Ухвала від 03.04.2023 по справі 905/1965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

УХВАЛА

03.04.2023р. Справа № 905/1965/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Кухтик С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Міністерства юстиції України (електронна адреса: a.polamarchuk@minjust.gov.ua, vpid@minjust.gov.ua) про визнання грошових вимог кредитора до боржника

у справі за заявою Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» (електронна адреса: mmc@mmc.kiev.ua, kalavay-ia@g-machines.com.ua )

до боржника Акціонерного товариства «К.Енерго» (код ЄДРПОУ 00131305; електронна адреса: lilia.sherban@gmail.com, kanc@kievenergo.com.ua )

про банкрутство

ліквідатор арбітражний керуючий Паркулаба В.Г. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Представники стороні у судовому засіданні участь не приймали

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.11.2019 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" (код ЄДРПОУ 34046713) до боржника Акціонерного товариства "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305) про відкриття провадження у справі про банкрутство; проведення підготовчого засідання призначити на 18.11.19 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «К.Енерго»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства К.Енерго строком на сто сімдесят календарних днів до 06.05.2020 року; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича; встановлено дату попереднього засідання суду на 23.01.2020 року.

21.11.2019 за номером 64202 на офіційному веб-сайті Вищого Господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів Акціонерного товариства "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305); призначено дату підсумкового засідання суду на 24.09.2020 року та призначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 21.08.2020 року відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

Постановою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 визнано банкрутом боржника - Акціонерне товариство "К.Енерго", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника - Акціонерного товариства "К.Енерго" арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.

Ухвалами Господарського суду Донецької області відкладено розгляд кредиторської заяви Міністерства юстиції України на 08.04.2021 року, 18.05.2021 року, на 23.06.2021 року.

23.06.2021 до Господарського суду Донецької області від представника Акціонерного товариства "К.Енерго" надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Ухвалами Господарського суду Донецької області відкладено розгляд кредиторської заяви Міністерства юстиції України на 13.07.2021 року, на 30.08.2021 року, на 22.09.2021 року, на 20.10.2021 року.

Ухвалами Господарського суду Донецької області відкладено розгляд кредиторської заяви Міністерства юстиції України на 06.12.2021 року, на 26.01.2022 року.

24.01.2022 до Господарського суду Донецької області від представника Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду кредиторської заяви Міністерства юстиції України.

26.01.2022 до Господарського суду Донецької області від представника Акціонерного товариства "К.Енерго" надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.01.2022 відкладено розгляд кредиторської заяви Міністерства юстиції України на 28.02.2022.

Судове засідання у справі №905/1965/19, призначене на 28.02.2022, не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану, веденням активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.02.2023 було призначити судове засідання з розгляду кредиторських вимог Міністерства юстиції України у справі №905/1965/19 та визначити датою його проведення 20.02.2023.

Станом на дату судового засідання 20.02.2023, щодо розгляду кредиторських вимог Міністерства юстиції України, до суду надійшли:

- 13.02.2023 через підсистему «Електронний суд» пояснення ліквідатора щодо кредиторських вимог Міністерства юстиції України;

- 16.02.2023, на електронну пошту суду, з накладанням ЄЦП, пояснення Міністерства юстиції України через особу, яка діє від імені Міністерства юстиції України - завідувача сектору судової роботи у Харківській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колотілову Наталю Володимирівну, щодо заявлених кредиторських вимог.

Зі змісту поданих Міністерством юстиції України пояснень, вбачається,що останній просить відкласти розгляд заяви Міністерства юстиції України про грошові вимоги у справі №905/1965/19 на інший день, але за можливості не раніше прийняття рішення Північним апеляційним господарським судом у справі №910/22855/17.

Судове засідання 20.02.2023 відбулось за відсутності представників сторін, явка яких обов'язкової не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.02.2023 було відкладено розгляд кредиторських вимог Міністерства юстиції України у справі №905/1965/19 на 03.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.03.2023 було відмовлено представнику Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про проведення судового засідання 03.04.2023 в режимі відеокнференції.

Приймаючи до уваги наявність загрози життю, здоров'ю учасників судового провадження при перебуванні у приміщенні Господарського суду Донецької області в місті Харкові, оскільки місто знаходиться під постійними обстрілами, засідання суду за особистої участі учасників судового процесу не проводяться, доступ до приміщення суду є обмеженим згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022.

Судове засідання 03.04.2023 відбулось за відсутності представників сторін, явка яких обов'язкової не визнавалась.

Сторони про час та дату розгляду справи повідомлені альтернативними засобами. Надсилання ухвал здійснювалось шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

До того ж, суд враховує, що сторони обізнані про справу та мали можливість цікавитися ходом розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутств провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для розгляду заяви кредитора Міністерство юстиції України про грошові вимоги у справі №905/1965/19, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи обставини справи, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, пояснень сторін, та мотивувальних частин Постанов Верховного Суду у справі №910/22855/17 від 28.03.2019, 24.11.2020, 27.07.2021, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" задоволено частково, зобов'язано повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".

06.05.2009 на примусове виконання вказаного рішення видано судовий наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та Дочірнього підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі 41/207, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту. Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва № 41/207 від 06.05.2009 про зобов'язання акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".

13.05.2009 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 № 41/207, яке набрало законної сили 06.05.2009, та ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ.

Рішення суду у справі №41/207 відповідачем виконано не було.

30.01.2012 АЕК «Київенерго», змінило назву на Публічне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) «Київенерго»

30.08.2019 ПАТ "Київенерго" змінило назву на АТ "К.Енерго", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

25.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" звернулося до Європейського суду з прав людини з заявою, в якій скаржилося за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 за заявою №63403/13, поданою ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України, суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37.

У вказаному рішенні Європейського суду зазначається про те, що 22.07.2015 суд отримав лист Уряду, в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв'язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом.

Згідно з Декларацією про дружнє врегулювання, Уряд України зобов'язується сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді у Європейському суді з прав людини. Уряд зобов'язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, Європейський суд з прав людини вирішив вилучити заяву з реєстру справ.

За рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою №63403/13 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України, на виконання взятих Урядом України зобов'язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в сумі 54 179 613,40 грн, в підтвердження чого позивачем надано в матеріали справи копії платіжних доручень № 918 від 24.02.2016 на суму 44 996 789,76 грн та № 810 від 22.02.2016 на суму 9182 823,64 грн.

01.03.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49670204, у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, Міністерство юстиції України зазначає, що грошові кошти у сумі 54 179 613,40 грн, відшкодовані за рішенням Європейського суду з прав людини у справі за заявою №63403/13 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України, є збитками Державного бюджету.

Міністерство юстиції України стверджує, що збитки у сумі 54 179 613,40 грн держава понесла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, що полягала у тривалому невиконанні рішення суду.

У в'язку з чим, Міністерство юстиції України на підставі ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у грудні 2017 року звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відшкодування збитків завданих державному бюджету України в сумі 54 179 613,40 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у справі №910/22855/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №910/22855/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, Господарським судом міста Києва ухвалою від 22.04.2019 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/22855/17 під час нового розгляду даної справи у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019, суд керуючись приписами ст.ст. 129, 244 ГПК України, враховуючи прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, вирішив стягнути з Міністерства юстиції України на користь Акціонерного товариства «К. Енерго» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 360000,00 грн., судовий забір за подання касаційної скарги у сумі 480000,00 грн.

Міністерство юстиції України звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, Міністерство юстиції України звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 та прийняти нове щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/22855/17 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17. Об'єднано апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 в одне апеляційне провадження; прийнято доповнення до апеляційної скарги скаржника від 05.11.2019 до розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «К. Енерго» на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «К. Енерго» на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240000,00 грн. за подання позовної заяви, 360000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №910/22855/17 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 скасовано, справу передано до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 зупинене.

