_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"22" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3404/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,
розглянувши справу № 916/3404/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» (37422, Полтавська обл., с. Тополеве, вул. Садова, буд. 22; код ЄДРПОУ 42493173)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28; код ЄДРПОУ 41041279)
про стягнення 55 184,25 грн;
представники сторін:
від позивача - Магда В.А. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - Ганущак І.Г.,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» про стягнення 55 184,25 грн, з яких: 47 122,25 грн пені, 2 827,33 грн 3% річних, 5 234,67 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем строків оплати товару за Договором поставки № Р21-479 від 01.02.2022.
Ухвалою від 19.12.2022 позовну заяву (вх. № 3517/22 від 13.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: правильної адреси позивача згідно Реєстру; належних доказів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення (з урахуванням вимог даної ухвали).
27.12.2022 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 02.01.2023 позовну заяву (вх. № 3517/22 від 13.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3404/22, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 01.02.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
31.01.2023 за вх. № 3116/23 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 01.02.2023 судове засідання відкладено на 09.02.2023.
Протокольною ухвалою від 09.02.2023 судове засідання відкладено на 02.03.2023.
02.03.2023, після стадії дослідження доказів, суд протокольною ухвалою оголосив перерву в засіданні до 06.03.2023.
06.03.2023р. з 09 год. 09 хв. до 10 год. 51 хв. у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.
Ухвалою від 06.03.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання відбудеться 22.03.2023.
22.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій та доводів сторін.
Позивач, посилаючись на укладений з відповідачем Договір поставки № Р21-479 від 01.02.2022 (далі - Договір), вказав, що на виконання умов цього Договору поставив відповідачу залізничним транспортом товар згідно видаткової накладної № 32 від 13.02.2022 на загальну суму 4 298 682.61 грн, у т.ч. ПДВ 527 908,39 грн. Крім того, на підставі видаткової накладної № 39 від 28.02.2022 відповідачу було поставлено залізничним транспортом товар на загальну суму 1 042 819.23 грн, у т.ч. ПДВ 128 065.52 грн.
Таким чином, як вказав позивач, загальна вартість поставленого ним товару згідно умов Договору становить 5 341 501,84 грн.
Зазначив, що надав відповідачу необхідний перелік документів для проведення остаточного розрахунку, зокрема, оригінал рахунку на оплату № 24 від 22.02.2022 на загальну суму 4 298 682,61 грн, у т.ч. ПДВ 527 908.39 грн, а 28.02.2023 - оригінал рахунку на оплату № 39 від 28.02.2022 на загальну суму 1 042 819,23 грн, у т.ч. ПДВ 128 065.52 грн.
Звернув увагу, що на підставі виставлених рахунків на оплату відповідачем було здійснено попередню оплату за поставлений товар відповідно до положень п. 5.2.1 Договору.
Так, на підставі платіжного доручення № 2155 від 22.02.2022 з відміткою банку про проведення платежу відповідачем було перераховано грошові кошти на поточний рахунок позивача у розмірі 3 696 867,04 грн (86% від вартості поставленої першої партії товару). Згідно платіжного доручення № 215 від 07.03.2022 з відміткою банку про проведення платежу відповідачем було перераховано грошові кошти на поточний рахунок позивача у розмірі 896 825,22 грн (86% від вартості поставленої другої партії товару).
Таким чином, як вказав позивач, станом на 07.03.2022 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти в якості попередньої оплати за поставлений залізничним транспортом товар на загальну суму 4 593 692,26 грн (86% від загальної вартості товару).
Зазначив, що склав та подав на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 10 від 13.02.2022 на суму 4 307 647,00 грн, в тому числі ПДВ 529 009,28 грн, яка була зареєстрована ДПС України в ЄРПН 18.02.2022, реєстраційний номер документа 9035085564.
Також, 28.02.2022 склав та подав на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 29 на суму 896 825,22 грн, в тому числі ПДВ 110 136,43 грн, яка була зареєстрована ДПС України в ЄРПН 10.06.2022. реєстраційний № документа 9075249877.
З посиланням на п. 5.2.2. Договору позивач зауважив, що відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 5 банківських днів за днем приймання товару за якістю та кількістю на терміналі, надання позивачем повного переліку документів та реєстрації податкових накладних в ЄРПН на повну вартість поставленого товару.
Так, на переконання позивача, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 17.06.2022, однак, здійснив лише 02.08.2022, перерахувавши Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» грошові кошти у сумі 747 809,58 грн.
За прострочення строку розрахунку на 46 днів позивач нарахував відповідачу 47 122,25 грн пені, 2 827,33 грн 3% річних, 5 234,67 грн інфляційних втрат.
Відповідач, не заперечуючи виникнення спірних правовідносин за Договором поставки з позивачем, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як не погоджується з тим, що оплату за поставлений товар ним було здійснено з порушенням строку.
Зауважив, що своєчасно здійснив у повному обсязі попередню оплату (86%) за Договором у розмірі 4 593 692,26 грн.
Звернув увагу на п. 5.2.2. Договору, згідно з яким остаточний розрахунок за поставлений продавцем товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів за днем приймання покупцем товару за якістю і кількістю на терміналі та надання покупцю:
- оригіналу рахунку-фактури продавця, на суму розраховану згідно з фактичною кількістю товару, прийнятого на терміналі, з вирахуванням суми попередньої оплати;
- оригіналу рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару;
- залізничної накладної в електронному вигляді, з усіма необхідними реквізитами прибуття/видачі вантажу та ЕЦП відповідальних осіб, складеної згідно з вимогами чинного законодавства;
- оригіналу видаткової накладної, складеної на паперовому носії з дотриманням вимог до обов'язкових реквізитів, які мають містити первинні документи згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
- реєстрації податкових накладних на повну вартість поставленого товару в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - «ЄРПН»), з дотриманням вимог чинного податкового законодавства України.
Також послався на п. 5.3. Договору, згідно з яким для погодження правильності оформлення податкової накладної продавець зобов'язується до реєстрації в ЄРПН, але не пізніше 3 робочих днів до настання граничного терміну для реєстрації, надати податкову накладну покупцю шляхом надіслання її через програму обміну електронною звітністю.
Вказав, що позивач не виконав зобов'язання, вказаного в п. 5.3. Договору , що призвело до реєстрації податкової накладної № 29 від 28.02.2022 з некоректним відображенням даних, внаслідок чого 13.07.2022 позивачем зареєстровано розрахунок коригування № 2 від 28.02.2022 до податкової накладної № 29 від 28.02.2022.
Зазначив, що оригінали видаткових накладних та рахунків на оплату Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» отримало лише 25.09.2022.
На думку відповідача, момент для остаточного розрахунку не наступив 10.06.2022 та не обмежується виключно реєстрацією податкової накладної в ЄРПН, до того ж з некоректними даними.
Відповідач вважає, що у зв'язку з простроченням кредитора, що виразилося в не наданні оригіналів видаткових накладних та рахунків на оплату, а також з огляду на реєстрацію податкової накладної № 29 від 28.02.2022 з хибними даними, що в подальшому призвело до реєстрації розрахунку коригування до такої податкової накладної, у позивача відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Крім того вказав, що стягнення пені в умовах воєнного стану є недобросовісним збагаченням позивача за рахунок відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.02.2022 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір поставки № Р21-479, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кукурудзу 3 класу, надалі іменований «Товар» (зерно насипом українського походження, врожаю 2021 року), на умовах поставка в місці (DАР) ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28 (надалі - «Термінал»), згідно з Інкотермс 2010.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору продавець зобов'язаний поставити товар у строк по 05.03.2022 р. включно. Поставка товару здійснюється продавцем автотранспортом та/або залізничним транспортом
Ціна товару за одну метричну тонну у фізичній вазі складає 7 888,60 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 60 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 1 104,40 гри (одна тисяча сто чотири гривні 40 копійок), разом з ПДВ 8 993,00 грн (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні 00 копійок), що на дату укладення Договору еквівалентно 310,10 дол. США (триста десять дол. США, 10 центів) разом з ПДВ (п. 4.1. Договору).
Орієнтовна загальна вартість товару складає 4 890 932,00 грн. (чотири мільйона вісімсот дев'яносто тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 00 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 684 730,48 грн. (шістсот вісімдесят чотири тисячі сімсот тридцять гривень 48 копійок) разом з ПДВ 5 575 662,48 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот сімдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 48 копійок) (допустиме відхилення загальної вартості Товару +/- 2%) (п. 4.2. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору здійснив дві поставки товару відповідачу залізничним транспортом.
У відповідності з видатковою накладною № 32 від 13.02.2022 (Т. 1, а.с. 30) позивач поставив відповідачу кукурудзу 3 класу у кількості 479 т. на суму 4 298 682,61 грн з ПДВ.
За видатковою накладною № 39 від 28.02.2022 позивач поставив відповідачу кукурудзу 3 класу у кількості 114,95 т. на суму 1 042 819,23 грн.
Таким чином, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 5 341 501,84 грн.
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.
Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.
Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що плата за товар, що поставляється залізничним транспортом, здійснюється покупцем шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі 86% вартості товару, завантаженого продавцем у залізничні вагони, на поточний рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати завантаження товару у залізничні вагони та надання покупцю: копії рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару; залізничної накладної в електронному вигляді па завантажену кількість товару з відміткою про дату приймання вантажу до перевезення залізницею із зазначенням маси вантажу, прийнятого залізницею; реєстру відвантаженого товару з переліком транспортних одиниць, залізничних накладних та ваги брутто і нетто; копії посвідчення якості на завантажену кількість товару (п/п 5.2.1. Договору).
01.02.2022 позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до Договору, яким погоджено надання позивачем додаткових документів для перерахування 86% вартості поставленого товару (Т. 1, а.с. 22).
Остаточний розрахунок за поставлений продавцем товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів за днем приймання покупцем товару за якістю і кількістю на терміналі та надання покупцю: оригіналу рахунку-фактури продавця, на суму розраховану згідно з фактичною кількістю товару, прийнятого на терміналі, з вирахуванням суми попередньої оплати; оригіналу рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару; залізничної накладної в електронному вигляді, з усіма необхідними реквізитами прибуття/видачі вантажу та ЕЦП відповідальних осіб, складеної згідно з вимогами чинного законодавства; оригіналу видаткової накладної, складеної на паперовому носії з дотриманням вимог до обов'язкових реквізитів, які мають містити первинні документи згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; реєстрації податкових накладних на повну вартість поставленого товару в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - «ЄРПН»), з дотриманням вимог чинного податкового законодавства України (п/п 5.2.2. Договору).
У відповідності з п. 5.3. Договору для погодження правильності оформлення податкової накладної продавець зобов'язується до реєстрації в ЄРПН, але не пізніше 3 робочих днів до настання граничного терміну для реєстрації, надати податкову накладну покупцю шляхом надіслання її через програму обміну електронною звітністю.
Покупець має право не здійснювати оплату згідно з п. 5.1.2., 5.2.2. Договору за поставлений товар: до моменту реєстрації продавцем податкових накладних в ЄРПН та/або коригування продавцем податкових накладних в ЄРПН; до моменту надання продавцем документів/копій документів, вказаних в Розділі 5 Договору; до завершення розрахунків між покупцем та продавцем у випадку відмови від прийняття товару (партії товару) згідно з п. 3.6. Договору; до моменту надання продавцем покупцю оригіналу підписаного Договору (п. 5.5. Договору).
У матеріалах справи наявні виставлені позивачем рахунки на оплату № 24 від 22.02.2022 на суму 4 298 682,61 грн з ПДВ та № 39 від 28.02.2022 на суму 1 042 819,23 грн.
Також наявна складена позивачем податкова накладна № 10 від 13.02.2022 на суму 4 307 647,00 грн, в тому числі ПДВ 529 009,28 грн, яка була зареєстрована ДПС України в ЄРПН 18.02.2022, реєстраційний номер документа 9035085564 (Т. 1, а.с. 37-38), а також податкова накладна № 29 від 28.02.2022 на суму 896 825,22 грн, в тому числі ПДВ 110 136,43 грн, яка була зареєстрована ДПС України в ЄРПН 10.06.2022. реєстраційний № документа 9075249877 (Т. 1, а.с. 39-40).
13.07.2022 позивачем зареєстровано розрахунок коригування № 2 від 28.02.2022 до податкової накладної № 29 від 28.02.2022 (Т. 1, а.с. 83-84).
22.02.2022 відповідач перерахував позивачу 3 696 867,04 грн за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 2155 від 22.02.2022 (Т. 1, а.с. 34).
07.03.2022 відповідач перерахував позивачу 896 825,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 215 від 07.03.2022 (Т. 1, а.с. 35).
Остаточну оплату за поставлений позивачем товар відповідач здійснив 02.08.2022, перерахувавши позивачу залишок несплаченої суми - 747 809,58 грн (платіжне доручення № 439 від 02.08.2022).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
На переконання суду, у відносинах купівлі продажу й зокрема, поставки, ненадання продавцем будь-яких документів не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність таких документів не звільняє покупця від обов'язку з оплати поставленого товару.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не мав до позивача жодних претензій по кількості, якості та строкам поставки товару.
Відповідач, прийнявши товар за видатковими накладними, був обізнаний про його вартість та мав розрахуватися з позивачем після прийняття товару.
Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару передбачено ст. 666 ЦК України, у відповідності з якою якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Таким чином, у випадку не передання передбачених Договором документів, відповідач мав право відмовитися від Договору та повернути товар позивачу. Між тим, даним правом відповідач не скористався.
Отже, враховуючи встановлення судом факту прийняття товару відповідачем за видатковими накладними, суд вважає, що обов'язок оплати всієї суми за Договором поставки з урахуванням приписів ст. 692 ЦК України у відповідача виник після отримання товару за видатковою накладною № 32 від 13.02.2022 - 14.02.2022, а за видатковою накладною № 39 від 28.02.2022 - 01.03.2022.
Таким чином, відповідач, здійснивши остаточну оплату 02.08.2022 на суму 747 809,58 грн, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором поставки.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 6.8. Договору у випадку прострочення строку оплати поставленого товару з вини покупця, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.
За таких обставин, враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором поставки, суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені за період з 18.06.2022 по 02.08.2022, вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» (37422, Полтавська обл., с. Тополеве, вул. Садова, буд. 22; код ЄДРПОУ 42493173) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28; код ЄДРПОУ 41041279) про стягнення 55 184,25 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28; код ЄДРПОУ 41041279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕНІВКА АГРО ПЛЮС» (37422, Полтавська обл., с. Тополеве, вул. Садова, буд. 22; код ЄДРПОУ 42493173) 47 122,25 грн пені, 2 827,33 грн 3% річних, 5 234,67 грн інфляційних втрат, 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 22 березня 2023 р. У зв'язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 27 березня 2023 р. по 31 березня 2023 р., повний текст рішення складено та підписано 03 квітня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков