28 березня 2023 року Справа № 915/646/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Імідж Груп» (54003, м. Миколаїв, вул. Степова, буд 2; адреса електронної пошти: bizneclow@gmail.com; ідентифікаційний код 36813710)
до відповідача: Фермерського господарства «ГЛИНЯНИЙ» (56203, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, селище міського типу Березнегувате, вул. Малиновського, буд. 4; адреса електронної пошти представника: buryachenkotatyana@gmail.com; ідентифікаційний код 36194488)
про: стягнення 191 865,23 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
14.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Імідж Груп» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 14.12.2022 (вх. № 6353/22) (з додатками), в якій просить суд:
1. Стягнути з ФГ Глиняний (ЄДРПОУ 36194488) на користь ТОВ «Капітал Імідж Груп» (ЄДРПОУ 36813710) заборгованість у сумі 148 365,00 грн основного боргу, 3% річних - 1878,00 грн, пені - 31 298,92 грн. та інфляційне збільшення боргу 10 323,31, а всього 191 865,23 грн, судові витрати у розмірі 2878,97 грн.
2. Визнати судову справу за цим позовом малозначною та здійснити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням Сторін.
Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 34 від 12.04.2021; акту звірки взаємних розрахунків; видаткових накладних (2 шт.); товарно-транспортних накладних (2 шт.); актів прийому-передачі (2 шт.); вимог (3 шт.); застосування норм статей 11, 526, 625, 626, 692 Цивільного кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 11.01.2023, після усунення недоліків позовної заяву, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/646/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 07 лютого 2023 року об 11:40; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи; запропоновано позивачу у строк до 30.01.2023 надати суду та направити відповідачу: належним чином засвідчені копії замовлень покупця, наявність яких передбачено умовами пунктів 2.2, 2.4, 3.2 Договору; докази реалізації (до звернення до суду) умов п. 7.11 Договору; докази проведення відповідачем оплати за наданими суду накладними.
07.02.2023 до суду від учасників справи надійшла така кореспонденція:
- клопотання позивача б/н від 06.02.2023 (вх. № 1385/23) про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивована перебуванням представника позивача на лікарняному;
- заява відповідача б/н від 06.02.2023 (вх. № 1386/23) про вступ у справу як представника;
- клопотання відповідача б/н від 07.02.2023 (вх. № 1397/23) про продовження строку на подання відзиву.
Ухвалою суду від 07.02.2023 було продовжено Фермерському господарству «ГЛИНЯНИЙ» строк на подання відзиву у справі № 915/646/22 - до 13.02.2023 включно; розгляд справи № 915/646/22 по суті відкладено на 07 березня 2023 року о 10:40.
20.02.2023 до суду від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву б/н від 13.02.2023 (вх. № 1979/23).
Суд зауважує, що з інформації на поштовому конверті вбачається, що вказаний відзив було скеровано на адресу суду 13.02.2023. При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що строк на подання відзиву відповідачем не пропущений.
У відзиві б/н від 13.02.2023 (вх. № 1979/23) Фермерське господарство «ГЛИНЯНИЙ» заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на таке:
- у правовідносинах сторін за договором поставки № 34 від 12.04.2021 наявна заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 225 000,00 грн;
- оплати та поставки на суми 82 251,65 грн та 8 977,55 грн, які відображені в акті звірки, підписаному в односторонньому порядку, не відносяться до договору поставки № 34 від 12.04.2021, оскільки ці оплати та поставки здійснювалися за договором поставки нафтопродуктів № ДГ-000044 від 03.06.2020;
- відповідач заперечує факт отримання нафтопродуктів за товарно-транспортними накладними № 6 від 15.06.2022 та № 2 від 15.06.2022, видатковими накладними № 101 від 15.06.2022 та № 98 від 15.06.2022, актом прийому-передачі від 15.06.2022, та зазначає що вказані документи не відповідають вимогам первинних документів.
Засідання, з розгляду даної справи по суті, яке було призначено на 07 березня 2023 року о 10:40, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 10:35 по 10:57 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 07.03.2023 (з урахуванням ухвали від 14.03.2023 про виправлення описки), розгляд справи № 915/646/22 по суті було призначено на 28 березня 2023 року о 13:00.