Станом на 03.04.2023 відсутні будь-які рішення суду, що набрали законної сили, якими встановлено наявність боргу АТ «К.ЕНЕРГО» перед Міністерством юстиції України.

27.03.2020 Міністерство юстиції звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до АТ «К.ЕНЕРГО» в межах справи про банкрутство №905/1965/19, у якій зазначило, що рішенням Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) від 20.10.2015 за заявою № 63403/13, поданою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, Європейським судом взято до уваги умови декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом, за якою Уряд України зобов'язався сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009.

Уряд зобов'язався забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.

На виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено присуджені Європейським судом кошти у сумі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2016 № 918 та від 22.02.2016 № 810.

Заявник стверджує, що відшкодовані за рішенням Європейського суду в справі «ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України» з Державного бюджету України кошти у сумі 54179 613.40 грн є збитками Державного бюджету України.

У грудні 2017 року Міністерство юстиції України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, в сумі 54 179 613,40 грн. (справа № 910/22855/17).

Міністерство юстиції України зазначає, що Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі №910/22855/17 позов задоволено: стягнуто з акціонерного товариства "К. Енерго" на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000,00 грн. за подання позовної заяви, 360 000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись приписами ч.5 ст.9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 1166, 1191, Цивільного кодексу України, ст..ст. 45,64 Кодексу України з процедур банкрутств, Міністерство юстиції України просило визнати грошові вимоги в інтересах Держави Україна до АТ "К. Енерго", що складаються зі збитків завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн. за подання позовної заяви, 360 000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4 204 грн.

У заяві про визнання грошових вимог Міністерством юстиції України, посилається зокрема, на наступні обставини: рішення національного суду, незважаючи на відсутність вжиття заходів примусового виконання зі сторони державних органів, АТ «К.Енерго» виконано не було, що відповідно зумовило звернення заявника до Європейського суду з прав людини; подання заяви про примусове виконання рішення до державної виконавчої служби є правом, а не обов'язком ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", від якого не залежить обов'язок відповідача виконати рішення національного суду; держава не позбавлена права зворотної вимоги до винної особи при досягненні дружнього врегулювання у Європейському суді; на думку заявника, під державним органом розуміється ПAT "Київенерго", яке перебувало під контролем держави у зв'язку з тим, що держава володіла 50% + 1 акцій в корпоративних правах, в підтвердження чого позивачем наданий лист Фонду державного майна України від 23.04.2019 № 10-17-7836; надані відповідачем копії заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.11.2013 №42/92П3/8200 на суму 9182823,64 грн та від 25.11.2013 №42/92П3/8908 на суму 6808928,00 не є належними, достатніми та достовірними доказами зменшення заборгованості ПАТ "Київенерго" перед ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" на загальну суму 15991751,64 грн.

АТ «К.Енерго» проти вимог Міністерства юстиції України заперечувало, посилаючись на те, що ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" не вживало заходів щодо виконання судового рішення у справі №41/207 у визначеному Законом порядку, а саме в примусовому порядку шляхом звернення до органів виконавчої служби. У рахунок погашення боргу за наказом від 13.05.2009 № 41/207 було проведено зарахування однорідних вимог на загальну суму 15991751,64 грн. Також, за доводами відповідача, у ПАТ "Київенерго" не було жодних договірних зобов'язань перед ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" з повернення будь-яких коштів, ПАТ "Київенерго" не мало можливості виконати рішення у справі № 41/207 самостійно.

Також, АТ «К.Енерго» посилається на наступне: дотримання ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" визначеного законом порядку виконання судового рішення шляхом його пред'явлення до примусового виконання було обов'язковим; вина AT "Київенерго" (АТ «К.Енерго») як боржника у не виконанні судового рішення, що було підставою для звернення до Європейського суду з прав людини, відсутня; держава Україна не була поінформована про судове рішення на момент прийняття Європейським судом з прав людини заяви від ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", обґрунтованої невиконанням такого рішення; наявність частки держави у статутному капіталі господарського товариства не перетворює його в державне та не ототожнює його з державним органом, наділеним повноваженнями здійснювати від імені держави владні управлінські функції та, відповідно, не зобов'язує державу Україна в такому випадку нести відповідальність за порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України,а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Стаття 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).

