03 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/426/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Геза Т.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТТЕНДЕР” - адвоката Шведа О.В. (вх. №395Х/1-18)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2023 року у справі №922/426/23, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Новікова Н.А.), повний текст якої складено 08.02.2023 року
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТТЕНДЕР”, м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ”, м. Харків,
про видачу судового наказу,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2023 року у справі №922/426/23 відмовлено у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТТЕНДЕР” про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ” заборгованості у розмірі 54321,00 грн.; повідомлено, що згідно з ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТТЕНДЕР” - адвокат Шведа О.В. з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2023 року у справі та направити справу до господарського суду Харківської області для продовження розгляду; апеляційний розгляд здійснювати без виклику сторін.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Положеннями ст. 150 ГПК України не передбачено обов'язку заявника додавати до заяви про видачу наказу копії заяви про видачу наказу та додані до неї документи для їх надіслання судом боржнику; в якості доказів на підтвердження заявлених вимог заявником надано до суду договір та акти послуг.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану” встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТТЕНДЕР” - адвоката Шведа О.В. на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2023 року у справі №922/426/23; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено розгляд справи за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТТЕНДЕР” - адвоката Шведа О.В. на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2023 року у справі №922/426/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі “Електронний суд”; реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875; учасникам справи необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/426/23.
08.03.2023 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/426/23 (вх..№2653).
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
До господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТТЕНДЕР” про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ” заборгованості у розмірі 54321,00 грн, з посиланням на те, що вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою боржником вартості послуг за договором приєднання № SO-2015-003 про надання доступу до онлайн-сервісу під час проведення процедур публічних закупівель PROZORRO.
08.02.2023 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Порядок розгляду заяв в наказному провадженні врегульовано розділом ІІ ГПК України.
За приписами частин 1 та 2 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Статтею150 ГПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу.
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником (ч.1 ст.150 ГПК України).
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 156 ГПК України, одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Втім, заявником - ТОВ “СМАРТТЕНДЕР” до заяви про видачу судового наказу не додано копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами для надіслання боржникові.
Місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що чинним ГПК України не передбачено обов'язку суду виготовляти копії заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів для надіслання їх боржнику, тоді як у п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За відсутності долучених до заяви про видачу судового наказу копій заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, суд не має можливості в порядку, визначеному ч. 2 ст. 156 ГПК України, надіслати боржникові ці документи разом з копією судового наказу.
Разом з тим, суд не може самостійно виготовити копії заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, оскільки додані заявником до заяви про видачу судового наказу документи не є оригіналами, а є їх засвідченими копіями. Виготовлення судом копій документів з копій та їх засвідчення ГПК України не передбачено. Суд може засвідчити копію письмового доказу або витяг з нього лише за наявності оригіналу письмового доказу при поверненні оригіналів письмових доказів за заявою особи, яка подала суду оригінали (ст. 92 ГПК України).
Аргументи апелянта на те, що положеннями ст. 150 ГПК України не передбачено обов'язку заявника додавати до заяви про видачу наказу копії заяви про видачу наказу та додані до неї документи для їх надіслання судом боржнику; в якості доказів на підтвердження заявлених вимог заявником надано до суду договір та акти послуг, не приймаються, оскільки є необґрунтованими.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України , суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Таким чином, беручи до уваги те, що заявником до заяви про видачу судового наказу не додано копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами для надіслання боржнику, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у видачі судового наказу.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у видачі судового наказу відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТТЕНДЕР” - адвоката Шведа О.В. залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2023 року у справі №922/426/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя Т.Д. Геза