Справа № 544/1453/22
2/544/56/2023
Номер рядка звіту 62
іменем України
22 березня 2023 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н. В.,
за участю секретаря - Киричевської В. М.,
у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частини житлового будинку з господарськими будівлями,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом в обґрунтування якого вказали, що сторони по справі являються співвласниками чотирьох- квартирного будинку АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються власниками окремих квартир, право на які офіційно зареєстровано. У свою чергу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються співвласниками будинку і їх право зареєстровано в частинах, хоча фактично вони проживають в окремих квартирах будинку. Так, 18 червня 1999 року ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу придбала 7/25 частин вищевказаного будинку (квартира АДРЕСА_2 ). 14 травня 2008 року ОСОБА_2 придбав відповідно до договору купівлі - продажу 23/100 частин вищевказаного будинку (квартира АДРЕСА_3 ), однак не зареєстрував свого права власності у відповідності до чинного на той час законодавства. У результаті у журналах БТІ залишилася інформація про попереднього власника - ОСОБА_5 . Будинок АДРЕСА_1 ще за радянських часів був умовно розділений на чотири окремі квартири, які мають окремі входи, окремі лічильники комунальних послуг та окремі рахунки. Згодом власники почали реєструвати свої частки у спільному майні як окремі квартири. Так, в 2011 році ОСОБА_4 успадкувала квартиру АДРЕСА_4 , а ОСОБА_3 в 2021 році придбала квартиру АДРЕСА_5 . В 2021 році ОСОБА_1 також розпочала процедуру переоформлення своєї частки в окрему квартиру, виготовила новий техпаспорт, отримала рішення міської ради про присвоєння нової адреси, однак згодом змінилося законодавство і зареєструвати своє право власності на квартиру вона не змогла. ОСОБА_2 , придбавши 23/100 частин будинку АДРЕСА_1 , не зареєстровав договір купівлі-продажу у відповідності до чинного законодавства на той час, відтак право власності на вказану частину будинку не виникло, а зареєструвати його на даний час немає можливості. На даний час здійснити виділ майна в натурі в позасудовому порядку шляхом укладення в нотаріуса відповідного договору, неможливо, оскільки вищевказаний будинок вже не являється єдиним цілим об'єктом нерухомого майна у спільній власності, так як декілька власників вже здійснили реєстрацію прав власності на окремі квартири в будинку АДРЕСА_1 , без укладення договору виділення майна. Враховуючи вищевикладене, позивачі просять припинити право спільної часткової власності, розмір частки 7/25, за ОСОБА_1 , на житловий будинок загальною площею 209,2 кв. м., в тому числі житловою площею 123,2 кв. м. з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Визнати право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_6 . Припинити право спільної часткової власності, розмір частки 23/100, за ОСОБА_5 , на житловий будинок загальною площею 209,2 кв. м., в тому числі житловою площею 123,2 кв. м. з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Визнати право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 ,
Представник позивачів на позовних вимогах наполягає та просить суд розглянути справу без його та позивачів участі, про що надав суду письмову заяву.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися з невідомих для суду причин, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідно до копії договору купівлі - продажу від 18 червня 1999 року ОСОБА_1 придбала 7/25 частин житлового будинку (житлова квартира АДРЕСА_8 (а.с.7).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18756210 від 09 травня 2008 року 7/25 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 8).
Відповідно до рішення Пирятинської міської ради №127 від 11 березня 2021 року 7/25 частинам житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , було присвоєно окрему адресу: АДРЕСА_9 , та рекомендовано останній внести відповідні зміни в технічну документацію (а.с. 12).
22 липня 2022 року ФОП ОСОБА_6 було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_8 , загальна площа 59,3 кв. м., житлова площа 30,3 кв. м. (а.с. 13-15).
Згідно звіту про оцінку майна вартість 7/25 частин житлового будинку, що належить ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 08 листопада 2022 року, складає 140100 грн (а.с. 28).
Відповідно до копії договору купівлі - продажу від 14 травня 2008 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 23/100 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відмітка про реєстрацію договору в КП «Лубенське МБТІ», відсутня (а.с. 16).