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
В судове засідання 28.03.2023 учасники справи своїх повноважних представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 28.03.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
12 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Імідж Груп», як постачальником, та Фермерським господарством «ГЛИНЯНИЙ», як покупцем, був укладений Договір поставки № 34 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується на протязі дії Договору поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти в кількості, по цінам та у строки, що остаточно погоджуються сторонами у відповідності з рахунками або накладними (перелік на поставку), що є невід'ємною частиною даного Договору та в асортименті (за номенклатурою), окремими партіями, що передбачено в Додатках до даного Договору, в подальшому Товар, а покупець зобов'язується прийняти Товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного Договору (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору:
- сторони домовляються, що поставки здійснюються окремими партіями і в термії згідно замовлення Покупця протягом строку дії цього договору (п. 3.1);
- поставка товару здійснюється за рахунок Покупця у вказаний пункт до місця вказаного покупцем в замовленні. Ціна в накладних вказується без врахування витрат і доставку товару. Оплата транспортних послуг, в разі доставки Товару Покупцеві силами Постачальника проводиться за окремими рахунками протягом 5-ти банківських днів моменту виставленого рахунку (п. 3.2);
- датою поставки Товару є дата виписки Постачальником видаткової накладної або іншого документа зазначеного в п. 3.3 цього Договору. На кожну партію товар Постачальник, в обов'язковому порядку, надає Покупцю наступні документи: А) рахунок фактура; Б) видаткова накладна; В) податкова накладна; Г) копія сертифікату якості заводу виробника або документ замініючий його, надасться Покупцеві на його вимогу (п. 3.2.1);
- факт здійснення постачання партії товару фіксується накладною або актом звірянні взаєморозрахунків або розпискою або гарантійним листом або квитанцією або декларацією про відправку товару перевізником або іншими документами що свідчать про отримання товару Покупцем. У випадку не підписання, неповернення протягом 10 (десяти) робочих днів Покупцем підписаної накладної Постачальнику, накладна вважається підтвердженою Покупцем. Товар прийнятим Покупцем без претензій та підтягає оплаті згідно умов Договору (п. 3.3);
- сума даного договору визначається загальною вартістю поставлених за даним договором товарів згідно накладних протягом строку його дії (п. 4.1);
- Покупець зобов'язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару в залежності від умови її оплати наступним чином: при поставці товару із 100% передоплатою - відповідно до виставленого Постачальником рахунка для оплат за умови надходження всієї суми на банківський рахунок Постачальника до відпуску товару по накладній; при поставці з оплатою «за фактом отримання товару» (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) - протягом трьох банківських днів з моменту прийняття Покупцем зазначеної пар і ії па суму, вказану в накладній (п. 4.5);
- у випадку несплати чи сплати не в повному розмірі платежів, передбачених даним Договором, у встановлені строки, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, що діє в період прострочення та неустойку у розмірі 36 (тридцяти шести) відсотків річних від суми прострочення (п. 7.3);
- сторони погодились, що у випадку прострочення платежу Покупцем. Постачальник має право направити акт взаєморозрахунків, надалі - Акт, який повинен бути підписаний та скріплений печаткою при наявності печатки. Покупця протягом 10 (десяти) робочих днів віддати отримання (п. 7.11);
- у разі незгоди чи заперечення, невідповідності вказаних сум заборгованості вказаних в Акті, Покупець повинен надати Постачальнику письмові заперечення з обґрунтуванням та підтверджуючими документами незгоди з зазначеним Актом, протягом строку вказаного в п.8.11 цього Договору (п. 7.12);
- при не підписанні Покупцем Акту або відсутності письмової відповіді протягом строку вказаного у п.7.11 цього Договору, чи палання заперечень на зазначений Акті без підтверджуючих документів, вказана в Акті заборгованість за накладними які не підписані та не повернуті Покупцем, вважається прийнятою та підтвердженою Покупцем та така, що підлягає оплаті (п. 7.13);
- Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2021 року включно. У разі небажання продовжувати договірні обов'язки, сторона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за чотири тижні. У разі відсутності такого повідомлення - строк дії Договору кожного разу автоматично продовжується до 31 грудня наступного року включно. Кількість автоматичних пролонгацій Договору, не обмежена (п. 9.1).
Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків із позивачем за поставлений товар за укладеним між сторонами договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір поставки № 34 від 12.04.2021;
- акт звірки взаємних розрахунків;
- видаткові накладні № 101 від 15.06.2022 та № 98 від 15.06.2022;
- товарно-транспортні накладні № 6 від 15.06.2022 та № 2 від 15.06.2022;
- акти прийому-передачі від 15.06.2022 (2 шт.);
- вимоги (3 шт.).