За змістом ст. 1 Конвенції високі договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 34 Конвенції суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з високих договірних сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї, високі договірні сторони зобов'язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.

Сторонами у справах, які розглядаються Європейським судом, є заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться Європейським судом проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб.

Держава Україна в особі Уряду України, який в Європейському суді представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.

Відповідно до положень ст. 46 Конвенції високі договірні сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Частиною 5 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.

Органом представництва, відповідно до ст. 1 цього Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є Міністерство юстиції України.

Отже, відповідно до вище наведених норм закону, держава України в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини в порушенні Україною міжнародних зобов'язань, а також причинного зв'язку між її діями та моральною шкодою, завданою таким порушенням.

У судовому засіданні встановлено, що 25.09.2013 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем - ПАТ "Київенерго", рішення Господарського суду міста Києва у справі № 41/207 звернулося до Європейського суду з прав людини з заявою проти України, в якій скаржилося за п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 за заявою №63403/13, поданою ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України (далі - Рішення), суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні пп. "b" п. 1 ст. 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 Конвенції.

У відповідності до пп. "b" п. 1 ст. 37 Конвенції суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що спір уже вирішено.

За змістом вказаного рішення Європейського суду, 22.07.2015 суд отримав лист Уряду, в якому зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв'язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом.

Згідно з Декларації про дружнє врегулювання Уряд України зобов'язався сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді в Європейському суді з прав людини. Уряд зобов'язався забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, Європейський суд з прав людини зазначив, що спір було вирішено в значенні пп. "b" п. 1 ст. 37 Конвенції та вирішив вилучити заяву з реєстру справ.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, норми якої кореспондуються зі ст. 20 Господарського кодексу України, передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

За приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, визначено загальне правило, відповідно до якого особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.

Відшкодування збитків, як випливає із змісту ч. 1 ст. 1192 Цивільного кодексу України, є способом відшкодування шкоди. Так, відповідно до вказаної норми, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Тому, звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків, позивач повинен довести обставини, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

В силу приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідач має доводити відсутність своєї вини.

Відповідно до ч.1,2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Отже, при вирішенні по суті заяви про визнання кредиторських вимог обов'язковим є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

Держава є учасником цивільних відносин, яка набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 2, 170 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присудженої суми (кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009) за рахунок коштів Державного бюджету України до держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини в порушенні Україною міжнародних зобов'язань, а також причинного зв'язку між її діями та шкодою, завданою таким порушенням.

Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені Законом (ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За змістом статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України;

Виконанням рішення у розумінні Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є виплата стягувачу (заявнику) відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що відшкодування це: а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь стягувача.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Порядок виплати відшкодування встановлено главою 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

У судовому засіданні встановлено, що за Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України, на виконання взятих Урядом України зобов'язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в розмірі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 918 від 24.02.2016 на суму 44 996 789,76 грн та № 810 від 22.02.2016 на суму 9 182 823,64 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.03.2016 закінчено виконавче провадження ВП № 49670204 з виконання Рішення Європейського суду з прав людини № 63403/13 та визначено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 № 41/207, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009 виконано фактично в повному обсязі. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 810 від 22.02.2016 у розмірі 9 182 823,64 грн. та платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 918 від 24.02.2016 у розмірі 44996 789,76 грн.

Міністерство юстиції України обґрунтовує вимоги своєї заяви протиправністю поведінки (бездіяльністю) відповідача - АТ «К.Енерго», що рішення у справі №41/207, ухвалене на користь ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", не було виконано у належний час. Протиправна поведінка відповідача (бездіяльність) призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди у сумі 54179613,40 грн.

