Справа № 604/242/23
Провадження № 2/604/136/23
30 березня 2023 року ел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі :
головуючого - Сташківа Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Дериш М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 51562 від 29.12.2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» заборгованості в сумі 13426,00 грн. Вважає, що виконавчий напис учинено з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає скасуванню у зв'язку із наступних підстав: зокрема відповідно ст.87 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. За правилами пунктів 3.1 - 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед кредитором за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року; Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172; Строк, протягом яких може бути вчинений виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевіряти, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (п.3.5. глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку вчинення нотаріальних дій). При цьому цей перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в порядку вчинення нотаріальних дій. Отже, відповідно право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Проте всупереч встановленим законодавством вимогам приватним нотаріусом все ж було вчинено виконавчий напис № 51562 від 29.12.2021 року, при цьому на порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, ним не було додано ні виписки з особового рахунку, ні оригіналу кредитного договору, тобто тих документів, які визначені вказаним чинним законодавством як обов'язкові для вчинення виконавчого напису. Стверджує, що жодних правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» не укладала. Будь-яких вимог, повідомлень чи претензій щодо заборгованості від ТОВ позивач не отримувала. Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком і мали слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, проте нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису зроблено Відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача. За вказаних обставин заявлені позовні вимоги просить задоволити у повному обсязі визнати спірний виконавчий напис таким, що не підлягає до виконання, та стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати, що становить 2000 грн витрат на правову допомогу.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить їх задоволити, справу розглянути у її відсутності, проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи в суді, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. в судове засідання повторно не з'явився, про день час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, а тому у відповідності до вимог ст.281 ЦПК України, рішення слід ухвалити на підставі наявних у ній доказів заочне рішення по справі.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 51562 від 29.12.2021 року на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, запропоновано стягнути з позивача ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» заборгованість в сумі12776,00 грн., що складається з 10 500,00 грн, заборгованості за сумою кредиту, 2276,00 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам та 650,00 грн., за вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 68614973 від 10.02.2022 року відкрито виконавче провадження згідно виконавчого напису № 51562 від 29.12.2021 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» заборгованість в сумі 13426,00 грн.
Згідно інформації про виконавче провадження від 19.02.2023 року по виконавчому провадженню № 68614973, що виданий на підставі виконавчого провадження № 51562 від 29.12.2021 року приватним нотаріусом Вариводою Д.В. з метою забезпечення виконання виконавчого документу накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Суд, вивчивши та проаналізувавши зібрані у справі докази в їх повній сукупності, вважає, що заявлені позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, виходячи із наступних міркувань :
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 (далі - ЦК України), нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Тому вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року № 3425 (далі - Закон України "Про нотаріат"): "Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності".
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Закон України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закон України "Про нотаріат").
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно статті 50 Закону України "Про нотаріат" передбачається, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий правовий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 23.01.2018 року у провадженні № 61-154св18.
Як вбачається з матеріалів справи, стягнення згідно виконавчого напису нотаріуса проводиться за період з 10.05.2021 року по 22.12.2021 року. Разом із тим, позивачу невідомо про наявність боргового договору і будь-яких підтверджень з цього приводу на пропозицію суду відповідачем надано не було як і не надіслано самого кредитного договору, що підтверджують безспірність стягнутих грошових сум. Нотаріусом вказаних вимог Закону не перевірено та не витребувано додаткової інформації щодо підтвердження чи спростування відомостей зазначених Товариством.
Такими чином на час розгляду справи суду невідомо про наявність кредитного договору, чи був позивач письмово повідомлений про наявність даного договору, чим це підтверджується, а також яка сума грошових коштів була на момент укладення договору, якщо такий був, що суперечить вимогам п.2 ст. 516 ЦК України.
Вказаних вимог закону нотаріус Київського нотаріального округу Бригіда В.О. не перевірив.
Таким чином, звертаючи увагу на викладені обставини, суд у повній мірі погоджується із доводами позивача, що виконавчий напис був вчинений нотаріусом з порушенням законодавства, зокрема те, що, ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 викладено правову позицію та залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в тому числі у п.2, тобто на день вчинення виконавчого напису, нотаріус керувався пунктом Переліку, який був незаконний та не чинний, і дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед банком.
За вказаних вимог заявлені позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. від 29.12.2021 року таким, що не підлягає виконанню.
Разом із тим позивачем заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Аналізуючи вказану вимогу, суд виходить із наступних міркувань :
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються: розподіл судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Згідно з ч. ч. 1 - 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1ст. 1 вищевказаного закону).
Також, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, позивачем та її представником до матеріалів справи не долучено будь-яких документів що свідчать про дійсну оплату гонорару, а відтак у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
Крім того суд вважає, що з відповідача в користь держави слід стягнути в користь держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 158, 247, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18, 1212 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олеговича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 29.12.2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за № 51562 щодо стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс»грошових коштів в сумі 12 776,00 грн. заборгованості за кредитним договором та 650 грн за вчинення виконавчого напису нотаріуса, загалом 13426,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс»в користь держави 2684,00 грн. судового збору.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Сташків Н.Б.