Справа № 569/13085/22
1-кс/569/2051/23
29 березня 2023 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом РУП Головного управління національної поліції в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022181010001097 від 25.06.2022 р. за ч.3 ст.190, ч.2 ст.190 КК України.
Під час досудового розслідування, 30.09.2022 р. у кримінальному провадженні за місцем проживання ОСОБА_5 адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук.
Із ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7 ,заявник знайомий і підтримує дружні стосунки. В 20-тих числах листопада 2022 р. ОСОБА_8 попросила у ОСОБА_4 його власний автомобільBMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , що завести додому свою малолітню дочку. Під час керування, ОСОБА_8 пошкодила автомобіль подряпавши задні праві двері та домовилась із ОСОБА_9 , що вона відремонтує автомобіль і після цього поверне.
Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 працівники поліції вилучили належний ОСОБА_4 на праві власності транспортний засіб марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі від замка запалення до нього.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06.10.2022 року у справі №569/13085/22 1-кс/569/4654/22накладено арешт на транспортний засіб марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі від замка запалення до нього.
Клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про накладення арешту на транспортний засіб марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі, від замка запалення до нього розглядалось без повідомлення як власника майна і без його участі.
У кримінальному провадженні ОСОБА_10 не допитувався, повідомлення про підозру йому не вручалось та він має процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
В листопаді 2022 р. ОСОБА_10 звернувся до суду із клопотання про скасуванням арешту на транспортний засіб марки BMW Х3 д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі від замка запалення до нього.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 07.11.2022 р. клопотання задоволено частково. Скасовано арешт лише щодо заборони користуватись майном, при цьому майно було повернуто мені у володіння та користування, без права розпоряджатись.
Своє рішення суд аргументував тим, що автомобіль марки BMW Х3 д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію і ключі від замка запалення було вилучено за місцем проживання особи ОСОБА_5 , про причетність якого до вчинення кримінального правопорушення були наявні докази на час вирішення питання про надання дозволу на проведення обшуку, недоведеність підстав для скасування арешту майна, що передбачені ст. 174 КПК України про необґрунтованість арешту та що у застосовуванні арешту відпала потреба, ненадання доказів про передачу майна мною у користування ОСОБА_5 , зважаючи що вилучений за вищевказаних обставин автомобіль належить йому.
Приймаючи до уваги вказані норми законодавства є підстави вважати, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06.10.2022 року у справі №569/13085/22 1-кс/569/4654/22 на транспортний засіб марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі від замка запалення до нього підлягає скасуванню.
Заявник адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явилися, про час місце та дату розгляду справи були повідомлений належним чином.
Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що слідчим відділом РУП Головного управління національної поліції в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022181010001097 від 25.06.2022 р. за ч.3 ст.190, ч.2 ст.190 КК України.
Під час досудового розслідування, 30.09.2022 р. у кримінальному провадженні за місцем проживання ОСОБА_5 адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук.
Із ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7 ,заявник знайомий і підтримує дружні стосунки. В 20-тих числах листопада 2022 р. ОСОБА_8 попросила у ОСОБА_4 його власний автомобільBMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , що завести додому свою малолітню дочку. Під час керування, ОСОБА_8 пошкодила автомобіль подряпавши задні праві двері та домовилась із ОСОБА_9 , що вона відремонтує автомобіль і після цього поверне.
Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 працівники поліції вилучили належний ОСОБА_4 на праві власності транспортний засіб марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі від замка запалення до нього.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06.10.2022 року у справі №569/13085/22 1-кс/569/4654/22накладено арешт на транспортний засіб марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі від замка запалення до нього.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, що транспортний засіб марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі від замка для ОСОБА_5 (який ніби то причетний до вчинення кримінального правопорушення) ОСОБА_10 не передавав та ОСОБА_11 даним автомобілем не користувався. Свій автомобіль ОСОБА_10 передавав для ОСОБА_12 яка ним користувалась. В зауваженнях до протоколу обшуку про це прямо вказано.
ОСОБА_8 не має ніякого відношення до кримінального провадження №12022181010001097 від 25.06.2022 р. за ч.3 ст.190, ч.2 ст.190 КК України і в даному провадженні не допитувалась і будь-які слідчо-процесуальні дії щодо неї та з її участю не проводились.
Належний ОСОБА_13 автомобіль марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 обшукано працівниками поліції під час обшуку 30.09.22 р. Будь-яких речей, документів та іншого, що мало б значення для кримінального провадження в автомобілі не виявлено. Будь-яких доказів, що автомобіль марки BMW Х3д.н.з. НОМЕР_1 є речовим доказом не має.
Матеріалами кримінального №12022181010001097 від 25.06.2022 р., причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення до даного часу не доведено, повідомлення про підозру у вчиненні будь-якого злочину йому не вручалась.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, згідно якій критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Рисовський проти України” від 20.10.2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04) , “Кривенький проти України” від 16.02.2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81574015) .
Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У зв'язку з чим, суд вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 06.10.2022 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задоволити.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06.10.2022 року у справі №569/13085/22 1-кс/569/4654/22 арешт на транспортний засіб марки BMW Х3 д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію вказаного транспортного засобу і ключі від замка запалення до нього.
Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1