вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
23.03.2023 Справа № 917/1286/21
Cуддя Паламарчук В.В. при секретарі судового засідання Олефір О.І. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" про відстрочення виконання судового рішення (вхід. №3294 від 15.03.2023) у справі №917/1286/21
за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз", 02021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87
про стягнення 105 495,32грн
Представник сторін: відсутні
Встановив:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованості за перевищення замовленої потужності в розмірі - 43 162,75 грн., пеня - 12 819,13 грн., 3% річних - 1119,49 грн., інфляційні втрати - 4493,39 грн.; заборгованість за послуги замовленої договірної потужності в розмірі - 31 303,65 грн., пеня - 6 528,23 грн., 3% річних - 1770,82 грн., інфляційні втрати - 2584,40 грн., а також 2233,23 грн. - судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
17.03.2023 на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, які набрали законної сили 31.01.2023, було видано наказ по даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з заявою про відстрочення виконання рішення суду від 19.10.2021 по справі №917/1286/21 терміном на 1 рік до 07.03.2024 (вхід. №3294 від 15.03.2023).
16.03.2023 від стягувача до суду надійшов відзив на заяву ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз", відповідно до якого останній заперечує проти відстрочення виконання рішення суду від 19.10.2021 по справі №917/1286/21.
Ухвалою суду від 17.03.2023 заяву ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" у про відстрочення виконання рішення суду (вхід. №3294 від 15.03.2023) прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 23.03.2023 року.
22.03.2023 від стягувача надійшла заява про відкладення розгляду заяви (вхід. №3662).
У судове засідання 23.03.2023 року представники сторін не з'явилися.
В зв'язку з тим, що відповідно до ст. 331 ГПК України заява про відстрочку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження, заява стягувача про відкладення розгляду заяви не підлягає задоволенню.
Розглядаючи заяву про відстрочення виконання рішення суду у справі судом враховується наступне.
Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).
Обов'язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зокрема, боржник посилається на те, що в Господарському суді Полтавської області перебувало дві справи, а саме №917/885/21 та №917/881/21 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз", а рамках яких між сторонами укладено мирові угоди, відповідно до яких сторони домовились розстрочити фінансові зобов'язання відповідача рівними частинами з виплатами сум щомісячного платежу у розмірі 1 685 640,60грн та 31573,75грн відповідно. Отже, негайне виконання рішення Господарського суду унеможливлюється в зв'язку з скрутним фінансовим становищем та відсутністю у Відповідача необхідних коштів, а відстрочення виконання рішення суду надасть можливість ТОВ "ТД "Лубнигаз" продовжувати здійснювати господарську діяльність в умовах воєнного стану, підтримати економіку держави та сплатити заборгованість в повному обсязі після встановленого судом строку.
Судом відмічається, що рішення господарського суду Полтавської області було прийнято 19.10.2021 та згідно постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, набрало законної сили 31.01.2023, відповідно це надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України), та обов'язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.
Судом звертається увага, що заява сторони про відстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов'язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Надання відстрочки без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.
Суд при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.02.2019р. у справі № 2-54/08).
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Виходячи з цього, лише зазначення у заяві по накладення арешту на усі грошові кошти та заборону на проведення видаткових операцій підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.
Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, положення законодавства, зокрема, принцип обов'язковості судового рішення, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які б слугували достатньою підставою для відстрочки виконання рішення суду у цій справі, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" про відстрочення виконання рішення суду на один рік до 07.03.2024р. (вхід. №3294 від 15.03.2023) у справі №917/1286/21 - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 234, 326, 331 ГПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" про відстрочення виконання рішення суду на один рік до 07.03.2024р. (вхід. №3294 від 15.03.2023) у справі №917/1286/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання до Східного апеляційного господарського суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Повний текст ухвали складено та підписано після виходу судді з лікарняного 04.04.2023.
Суддя Паламарчук В.В.