пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 березня 2023 року Справа № 903/106/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейт Лак Корпорейшн”, м. Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард”, м. Луцьк
про розірвання договору поставки та стягнення 356 973 грн. 00 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Лісниченко Л.О., ордер від 23.08.2022
від відповідача: н/з
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції відповідно до ухвали суду від 22.03.2023.
встановив: 27.01.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейт Лак Корпорейшн” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” про розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040415-310122-ШК000615 від 31.01.2022 та стягнення 356 973 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 31.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейт Лак Корпорейшн” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” про розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040415-310122-ШК000615 та стягнення 356 973 грн. 00 коп. залишено без руху. Зобов'язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп.
Позивач ухвалу суду отримав 31.01.2023, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 31.01.2023.
Строк для усунення недоліків - по 06.02.2023.
02.02.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів сплати судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 02.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.03.2023 об 11 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Відповідач ухвалу суду отримав 06.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 43).
Строк для подання відзиву - по 22.02.2023.
21.02.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує, оскільки спірний договір поставки закінчився у зв'язку з його виконанням та відсутністю бажання у сторін його пролонгувати. Договір є розірваним з 31.01.2023 у зв'язку з надісланням відповідного листа відповідачем від 05.01.2023. Таким чином вимога позивача про розірвання договору є безпідставна. Докази невикористання паливних карток відсутні. Введення воєнного стану на території України вплинуло на своєчасність виконання товариством своїх зобов'язань за укладеними договорами. З метою врегулювання спору сторонами 09.09.2022 здійснено обмін з перерахунком невикористаних паливних карток за цінами безготівкових продажів, які діють на дату звернення. Акт обміну паливних карток позивач не підписав та в подальшому заперечував проведений обмін. Нові картки позивачем використані в повному обсязі.
Позивач у заяві від 27.02.2023 розгляд справи просить проводити без участі його представника. Зазначає, що у разі отримання заперечень відповідача до суду будуть подані додаткові пояснення.
Суд протокольною ухвалою від 01.03.2023 підготовче засідання відклав на 15.03.2023 о 12 год. 00 хв.
Судом встановлено, що відзив, направлений відповідачем на адресу позивача, повернутий за зворотною адресою засобом поштового зв'язку 09.03.2023 з позначкою “за закінченням встановленого терміну зберігання” (а.с. 110-111).
Строк для подання відповіді на відзив - по 13.03.2023.
Крім того за клопотанням позивача від 06.03.2023 копія відзиву надіслана йому на електронну адресу 07.03.2023.
15.03.2023 на адресу суду надійшли заперечення на відзив, які суд вважає відповіддю позивача на відзив відповідача. Клопотання про поновлення строку для її подання, докази її надіслання відповідачу відсутні.
Враховуючи, що відповідь на відзив позивач подав до суду після настання терміну, який визначив суд в ухвалі про відкриття провадження у справі від 02.02.2023, відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, яке можливе лише за заявою учасника справи (стаття 119 ГПК України), доказів її надіслання відповідачу, суд протокольною ухвалою від 15.03.2023 відповідь позивача на відзив залишив без розгляду, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 29.03.2023 о 10 год. 40 хв.
Позивач у додаткових поясненнях (подані позивачем на випадок оголошення повітряної тривоги та переривання судового засідання, які згідно пояснень представника є письмовими поясненнями, що він планував озвучити у судовому засіданні 29.03.2023) та представник у судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримали.
Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 17.03.2023.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
31.01.2022 між ТОВ “Грейт Лак Корпорейшн” (покупець) та ТОВ “ВЕСТ КАРД” (постачальник) укладено договір № 040415-310122-ШК000615 поставки нафтопродуктів оптовими партіями.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 31.01.2022 № 040415-310122-ШК000615 поставки нафтопродуктів оптовими партіями.
Згідно умов договору постачальник зобов'язується постачати покупцю партіями нафтопродукти в асортименті, газ нафтовий скраплений для автомобільного транспорту, в подальшому іменовані товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1). Асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджуються сторонами у видаткових накладних на товар (п. 1.2). Товар постачається покупцю партіями. Під партією товару розуміється кількість та асортимент товару, визначений в окремій видатковій накладній на товар (п. 1.3.). Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку(и) на пальне “WOG” встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка(и)). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованому плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торговельної марки “WOG”, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Передача покупцю карток на пальне “WOG” здійснюється по місцезнаходженню офісу постачальника уповноваженій особі Покупця. Факт передачі карток на пальне від постачальника покупцю підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (п. 3.1.). Товар видається покупцю лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану Постачальником Покупцеві на умовах, передбачених п. 3.1. даного договору. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем знаходження товару (АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості. При видачі товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості (п. 3.2.). Покупець зобов'язаний фактично отримати товар в межах терміну (строку) дії карток на пальне. Термін (строк) дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується сторонами шляхом підписання видаткової накладної на товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної (п. 3.4.). Видача (передача) товарів покупцю проводиться по-частково, та лише за умови їх фактичної наявності на АЗС користувача АЗС на момент проведення операції з видачі (передачі) товарів. Видача (передача) товарів покупцю підтверджується фактом отоварення картки на пальне (тобто повернення картки на пальне в обмін на виданий (переданий) ним товар), що підтверджується чеком касового апарату (РРО) (п. 3.7). Розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати, протягом робочого (банківського) дня з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату товару покупцю, якщо інший термін оплати не встановлений в рахунку на оплату постачальника. У випадку неоплати /прострочки оплати покупцем товару, в строки визначені в рахунку на оплату та/або договором, постачальник має право в односторонньому порядку переглянути та змінні ціну на товар, вказану в рахунку. Оплата покупцем товару згідно рахунку на оплату, наданого постачальником, свідчить про погодження сторонами істотних умов договору в частині поставки партії товару в кількості, асортименті та по ціні, визначеній в рахунку на оплату, наданого постачальником (п.4.2). Відповідно до розділу 8 договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання зобов'язань згідно договору, якщо це невиконання явилося наслідком дій непереборної сили, які виникли після укладення договору в результаті подій, які сторона не могла передбачити (пожежа, повінь, землетрус, військові дії, громадські безпорядки, зміна законодавства, прийняття забороняючих актів державними органами і т.д.), не дозволяючи виконати сторонами свої зобов'язання і безпосередньо вплинули на виконання умов договору та не могли бути усунені розумними діями сторін. При цьому строк виконання зобов'язань продовжується відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини. Сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов'язань по даному договору у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, зобов'язана про настання вищевказаних обставин негайно, але не пізніше трьох днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити другу сторону. Достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою. Виникнення вищевказаних обставин не є підставою для відмови покупця від сплати за товар, поставлений до їх виникнення. Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. У випадку коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення строку дії даного договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі виконувати умови даного договору, то він вважається таким, що діє на кожен наступний рік на умовах, передбачених даним договором (п. 10.9.).
На виконання умов договору згідно рахунку-фактури №10083 від 31.01.2022 позивач оплатив товар, а саме: паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО в кількості 30 000 літрів на загальну суму 925 200 грн.
Згідно видаткової накладної № 4217 від 31.01.2022 позивач отримав, а відповідач передав картки на пальне різним номіналом (номери штрих-карт зазначені у видатковій накладній) на паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО в кількості 30 000 літрів на загальну суму 925 200 грн (а.с. 16-19).
Умовами видаткової накладної встановлено, що картки на пальне (штрих-картки) дійсні для вибірки товару по даній видатковій накладній протягом 12 місяців з дати підписання даної видаткової накладної. Покупець зобов'язаний прийняти товар у постачальника до моменту анулювання карток на пальне (штрих-карток). Якщо протягом вказаного періоду покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття Товару вважається, що покупець відмовився від правочину.
Отже, карти на пальне (штрих-картки) дійсні для вибірки товару протягом 12 місяців з дати підписання видаткової накладної, а саме до 31.01.2023.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, ним використано (отоварено) частину паливних карток.
З метою мирного врегулювання спору ТОВ “ГРЕЙТ ЛАК КОРПОРЕЙШН” звернулось до ТОВ “ВЕСТ КАРД” з претензією № 25/04 від 25 квітня 2022 року з вимогою забезпечити подальшу видачу товару на підставі отриманих паливних карток згідно умов договору (а.с. 9).
11.05.2022 у відповідь на претензію відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин (військова агресія РФ проти України) та відсутність можливості на час дії вказаних обставин виконувати свої зобов'язання за договором (а.с. 22).
ТОВ “ГРЕЙТ ЛАК КОРПОРЕЙШН” повторно зверталось до ТОВ “ВЕСТ КАРД” листами № 16/05 від 16 травня 2022 року, № 30/06 від 30 червня 2022 року, 19/07 від 19 липня 2022 року з проханням надати інформацію про можливість виконання своїх зобов'язань та продовження терміну дії паливних карток (а.с. 4 на звороті, 5-6).
27.07.2022 відповідач надіслав позивачу лист, в якому зазначив, що товариство підтверджує свої зобов'язання за договором, однак у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин не може виконати їх у повному обсязі (а.с. 20-21).
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суб'єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов'язана сторона. Суб'єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов'язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частиною другою статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов'язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов'язків за цим договором.
Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.
Судом встановлено, що ТОВ “Грейт Лак Корпорейшн” (позивач) звернувся 24.08.2022 до Господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ “Вест Кард” (відповідача), в якому просить зобов'язати ТОВ “Вест Кард” виконати умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040415-310122-ШК000615 від 31 січня 2022 року шляхом забезпечення видачі операторами АЗС “WOG” палива на підставі пред'явлення паливних карток, перелік номерів штрих-карти яких наведено у видатковій накладній №4217 від 31.01.2022.
Таким чином позивач обрав спосіб захисту його порушеного права у вигляді зобов'язання виконати умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040415-310122-ШК000615 від 31 січня 2022 року шляхом забезпечення видачі операторами АЗС “WOG” палива на підставі пред'явлення паливних карток.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040415-310122-ШК000615 від 31.01.2022 в частині видачі придбаного товару.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, з огляду на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/16981/17, пункт 5.22).
Рішенням Господарського суду Волинської області №903/627/22 від 01.11.2022 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" виконати умови договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями № 040415-310122-ШК000615 від 31 січня 2022 року, шляхом забезпечення видачі Товариству з обмеженою відповідальністю “Грейт Лак Корпорейшн” операторами АЗС "WOG" палива, на підставі пред'явлення паливних карток, перелік номерів штрих-карти яких наведено у видатковій накладній №4217 від 31.01.2022.
Рішення суду набрало законної сили 22.11.2022.
На виконання рішення суду видано наказ від 28.11.2022 №903/627/22-1.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайновогоабо майнового права та інтересу.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 19.10.2022 №910/14224/20 зазначила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 зазначив, що кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Відтак, порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
В межах даної справи, яка на адресу суду надійшла 27.01.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю “Грейт Лак Корпорейшн” просить про розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040415-310122-ШК000615 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” 356 973 грн. 00 коп.
Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином задоволення даних позовних вимог призведе до подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення та відповідно подвійного стягнення заборгованості шляхом поставки нафтопродуктів та стягнення їх вартості.
Враховуючи вищевикладене, право позивача на вибір способу захисту свого порушеного права на власний розсуд, набрання рішенням Господарського суду Волинської області №903/627/22 від 01.11.2022 законної сили, наявність у позивача наказу про примусове виконання рішення суду, яке відновило порушене право позивача щодо недопоставки нафтопродуктів, гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного стягнення за порушення одного і того ж зобов'язання, суд дійшов висновку про відмову у позові.
Крім того судом встановлено, що згідно п. 10.9 договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. У випадку коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення строку дії даного договору не заявила про намір його розірвати та продовжує надалі виконувати умови даного договору, то він вважається таким, що діє на кожен наступний рік на умовах, передбачених даним договором (п. 10.9.).
Пунктом 10.3. договору передбачено, що зміни, доповнення та додатки до договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями укладений сторонами 31.01.2022, тобто до 31.01.2023.
Позивачем на адресу відповідача направлено лист від 05.01.2023 №05/01 про розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням відповідачем його умов та повернення у строк до 7 днів грошових коштів в сумі 356 973 грн. 00 коп., на які так і не поставлено паливо. Зазначає, що відповідач фактично видав замість анульованих значно меншу кількість паливних карток, зокрема не вистачає 11 575 літрів пального на суму 356 973 грн. 00 коп. (а.с. 7).
Надіславши претензію про розірвання спірного договору 05.01.2023, тобто протягом одного місяця до закінчення строку дії даного договору (31.01.2023), позивач заперечив автоматичну пролонгацію договору, передбачену п. 10.9.
Про відсутність наміру продовження дії договору свідчить і звернення позитвача з позовною заявою про його розірвання.
Пропозицію розірвати договір достроково з одночасним врегулюванням невиконаних зобов'язань та поверненням грошових коштів за невикористаний обсяг пального відповідач надіслав позивачу 27.07.2022 (лист №2707ОД, а.с. 20).
Проте позивач вибрав інший спосіб захисту - зобов'язати виконати умови договору шляхом видачі пального. Крім того під час розгляду справи листом від 09.09.2022 (а.с. 71) надав згоду ТОВ «Вест Кард» на перерахунок/обмін з перерахунком штрих-карток/літрових залишків за цінами безготівкових продажів, які діють на дату звернення (а.с. 70).
Докази прийняття нових карток відсутні, однак позивачем не заперечується і про часткове виконання зобов'язань відповідачем зазначено у позовній заяві (а.с. 2).
Таким чином договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 31.01.2022 не продовжив свою дію на наступний рік у зв'язку з надісланням сторонами пропозицій про його розірвання.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Відповідно до ст. 651 зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зважаючи на норми статтей 631, 651 ЦК України розірвати можливо лише чинний договір, тобто термін дії якого не закінчився.
Верховний Суд у постановах №910/16750/18 від 18.11.2019, №910/7981/17 від 19.06.2019, №911/991/19 від 12.05.2020 зазначив, що перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору (і іншу вимогу - про виселення відповідача з орендованого приміщення) господарському суду належало пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого договору.
Враховуючи вищевикладене, припинення дії договору у зв'язку з надісланням позивачем та відповідачем вимог про його розірвання, що договір вважається розірваним з дня набрання рішенням законної сили ( вимога про розірвання договору з певної дати не заявлена), позовна вимога про розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 31.01.2022 є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У зв'язку з відмовою у позові правові підстави для покладення судових витрат на відповідача відсутні.
Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейт Лак Корпорейшн” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Кард” про розірвання договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №040415-310122-ШК000615 та стягнення 356 973 грн. 00 коп. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 04.04.2023.
Суддя А. М. Кравчук