Відповідно до довідки КП «Лубенське МБТІ» № 711 від 01 серпня 2022 року станом на 29.12.2012 року квартира АДРЕСА_10 зареєстрована за ОСОБА_5 (а.с. 21).
02 серпня 2022 року ФОП ОСОБА_6 було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_11 , загальна площа 47,0 кв. м., житлова площа 29,8 кв. м. (а.с. 19-20).
Згідно звіту про оцінку майна вартість 23/100 частин житлового будинку, що належить ОСОБА_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 08 листопада 2022 року, складає 113600 грн (а.с. 27).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №309246522 від 08 вересня 2022 року, будинок, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в спільній частковій власності. Так, ОСОБА_7 належить 1/4 частина будинку, ОСОБА_5 належить 23/100 частин будинку, ОСОБА_1 належить 7/25 частин будинку, а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належить по 6/75 частин будинку (а.с. 25-26).
Проте, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №309247615 від 08 вересня 2022 року, ОСОБА_4 успадкувала 1/4 частину вищевказаного будинку після смерті ОСОБА_7 , однак зареєструвала цю частку як окрему квартиру у вказаному будинку під АДРЕСА_12 , що в цілому належить ОСОБА_4 . Окрім цього, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яким належало по 6/75 частин будинку, продали свої частки ОСОБА_3 , яка в свою чергу зареєструвала їх, як квартиру АДРЕСА_13 у вказаному будинку, що в цілому належить останній (а.с. 22-24).
Зі встановлених судом обставин вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебував у спільній частковій власності. На даний час частина співвласників будинку виділила свої частки в якості окремих квартир та зареєструвала їх, що в свою чергу позбавляє інших співвласників вказаного будинку виділити свої частки в натурі зі спільного майна в позасудовому порядку. Окрім цього, перешкодою для ОСОБА_2 в реалізації свої майнових прав являється відсутність реєстрації договору купівлі-продажу в порядку, що був встановлений на час укладення, яким він придбав у ОСОБА_5 23/100 частин будинку.
У статті 41 Конституції України закріплено одне із основоположних прав людини і громадянина - непорушність права власності, відповідно до якого кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтями 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майно, які ним здійснюються на власний розсуд. Право власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За загальним правом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об'єктом спільної власності має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.
За вимогами частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майно, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Згідно із частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об'єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об'єкта майна.
Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Подільну річ можна поділити на частини, кожна з яких може бути використана для тих же цілей, для яких річ призначалась до її поділу. Тобто житловий будинок може бути поділений на дві частини або більше. При цьому повинна бути збережена можливість використання кожної із частин будинку як житло. Неподільна річ у разі її поділу втрачає своє цільове призначення.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи те, що позивачі, інакше, як в судовому порядку не можуть вирішити питання про виділ їм у натурі їх часток будинку та обраний ними спосіб захисту є належним, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому судом також враховано, що для виділу частки із спільного нерухомого майна існує реальна технічна можливість, оскільки згідно технічної документації всі квартири будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і квартири за АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , є окремими самостійними об'єктами нерухомого майна в розумінні ст. 181, 183 ЦК України.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню таким чином. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 59,3 кв. м., в тому числі житловою площею 30,3 кв. м., припинивши при цьому право спільної часткової власності за ОСОБА_1 на 7/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 209,2 кв. м., в тому числі житловою площею 123,2 кв. м. Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 47 кв. м., в тому числі житловою площею 29,8 кв. м., припинивши при цьому право спільної часткової власності за ОСОБА_5 на 23/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 209,2 кв. м., в тому числі житловою площею 123,2 кв. м.
Керуючись ст. 2-13, 76-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частини житлового будинку з господарськими будівлями - задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 7/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 209,2 кв. м., в тому числі житловою площею 123,2 кв. м.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 59,3 кв. м., в тому числі житловою площею 30,3 кв. м.
Припинити право спільної часткової власності за ОСОБА_5 на 23/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 209,2 кв. м., в тому числі житловою площею 123,2 кв. м.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,право власності на квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 47 кв. м., в тому числі житловою площею 29,8 кв. м.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. В. Нагорна