Справа № 452/3745/19 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.
Провадження № 22-ц/811/787/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
28 березня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: О.О. Бадівській
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2022 року у справі за позовом заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району до Самбірської міської ради Львівської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , - про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребування майна з чужого незаконного володіння; зустрічним позовом ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 до заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, - Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району, третя особа Самбірська міська рада Львівської області, - про визнання добросовісним набувачем, -
21 листопада 2019 року заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону звернувся до суду з позовом до Самбірської міської ради Львівської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсним п. 2 рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області № 186 «Про впорядкування вуличних номерів» від 21.03.2006 року в частині оформлення права власності та проведення реєстрації споруди ангару площею 367,4 кв.м. у АДРЕСА_1 та витребувати зазначене майно з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позов обгрунтовував тим, що у 2005 році Міністерством оборони здійснювався продаж нерухомого майна військового містечка будівель №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 у АДРЕСА_2 . Після проведення тендеру з продажу зазначеного майна визначено переможця та конкретний перелік нерухомого майна, яке підлягало відчуженню. Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 21.03.2006 року надано дозвіл на оформлення права власності та проведення реєстрації на зазначені нежитлові будівлі. При цьому, рішенням від 21.03.2006 року було надано дозвіл на переоформлення приміщення ангару №37, який не входив у перелік майна, яке підлягало реалізації через аукціон, як і не було дозволу Міністерства оборони на його відчуження. На підставі цього рішення було зареєстроване право власності у Державному реєстрі речових прав на будівлю ангару площею 367,4 кв.м. за ОСОБА_3 , який 04.05.2018 року відчужив майно за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 . З 01.06.2018 року власниками спірної будівлі є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожному з яких належить по 1/2 частині ангару. Таким чином, споруда ангару була неправомірно вилучена із володіння Міністерства оборони України, а тому позивачі просили визнати рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 21.03.2006 року незаконним та витребувати зазначене майно із незаконного володіння відповідачів.
Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання їх добросовісними набувачами нерухомого майна, посилаючись на те, що вони є власниками нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2018 року, укладеного з ОСОБА_4 , який купив у свою чергу зазначене нерухоме майно згідно договорів купівлі-продажу від 04.05.2018 року та від 09.05.2018 року у ОСОБА_3 , право власності на яке останній набув на підставі рішення Самбірської міської ради від 21.03.2006 року, яке оспорюється позивачем. Враховуючи, що вони отримали спірне майно у встановленому законом порядку, а договір купівлі-продажу не є предметом спору за первісним позовом, просили визнати їх добросовісними набувачами та відмовити у задоволенні первісного позову.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району до Самбірської міської ради Львівської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , - про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребування майна з чужого незаконного володіння та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 про визнання добросовісними набувачами - відмовлено.
Рішення суду оскаржила Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району.
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції не врахував, що споруда ангару площею 367,4 кв.м. по АДРЕСА_3 була неправомірно вилучена із володіння (користування) Міністерства оборони України, чим порушено інтереси держави. Суд не врахував, що Міністерство оборони України надало дозвіл на реалізацію військового майна військового містечка № НОМЕР_8 , у перелік якого не входила спірна будівля №37. Враховуючи, що Самбірська міська рада не мала права розпоряджатися спірним майном, а спірна будівля вибула із володіння Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без згоди власника, така повинна бути витребувана в останніх.
Просить рішення суду скасувати.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району - Бринько М.Р. скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити.
Представник Самбірської міської ради Львівської області- Янів М.І. та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 проти скарги заперечили.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, прокурор Негрич Н.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи,однак, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції,суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, передбачених Конституцією України і законами України.
Відповідно до положень ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави передбачено ст. 387 ЦК України.
Встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради народних депутатів №481 від 22.10.1981 року затверджено інвентаризаційні плани територій та закріплено за Самбірською КЕЧ району земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_8 площею 4,0418 га та будівлю ангару площею 367,4 кв. м по АДРЕСА_2 .
08 липня 2005 року між Міністерством оборони України та ДП Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» укладено договір комісії на реалізацію військового майна №Д-121-05/2005/П-6, за умовами якого Міністерство доручило вчинити та виконати правочини щодо реалізації на внутрішньому ринку нерухомого військового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме військового містечка № НОМЕР_8 , зокрема будівель № НОМЕР_9 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_2 , 20,29, НОМЕР_10 та спірної будівлі № НОМЕР_11 .