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- договір поставки № 34 від 12.04.2021;
- платіжні доручення № 225 від 29.06.2021, № 227 від 30.06.2021, № 251 від 12.07.2021, № 217 від 28.05.2021;
- видаткові накладні № 364 від 29.06.2021, № 377 від 30.06.2021, № 480 від 27.07.2021, № 581 від 06.09.2021, № 711 від 22.10.2021, № 166 від 12.04.2021, № 165 від 12.04.2021;
- рахунки на оплату № 321 від 12.07.2021, № 156 від 12.04.2021;
- податкова накладна № 432 від 12.07.2021;
- договір поставки нафтопродуктів №ДГ-000044 від 03.06.2020;
- оборотно-сальдова відомість від 13.02.2022;
- листування учасників справи;
- позовна заява та ухвала про відкриття провадження у господарській справі № 915/23/23.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Імідж Груп» зазначає, зокрема, про те, що протягом дії договору поставки, враховуючи початкове сальдо 82 851,65 грн, позивач поставив відповідачу дизельного палива на загальну суму 983 468,15 грн, а відповідачем, в свою чергу, було сплачено 752 251,50 грн, а тому кінцеве сальдо складає 148 365,00 грн. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи підписаний одноособово акт взаємних розрахунків станом на 16.11.2022.
Також, позивач зазначає, що 15.06.2022 ТОВ «Капітал Імідж Груп» у відповідності до умов договору №34 від 12.04.2021 поставив відповідачу паливо дизельне Євро EN 590 10ppm, що відповідає вимогам ДСТУ 7688-2015, ДП-Євро5-ВО у кількості 3 765 л та 2 355 л, на суму 225 933,40 грн та 148 365,00 грн відповідно, а всього 374 298,40 грн.
Позивач наголошує, що в порушення умов договору відповідач відмовився підписати товарно-транспортні та видаткові накладні № 98 та 101 від 15.06.2022, при цьому прийняв дизельне паливо без всяких претензій по якості та кількості.
Крім наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Імідж Груп» зазначає, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з Вимогою від 19.07.2022, у якій вимагав підписати та повернути у строк до 10 робочих днів ТТН №2 та №6 від 15.06.2022, ВН №98 та №101 від 15.06.2022 та два Акти приймання передачі від 15.06.2022. Вимога була отримана 21.07.2022 та залишилась без відповіді.
10.08.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою та просив протягом п'яти банківських днів повернути 148 365,00 грн на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 36813710.
25.11.2022 позивач в третій раз звертався до відповідача з вимогою та просив протягом п'яти банківських днів повернути 148 365,00 грн на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 36813710.
З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду з відповідним позовом, за поставлене дизпаливо відповідачем сплачено не було (борг складає 148 365,00 грн).
Відповідач проти викладених обставин заперечує, зазначаючи, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки № 34 від 12.04.2021 відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 743 274,00 грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями:
- № 225 від 29.06.2021 на суму 74 137,00 грн. За даними відповідача за цією оплатою відбулася поставка дизельного палива за видатковою накладною № 364 від 29.06.2021;
- № 227 від 30.06.2021 на суму 74 137,00 грн. За даними відповідача за цією оплатою відбулася поставка дизельного палива за видатковою накладеною № 377 від 30.06.2021;
- № 251 від 12.07.2021 на суму 595 000,00 грн. За даними відповідача за цією оплатою відбулася поставка дизельного палива за видатковими накладними: № 480 від 27.07.2021, № 581 від 06.09.2021, № 711 від 22.10.2021. При цьому, за даними відповідача, в межах даної оплати має місце залишок недопоставленого дизельного палива в обсязі 9 493 л.
Фермерське господарство «ГЛИНЯНИЙ» зазначає, що 14.11.2022 за допомогою послуг державного оператора поштового зв'язку AT «УКРПОШТА» надсилало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Імідж Груп» вимогу № 23 від 14.11.2022 про поставку товару об'ємом 9493 л протягом 7-ми днів від дня її отримання, однак вказаний лист був 01.12.2022 повернутий за закінченням терміну зберігання.
З урахуванням наведеного, відповідач зазначає, що заборгованість позивача перед відповідачем за договором поставки № 34 від 12.04.2021 становить 225 000,00 грн.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
В межах даної справи, виходячи із заявлених позивачем предмету та підстав позовних вимог, підлягають доказуванню такі обставини:
- наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за Договором поставки № 34 від 12.04.2021, на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній справі;
- здійснення позивачем поставки товару відповідачу в межах правовідносин сторін за Договором поставки № 34 від 12.04.2021, зокрема спірної поставки 15.06.2022 - дизельного палива у кількості 3 765 л та 2 355 л, на суму 225 933,40 грн та 148 365,00 грн відповідно, а всього 374 298,40 грн;
- порушення відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків з позивачем щодо вищевказаної поставки.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за Договором поставки № 34 від 12.04.2021 підтверджується наявною у матеріалах справи копією Договору поставки № 34 від 12.04.2021, який підписано обома сторонами без зауважень та заперечень.
Крім того, факт підписання вказаного договору, а також наявність правовідносин за ним, визнається обома сторонами в заявах по суті справи, а, отже, у відповідності до приписів ст. 75 ГПК України, не потребує доказування.
Щодо спірного факту поставки товару 15.06.2022 суд зауважує, що матеріали справи містять підписані одноособово лише позивачем:
- видаткові накладні № 98 від 15.06.2022 щодо поставки палива дизельного в обсязі 3765 літрів на суму 225 933,40 грн та № 101 від 15.06.2022 та щодо поставки палива дизельного в обсязі 2355 літрів на суму 148 365,00 грн;
- товарно-транспортні накладні № 2 від 15.06.2022 щодо поставки палива дизельного в обсязі 3765 літрів та № 6 від 15.06.2022 щодо поставки палива дизельного в обсязі 2355 літрів;
- акти прийому-передачі від 15.06.2022 (2 шт.) щодо поставки палива дизельного в обсязі 3765 літрів та щодо поставки палива дизельного в обсязі 2355 літрів.
Суд констатує, що надана позивачем видаткова накладна № 98 від 15.06.2022 містить посилання на Договір № 34 від 12.04.2021, на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній справі. Водночас, видаткова накладна № 101 від 15.06.2022 містить посилання на інший договір - договір № 44 від 03.06.2020, а тому взагалі не відноситься до обставин, які підлягають доказуванню в межах даної справи.
При цьому, суд зауважує, що доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, від 26.03.2019 у справі № 925/291/18.
За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.
Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, слід враховувати, що фактичне здійснення господарської операції, у випадку заперечення однією із сторін факту здійснення такої господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і наявністю у продавця у власності товару, вибуття із власності такого товару, оприбуткування товару іншою стороною та іншими непрямими доказами.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому окрім обставин оформлення первинних документів, підлягають доведенню обставини щодо наявності або відсутності реального руху такого товару (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.10.2019 у справі № 920/61/19).
У межах даної справи позивачем не доведено належним чином обставин оформлення первинних документів, що підтверджують спірну поставку 15.06.2022, оскільки, як уже було наведено вище, надані до матеріалів справи копії видаткових, товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі, оформлені одноособово позивачем.
Суд також погоджується з доводами відповідача щодо неможливості у даній справі стверджувати про підтвердження спірної поставки товару 15.06.2022 у порядку, передбаченому п. 3.3 Договору, оскільки хоча після отримання 29.11.2022 відповідачем вимоги зі спірними видатковими (№ 101 від 15.06.2022 та № 98 від 15.06.2022) та товарно-транспортними накладними (№ 6 від 15.06.2022 та № 2 від 15.06.2022), а також актами приймання передачі від 15.06.2022, фермерське господарство не надало відповіді на вказану вимогу, проте, відповідачем у вимозі № 23 від 14.11.2022 вже була виражена активна позиція щодо наявності недопоставленого товару в обсязі 9 493 л. дизельного палива у спірних правовідносинах.
Вказане, на переконання суду, свідчить про те, що підтвердження спірної поставки товару 15.06.2022 у порядку, передбаченому п. 3.3 Договору не відбулося.
Також, у даній справі, позивачем не надано суду інших доказів щодо наявності реального руху спірного товару.
При цьому, щодо наданого позивачем до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків суд зазначає таке.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 21.12.2020 у справі № 916/499/20.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
З огляду на вищевказане, суд відхиляє посилання позивача на акт взаємних розрахунків станом на 16.11.2022, оскільки наданий товариством до матеріалів справи акт звірки підписаний позивачем одноособово, та, по-перше, не є належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій, а, по-друге, за відсутності факту підписання його відповідачем, не може свідчити про визнання останнім відображених у ньому операцій та сум заборгованості.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 148 365,00 грн основного боргу є недоведеною, а отже такою, що не підлягає задоволенню.
Позивачем, також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1878,00 грн, пені у сумі 31 298,92 грн, а також інфляційних витрат у сумі 10 323,31 грн.
Щодо наведених вимог суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Крім того, право на нарахування процентів річних та інфляційних втрат виникає у кредитора у разі порушення боржником строків виконання зобов'язання та регламентоване приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні основної вимоги у вигляді стягнення заборгованості у сумі 148 365,00 грн основного боргу, яка є основним зобов'язанням, а стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат є похідними вимогами від основного зобов'язання, яке є недоведеним матеріалами справи, то суд відмовляє позивачу і в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Імідж Груп» (54003, м. Миколаїв, вул. Степова, буд 2; ідентифікаційний код 36813710).
Відповідач: Фермерське господарство «ГЛИНЯНИЙ» (56203, Миколаївська обл., Березнегуватський р-н, селище міського типу Березнегувате, вул. Малиновського, буд. 4; ідентифікаційний код 36194488).
Повне рішення складено та підписано судом 03.04.2023.
Суддя О.Г. Смородінова