Заявник стверджує, що неподання стягувачем - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", до державної виконавчої служби наказу для примусового виконання рішення суду не свідчить про відсутність вини АТ «К.Енерго» у тривалому невиконанні рішення суду, так як обов'язок з виконання рішення суду покладається на боржника протягом усього часу існування заборгованості за рішенням суду, незалежно від пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання.

На думку Міністерства юстиції України, бездіяльність АТ «К.Енерго» призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України" в розмірі 54 179 613,40 грн, що підтверджує наявність вини в діях відповідача.

Як вже зазначалось судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" задоволено частково, зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту. Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва № 41/207 від 06.05.2009 про зобов'язання акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".

13.05.2009 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 № 41/207, яке набрало законної сили 06.05.2009, та ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У відповідності до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин), останній визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Отже, у відповідності до наведених приписів виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Таким чином, з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Як встановлено у судовому засіданні, виконавче провадження № 47633239 з виконання наказу Господарського суду м.Києва №41/207, виданого 13.05.2009 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" 54 179 613, 40 грн. вартості мазуту було відкрито головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. лише 22 травня 2015 року.

ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" як стягувач, тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік, не подавало до органів державної виконавчої служби заяву про примусове виконання рішення у справі №41/201 та відповідно не ініціювало примусове виконання відповідного судового рішення.

Відсутність звернення стягувача - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 на виконання судового рішення у зазначеній справі, свідчить про відсутність у держави можливості бути обізнаною про наявність невиконаного рішення суду.

Суд вважає, що за відсутності звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, держава Україна не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207.

Вирішуючи спір в межах справи №910/22855/17, враховуючи відсутність звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення №41/207, судом було встановлено, що держава Україна не була обізнана з таким рішенням в особі державного органу, підприємства, установи, організації.

Оцінюючи доводи Міністрерства юстиції України, що під державним органом, підприємством розуміється ПAT "Київенерго", яке перебувало під контролем держави у зв'язку з тим, що держава володіла 50% + 1 акцій в корпоративних правах, судом встановлено наступне.

На момент відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі №41/207 та прийняття рішення, стороною справи була Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305) - акціонерне товариство зі статутним капіталом, поділеним на акції між юридичними, фізичними особами та державою.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.06.1996 № 8-ДПК "Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів" прийнято рішення про приватизацію Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", що також підтверджується листом Фонду державного майна України № 10-17-7836 від 23.04.2019.

Згідно із Статутом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 06.09.2007 протокол №2/2007, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 серпня 1995 року № 177 шляхом перетворення виробничого енергетичного об'єднання "Київенерго"' в акціонерну компанію згідно з Указом Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України".

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" і виробничого енергетичного об'єднання "Київенерго" стосовно майна, прав та зобов'язань відособлених підрозділів та управління об'єднання, які розташовані в місті Києві та на базі яких вона створена, відповідно до актів приймання - передачі, затверджених Міненерго України 26.06.1995 року.

Згідно зі Статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013 (протокол № 2/2013) Товариство є юридичною особою зі зміненим найменуванням з Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідно до п. 3.4. Статуту Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до мети своєї діяльності.

У відповідності до 3.5. Статуту Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" є власником: майна та майнових прав, які передані йому засновником, акціонерами або іншими особами у власність; продукції, виробленої Компаніям в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством України.

Згідно зі ст. ст. 12, 24 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції на час спірних правовідносин) товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом; акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Отже, майно, передане акціонером, переходить у власність акціонерного товариства, тобто Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" є власником свого відокремленого майна, набутого відповідно до законодавства України та статуту на праві власності.

У відповідності до п. 2.1. Статуту ПАТ "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013, метою діяльності Товариства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності, в порядку та за умов, визначених чинним законодавством і цим Статутом, та наступний його розподіл між акціонерами Товариства.

Враховуючи наведене, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" зі зміненим найменуванням на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", є суб'єктом господарювання, створеним як господарське товариство у формі акціонерного, що здійснює господарську діяльність на підставі права власності та не належить до державної форми власності.

Відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-17-7836 від 23.04.2019:

у період з 01.01.2008 по 10.07.2011 держава була акціонером АЕК "Київенерго" із кількістю акцій 54 182 141 шт. що становить 50%+1 акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Міністерство енергетики та вугільної промисловості;

у період з 11.07.2011 по 22.10.2014 держава була акціонером АЕК "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25%+1 акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Міністерство енергетики та вугільної промисловості;

у період з 11.07.2011 по 13.12.2011 держава була акціонером ПАТ "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25% (у подальшому приватизована) акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Фонд державного майна України;

у період з 23.10.2014 по 28.08.2017 держава була акціонером ПАТ "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25%+1 (у подальшому приватизована) акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Фонд державного майна України;

з 29.08.2017 частка держави у ПАТ "Київенерго" відсутня.

Статтею 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, на момент спірних правовідносин держава була акціонером відповідача - ПАТ "Київенерго" із кількістю акцій 54 182 141 шт, що становить 50%+1 акцій від загальної їх кількості. Наведеним вище підтверджено, що держава була власником корпоративних прав АЕК "Київенерго", управління якими у певні періоди здійснювали органи управління, а саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Фонд державного майна України.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства та положення статуту відповідача, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", в подальшому змінено найменування на ПАТ "Київенерго", на момент прийняття рішення у справі №41/207 та подання заяви до Європейського суду з прав людини, було юридичною особою, в статутному капіталі якої була частка державної власності, однак, не була державним підприємством.

У відповідності статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи; органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Стаття 96 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Участь в управлінні акціонерним товариством держави як акціонера шляхом участі у загальних зборах товариства поряд з іншими акціонерами жодним чином не може вважатися перебуванням такого товариства під контролем держави.

Згідно з п. 4.7. Статуту Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 06.09.2007, Компанія не відповідає за зобов'язаннями своїх акціонерів. Компанія самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями Компанії.

Відповідно до п. 3.10. Статуту ПАТ "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013, Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями Товариства.

Окрім того, згідно із ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 4 ст. 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ні законодавством, ні Статутом ПАТ "Київенерго", як у редакції від 06.09.2007, так і редакції від 22.04.2013, не передбачено обов'язку акціонерів, незалежно від того чи це є фізичні або юридичні особи чи держава, відповідати за зобов'язаннями товариства як юридичної особи.

Наявність державної частки у статутному капіталі господарського товариства не може свідчити, що держава Україна має відповідати за дії чи бездіяльність такого товариства чи навпаки.

Суд вважає помилковими доводи Міністерства юстиції України, що відповідач - ПАТ "Київенерго" є державним підприємством та звернення стягувача - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення у справі не було обов'язковим.

Приймаючи до уваги, що ПАТ "Київенерго", не був та не є державним органом чи державним підприємством; наявність частки держави у статутному капіталі ПАТ "Київенерго" (АТ «К.Енерго») не зумовлює відповідальність держави за дії чи бездіяльність АТ «К.Енерго»; враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №41/207, та відповідно держава Україна не була обізнана щодо невиконання рішення суду, суд прийшов до висновку про відсутність вини АТ «К.Енерго» у завданій державі Україна шкоді та відсутність причинного зв'язку між діями АТ «К.Енерго» та шкодою, заподіяною державі Україна.

За умови відсутності всіх елементів цивільного правопорушення відповідальність АТ «К.Енерго» у вигляді відшкодування збитків у сумі 54 179 613,40 грн не настає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

У ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Посилання у судових засіданнях представника боржника - АТ «К.Енерго» на обставини встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України (зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з невстановленими особами, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків державного бюджету України в особливо великому розмірі), за відсутності вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження, не може підтверджувати або спростовувати жодних обставин у цій справі.

Щодо посилань представника боржника - АТ «К.Енерго» на ухвалу Київського апеляційного суду від 05.02.2019 у справі №752/25120/18, якою підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №52018000000001133 закрито, то суд зазначає, що обставини встановлені у межах кримінального провадження №52018000000001133 щодо подальшого перерахування ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" грошових кошів у сумі 54 179 613,40 грн жодним чином не впливають на вирішення цього спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені вище обставини, судом встановлено, що боржник - АТ "К.Енерго", не був державним органом, державним підприємством, як вважає Міністерство юстиції України, корпоративні права держави у ПАТ "Київенерго", управління якими здійснювали державні органи, не зумовлюють наявність відповідальності держави за дії чи бездіяльність ПАТ "Київенерго", стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, та відповідно держава Україна не була обізнана щодо невиконання рішення суду у справі №41/207.

Враховуючи у сукупності всі наведені обставини, суд не вбачає вини та причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) АТ "К.Енерго" та заподіяною державі Україна шкодою у розмірі 54 179 613,40 грн.

Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні кредиторських вимог Міністерства юстиції України до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн. за подання позовної заяви, 360 000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4 204 грн.

Щодо доводів Міністерства юстиції України, що розгляд кредиторської заяви у справі № 905/1965/19 має бути здійснений лише після розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/22855/17, та клопотання Міністерства відкласти розгляд заяви у справі № 905/1965/19 на дату не раніше прийняття рішення Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/22855/17, суд зазначає наступне.

Позовна заява, це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. У спорах, які виникають із господарських правовідносин, звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви.

Згідно до статті 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2017 року Міністерство юстиції України звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відшкодування збитків завданих державному бюджету України в сумі 54 179 613,40 грн.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 22.12.2017 за цією позовною заявою відкрито провадження у справі № 910/22855/17.

Станом на 03.04.2023, тобто протягом більше ніж 5 років, спір у справі №910/22855/17 по суті не вирішено.

За змістом статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до статті 47 КУзПБ попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу (ч.1).

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (ч.2).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів Акціонерного товариства "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305); призначено дату підсумкового засідання суду на 24.09.2020 року та призначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 21.08.2020 року відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

Статтею 58 КУзПБ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.

У відповідності до частини 1 статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Постановою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 визнано банкрутом боржника - Акціонерне товариство "К.Енерго", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника - Акціонерного товариства "К.Енерго" арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.

З огляду на вищевикладене, господарський суд має протягом строків визначених приписами Кодексу України з процедур банкрутства розглянути заяву про грошові вимоги Міністерства юстиції України до Акціонерного товариство "К.Енерго".

Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору по суті, тому правові підстави для відкладення розгляду заяви у справі №905/1965/19 до прийняття рішення Північним апеляційним господарським судом у справі №910/22855/17 відсутні.

Відповідно до розпорядження керівництва суду №1-р від 30.01.2023, у зв'язку із обмеженою кількістю знаків поштової оплати (поштових марок) відправлення кореспонденції учасникам справи, у тому числі процесуальних документів, засобами поштового зв'язку здійснюється виключно за загальною потребою після вичерпання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема «Електронний суд», розміщення відповідних повідомлень на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України», тощо).

Враховуючи викладене, ухвала суду буде надіслана на адреси електронної пошти сторін.

Керуючись ст.ст.2, 9, 45 Кодексу України з питань банкрутства, ст.ст.233 - 235, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні кредиторських вимог Міністерства юстиції України до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000,00 грн за подання позовної заяви, 360 000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4 204,00 грн.

Ухвалу складено та підписано 03.04.2023

Ухвала набирає чинності у строк та порядку, визначеному ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала може бути оскаржена в строк, визначений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи в порядку ст.257 Господарського процесуального кодексу України та п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Направлення даної ухвали здійснювати шляхом електронного листування на електронні поштові адреси учасників справи.

Суддя Е.В. Зекунов