження щодо куріння. Зазначив, що ОСОБА_8 першим наніс йому удар.
З метою перевірки та уточнення показань потерпілого суд першої інстанції дослідив протокол проведення слідчого експерименту від 18.02.2022 року за участю потерпілого, який вказав, що 27.11.2022 року перебував на території паркінгу ТЦ «Форум» по вул. Під Дубом у м. Львові, де у нього виник конфлікт із ОСОБА_8 , який наніс йому удар кулаком лівої руки в область носа та в область верхньої губи справа.
Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_13 повідомила суду, що 27 листопада 2021 року вона разом з донькою та ОСОБА_11 приїхала до ТЦ «Форум». Провівши час у торговому центрі, вони спустилися на паркінг, де ОСОБА_11 закурив електронну сигарету, після чого до нього впритул підійшов ОСОБА_8 та повідомив про заборону куріння на території паркінгу. ОСОБА_14 відійшов від ОСОБА_8 , після чого останній наніс йому декілька ударів по обличчю. Зазначила, що ОСОБА_14 в ході конфлікту жодних ударів потерпілому не наносив.
Колегія суддів погоджується із критичною оцінкою показань потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 , які ствердили, що потерпілий не наносив тілесних ушкоджень обвинуваченому, оскільки такі спростовуються дослідженим у суді першої інстанції відеозаписом події кримінального проступку.
Крім того, колегія суддів вважає показання потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 , яка на момент вчинення кримінального проступку була його нареченою, такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності потерпілим, оскільки на момент його допиту у суді першої інстанції 14.09.2022 року у вказаному кримінальному провадженні на розгляді Галицького районного суду м. Львова перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за цих же обставин.
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2022 року ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за фактом нанесення умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 27.11.2022 року, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що у листопаді 2021 року він працював у ТЦ «Форум» по вул. Під Дубом у м. Львові. Зазначив, що бачив, як ОСОБА_8 у коректній формі зробив зауваження ОСОБА_11 щодо заборони куріння на паркінгу торгового центру. Між ними почалася суперечка. Вказав, що ОСОБА_8 першим наніс кулаком удар потерпілому, який в свою чергу, почав наносити удари ОСОБА_8 , після чого останній впав. Звернув увагу на те, що коли ОСОБА_11 та ОСОБА_8 вперше розборонили, ОСОБА_11 відновив бійку, почавши наносити удари ОСОБА_8 .
З метою перевірки та уточнення показань свідка суд першої інстанції дослідив протокол проведення слідчого експерименту від 24.12.2021 року за його участю, який вказав, що 27.11.2022 року перебував на території паркінгу ТЦ «Форум» по вул. Під Дубом у м. Львові, та бачив як ОСОБА_11 курив електронну сигарету на паркінгу. Після чого ОСОБА_8 (працівник ТЦ «Форум») підійшов до нього та зробив зауваження, на що останній почав відповідати нецензурною лексикою. ОСОБА_11 повернувся в чергу до паркомату, а ОСОБА_8 підійшов до нього та між ними почалася шарпанина.
Згідно з даними протоколу огляду предмета від 08.12.2021 року, а також дослідженого у суді першої інстанції відеозапису події кримінального проступку, показано ділянку біля паркомату, яка знаходиться на паркінгу ТРЦ «Форум», що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б. Вбачається, як ОСОБА_8 підходить до ОСОБА_11 , вони починають розмовляти та активно жестикулювати. Після чого ОСОБА_11 відходить в іншу сторону та стає в чергу до паркомату, при цьому вони продовжують спілкуватися. Потім ОСОБА_8 йде в напрямку до ОСОБА_11 , який піднімає руку та замахується нею на ОСОБА_8 , після чого штовхає його. Потім ОСОБА_8 наносить удар кулаком ОСОБА_11 в обличчя. ОСОБА_11 в свою чергу наносить удари кулаком та ногою ОСОБА_8 . Після цього один із чоловіків, який перебував біля паркомату, розборонив їх. Далі ОСОБА_11 відновив шарпанину та повалив ОСОБА_8 на землю.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, а саме кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Суб'єктивна сторона вказаного кримінального проступку характеризується тільки умисною формою вини.
Заподіяння легкого тілесного ушкодження внаслідок необережності не є кримінально-караним.
Згідно з ч. 1 ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», щоб встановити наявність чи відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні врахувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту/нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищається, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих хто захищається, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
З огляду на вказані докази, в т. ч. відеозапис події, конфлікт розпочав потерпілий ОСОБА_11 , який у відповідь на зауваження ОСОБА_15 щодо заборони куріння на території паркінгу торгового центру, замахнувся рукою на останнього та штовхнув його, а тому з врахуванням характеру небезпеки, що загрожувала ОСОБА_8 , який є особою пенсійного віку та фізично слабший від ОСОБА_11 , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_8 були спрямовані на захист здоров'я від протиправних посягань, шляхом заподіяння ОСОБА_11 шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного припинення посягання.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 КК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Колегією суддів за клопотанням сторін кримінального провадження безпосередньо досліджено висновоксудово-медичної експертизи №1394 від 01.12.2021 року.
У висновку експертизи наявні покликання на механізм нанесення тілесних ушкоджень, їх множинність (кількість), час заподіяння, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність таких є необґрунтованими.
Крім того, судово-медична експертиза проведена 01.12.2021 року на підставі консультаційного висновку лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_16 , який здійснив огляд ОСОБА_11 27.11.2021 року після події кримінального проступку та встановив діагноз - забій носа, з чим погодився експерт ОСОБА_17 .
Поряд з цим, під час проведення експертизи через чотири дні після події кримінального проступку був оглянутий ОСОБА_11 та у нього виявлені і інші тілесні ушкодження, а саме: садна в ділянці носа та на шкірі верхньої губи справа, синець на верхній повіці ока, які при первинному огляді безпосередньо після вчинення кримінального проступку на його тілі були відсутні.
Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідній ухвалі.
На думку колегії суддів, виникнення вказаних тілесних ушкоджень у причинно-наслідковому зв'язку із подією кримінального проступку, викликає сумнів, оскільки такі виявлені під час проведення судово-медичної експертизи через чотири дні після вчинення кримінального проступку.
Відтак, на переконання колегії суддів висновок судово-медичної експертизи містить суперечності та не підтверджує виникнення вказаних у ньому тілесних ушкоджень від дій обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому є неналежним доказом.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неналежність як доказу фотознімків ОСОБА_11 , оскільки такі не містять ознак їх походження та не підтверджують обставин, які викладені у обвинувальному акті.
Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до правильного висновку про недоведеність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального проступку та його виправдання.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування вироку Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2022 року відносно ОСОБА_8 колегією суддів не встановлено, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
вирок Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2022 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4