Таким чином, у 2005 році Міністерством оборони України було ініційовано продаж військового містечка в цілому та розпочато здійснення реалізації зазначеного майна за адресою АДРЕСА_2 .
17.11.2005 року виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області прийнято рішення № 680 «Про оформлення права власності на нерухоме майно», згідно якого оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2 , зокрема на приміщення ангару загальною лощею 367,4 кв.м, на Міністерство Оборони України з правом оперативного управління, зобов'язано Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2 , зокрема на приміщення анагару загальною площею 367,4 кв.м на Міністерство Оборони України з правом оперативного управління.
Згідно протоколу №7/4 тендерної комісії Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» від 28.11.2005 року військове містечко № НОМЕР_8 в АДРЕСА_2 було реалізовано шляхом проведення аукціону.
Рішенням Самбірської міської ради Львівської області №26 від 14.03.2006 року «Про вилучення земельної ділянки з території військової частини по АДРЕСА_2 та дозволу на складання проекту відведення» вирішено всім власникам як особам, які викупили об'єкти цілісного майнового комплексу військової частини по АДРЕСА_2 , в тому числі ОСОБА_3 , перерахувати частки викуплених об'єктів від майна цілісного комплексу, вилучити земельну ділянку площею 4,0418 га з території військової частини, закріпити її за власниками об'єктів цілісного майнового комплексу згідно часток у майні та надати дозвіл власникам на складання проектів відведення земельних ділянок.
Згідно рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області №186 від 21.03.2006 року «Про впорядкування вуличних номерів» вирішено змінити вуличну нумерацію будівлям, спорудам, приміщенням на окремі вуличні номери колишнього військового містечка № НОМЕР_8 , зокрема споруді ангару загальною площею 367,4 кв.м, власником якого є ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 , оформити право власності та провести реєстрацію на споруду ангару загальною площею 367,4 кв.м за цією адресою.
Як убачається з матеріалів справи, 04.05.2018 року та 09.05.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договори купівлі-продажу по 1/2 частині нежитлового приміщення (ангару) по АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Ридзак Л.К. та зареєстровані в реєстрі за № 296 та № 304 відповідно.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.10.2019 року, нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності по 1/2 частині належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю.Р. 01.06.2018 року за реєстровим № 644.
Матералами справи встановлено, що 20.06.2018 року начальник КЕВ м. Львова звернувся до начальника Західного територіального управління військової служби правопорядку зі заявою щодо виявлення відомостей про реєстрацію права власності третіх осіб на будівлю ангару за адресою АДРЕСА_2 площею 367,4 кв.м, що належить Міністерству оборони України.
Згідно листа територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, №03/3-12956вих-19 від 13.09.2019 року за результатами проведення тимчасового доступу до документів встановлено, що ряд документів, які стали підставою для прийняття, та виготовлялися в ході підготовки проекту оспорюваного рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 21.03.2006 року, в Самбірській міській раді відсутні.
Відмовляючи у задоволенні позову заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, які б свідчили про незаконність прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 21.03.2006 року, оскільки документів на підставі яких таке було прийнято в ході тимчасового доступу не виявлено, а з договору комісії від 08.07.2005 року вбачається, що Міністерство оборони України надало дозвіл шляхом підписання договору від його імені вчиняти та виконувати правочини із реалізації військового майна, в тому числі спірної будівлі (ангару) №37.
З таким висновкому суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає зібраним у справі доказам, які свідчать про те, що відчуження спірного майна відбулося за ініціативою Міністерства оборони України, що делегувало право реалізації такого державному підприємству Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес».
При цьому, колегія суддів враховує, що продаж майнапідприємством, яке мало право на його відчуження, було здійснено щодо всіх об'єктів військового містечка № НОМЕР_8 як цілісного майнового комплексу за результатами проведення аукціону, в тому числі і приміщення ангару № 37.
Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що приміщення ангару знаходиться на земельній ділянці, що передана Самбірській міській раді за погодженням з Міністерством оборони, що спростовує доводи апелянта про те, що приміщення ангару не входило до складу нежитлових приміщень військового містечка.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда, тому придбавши у 28.11.2005 року на аукціоні приміщення ангару ОСОБА_3 об'єктивно сподівався, що таке його право не може бути порушеним за спливом 18 років з часу придбання майна.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2023 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра