03 квітня 2023 року Справа № 915/24/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без виклику сторін,
справу № 915/24/23
за позовом Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ",
бул. Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601;
адреса для листування: вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001;
ІНФОРМАЦІЯ_1;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод",
вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївська обл., 57286;
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 254795 грн. 93 коп.
Акціонерним товариством (АТ) "УКРТЕЛЕКОМ" пред?явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі ? ТОВ "МГЗ") грошових коштів у загальній сумі 254795 грн. 93 коп., із яких: 199402 грн. 93 коп. ? основний борг; 17099 грн. 12 коп. ? інфляційні втрати; 2588 грн. 94 коп. ? 3 % річних; 35704 грн. 94 коп. ? пеня, з посиланням на неналежне виконання ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 01.09.2007 № 340/319/222-П про надання послуг електрозв?язку, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих позивачем послуг зв?язку, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку АТ "УКРТЕЛЕКОМ" здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також нараховано пеню в порядку п. 5.8 договору.
За такими вимогами ухвалою суду від 27.01.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві від 24.02.2023 визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, проте зазначив, що вважає не підлягаючими задоволенню вимоги щодо стягнення з ТОВ "МГЗ" пені, 3 % річних та інфляційних втрат ? з огляду на виникнення форс-мажорних обставин, якими зумовлене неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором, а саме, початок військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану в країні, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача в листуванні між ними.
В якості доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин відповідач послався на загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022; відповідач указав, що даний лист, особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс- мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.
Відповідач також зазначив, що Національний банк України (далі ? НБУ) з метою забезпечення стабільного функціонування економіки в умовах воєнного стану та створення належних умов для оперативного фінансування потреб держави для забезпечення національної безпеки і оборони, всебічної підтримки Збройних Сил України запровадив низку обмежувальних заходів, зокрема було прийнято постанову Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі ? Постанова № 18), на виконання пункту 15 якої зупинено здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ "МГЗ"; при цьому рахунки відповідача заблоковані і досі, у зв'язку з чим проведення розрахунків є неможливим.
Відповідач протягом всього періоду дії форс-мажорних обставин неодноразово звертався до обслуговуючого банку та органів державної влади, аж до Президента України з проханням сприяти розблокуванню банківських рахунків ТОВ "МГЗ", проте на даний час позитивного результату немає.
Відповідач указав, що має намір та грошові кошти для оплати наданих позивачем послуг за договором, але через заборону, встановлену постановою НБУ № 18, на даний час не може виконувати договірні грошові зобов'язання; вини ТОВ "МГЗ" у неможливості оплати послуг позивача немає, оскільки оплата не може бути здійснена з причин, які не залежать від волі відповідача.
Позивач у відповіді від 06.03.2023 на відзив виклав незгоду з позицією ТОВ "МГЗ" про відсутність підстав для стягнення з останнього 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Так, АТ "УКРТЕЛЕКОМ" зазначило, що зазначеною вище Постановою № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.
В даному ж випадку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача вказано: "КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР) ? ВІДСУТНІЙ. ПРИЧИНА ЙОГО ВІДСУТНОСТІ-ЖОДНІЙ ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ НЕ НАЛЕЖИТЬ 25 АБО БІЛЬШЕ ВІДСОТКІВ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ".
Тобто, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація, яка б надала змогу використати Постанову № 18 як підставу для порушення умов договору.
Крім того, позивач виклав позицію про те, що лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов'язання для всіх без виключення суб'єктів господарювання; навіть у самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов'язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов'язань, як вказує відповідач.
Позивач послався, зокрема, на постанову Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, в якій визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Між АТ "УКРТЕЛЕКОМ" (Підприємство зв'язку) та ТОВ "МГЗ" (Споживачем) укладено типовий договір від 01.09.2007 № 340/319/222-П про надання послуг електрозв?язку (далі ? договір), згідно умов якого Підприємство зв'язку прийняло на себе зобов'язання з надання Споживачу послуг електрозв'язку, перерахованих у додатку 1 і безоплатних послуг, перерахованих у додатку 2 (п. 1 договору).
Так, Підприємство зв'язку зобов'язалося, зокрема, забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а Споживач ? своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, надані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п.п. 2.1.1, 3.2.8 договору).
Сторонами погоджено, що послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством; Споживач оплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати ? "кредит" (п.п. 4.1-4.2 договору).
Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом де сяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефон ного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п. 4.5 договору).
Сторонами визначено, що договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років; якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомляє про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.
За твердженнями позивача, визнаними відповідачем, у період лютий-вересень 2022 року договір продовжував діяти і позивач надав ТОВ "МГЗ" електронні комунікаційні послуги на загальну суму 199402 грн. 93 коп., про що АТ "УКРТЕЛЕКОМ" складені відповідні рахунки-акти: за лютий 2022 року ? № 4833000000003405.2.2022 на суму 27077 грн. 14 коп. з датою оплати до 20.03.2022; за березень 2022 року ? № 4833000000003405.3.2022 на суму 27288 грн. 71 коп. з датою оплати до 20.04.2022; за квітень 2022 року ? № 4833000000003405.4.2022 на суму 27368 грн. 84 коп. з датою оплати до 20.05.2022; за травень 2022 року ? № 4833000000003405.5.2022 на суму 27368 грн. 84 коп. з датою оплати до 20.06.2022; за червень 2022 року ? № 4833000000003405.6.2022 на суму 27368 грн. 84 коп. з датою оплати до 20.07.2022; за липень 2022 року ? № 4833000000003405.7.2022 на суму 27368 грн. 84 коп. з датою оплати до 20.08.2022; за серпень 2022 року ? № 4833000000003405.8.2022 на суму 27368 грн. 84 коп. з датою оплати до 20.09.2022; за вересень 2022 року ? № 4833000000003405.9.2022 на суму 8192 грн. 88 коп. з датою оплати до 20.10.2022.
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, зазначені вище рахунки-акти направлялися ТОВ "МГЗ" в електронному вигляді через програму М.Е.Оос; на наявних у матеріалах справи копіях рахунків-актів містяться штампи "документ прийнято контрагентом".
Разом із тим, ТОВ "МГЗ" послуги АТ "УКРТЕЛЕКОМ" за указаний вище період не оплачені, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у загальній сумі 199402 грн. 93 коп.
Викладені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Законодавством визначено, що зобов?язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).
Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України). Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов?язки (ст. 626 ЦК України).
У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Ураховуючи викладене, та що умовами укладеного між сторонами договору встановлено строк розрахунків за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку, суд визнає, що позивачем доведено порушення ТОВ "МГЗ" договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 199402 грн. 93 коп., а тому вимога про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованою.
Судом також враховується, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) ? на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач ? визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (п. 4 ст. 191 ГПК України).
Суд враховує, що в даному випадку заява про визнання позову в частині вимог про стягнення основного боргу (яка міститься у відзиві) підписана уповноваженим представником відповідача; заява не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб; при цьому судом не встановлено обставин, за яких визнання відповідачем позову у визначеній ним сумі може порушити права чи інтереси інших осіб.
Щодо вимог АТ "УКРТЕЛЕКОМ" про стягнення з ТОВ "МГЗ" пені, 3 % річних та інфляційних втрат, ? суд приходить до такого.
Законодавством передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони; порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами укладеного між сторонами у справі договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад встанов лений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством (п. 5.8 договору).
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності, зазначаючи, зокрема, про: відсутність вини ТОВ "МГЗ" у неможливості здійснення видаткових операцій за усіма рахунками; дії відповідача щодо намагання належним чином виконати зобов'язання за договором (чисельні звернення до обслуговуючого банку та органів державної влади); належне виконання договірних зобов'язань до настання форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП від 28.02.2022; загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею З ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність).
ТОВ "МГЗ" зазначає, що зазначені вище форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань з боку відповідача, є:
- непередбачуваними для сторін на момент укладання договору, тобто жодна зі сторін договору не могла знати про можливі військову агресію РФ проти України, введення воєнного стану та прийняття Постанови № 18;
- невідворотними та надзвичайними, тобто введення воєнного стану та прийняття НБУ Постанови № 18 мають винятковий характер і не залежать від волі сторін, а спричинені військовою агресією РФ проти України;
- об'єктивною причиною неможливості здійснення оплати з боку ТОВ "МГЗ" за договором, через яку відповідач зупинив господарську діяльність, не отримує дохід, усі банківські рахунки відповідача заблоковано.
Дослідивши відповідні аргументи відповідача суд вважає за необхідне зауважити на такому.
Укладеним між сторонами у справі договором не передбачено підстав для звільнення сторін від відповідальності за повне або часткове невиконання умов цього договору.
Разом із тим, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб?єкт господарювання за порушення господарського зобов?язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов?язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов?язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов?язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов?язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов?язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов?язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Дійсно, як зазначає відповідач, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ТОВ "МГЗ" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов'язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.
При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.
Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
При цьому, відповідно до законодавства, відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
За таких обставин суд відхиляє посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та наявність підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем за договором.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення квітень-листопад 2022 року, у сумі 17099 грн. 12 коп., 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення 21.03-30.11.2022 у сумі 2588 грн. 94 коп. та пені, нарахованої за загальний період прострочення 21.03-30.11.2022 у сумі 35704 грн. 94 коп., суд визнає вірними, а указані суми ? підлягаючими до стягнення з відповідача.
Отже, позовні вимоги АТ "УКРТЕЛЕКОМ" належить задовольнити у повному обсязі.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Суд також вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївська обл., 57286, ідентифікаційний код 33133003, на користь Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", бул. Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 21560766, грошові кошти у загальній сумі 254795 грн. 93 коп., із яких: 199402 грн. 93 коп. ? основний борг; 17099 грн. 12 коп. ? інфляційні втрати; 2588 грн. 94 коп. ? 3 % річних; 35704 грн. 94 коп. ? пеня, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 3821 грн. 94 коп.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М. Давченко