вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" квітня 2023 р. Справа№ 910/3572/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко А.І.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 про повернення позовної заяви
у справі №910/3572/23 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон»
до 1. Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний»
2. Державного реєстратора Виконавчого комітету Оржицької селищної ради Полтавської області Маньковської Ганни Олегівни
3. Міністерства юстиції України
про скасування рішень державного реєстратора та стягнення збитків у розмірі 130 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/3572/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» з доданими до неї документами повернуто позивачу з посиланням на те, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.
Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов виходячи з того, що:
- позивачем заявлено сім позовних вимог, шість з яких (про скасування рішень державного реєстратора №№ 66264176, 66262751, 66264592, 66261963, 66263276, 66264060 від 01.02.2023) пов'язані з можливим порушенням права власності позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна, та одна вимога (про стягнення з Міністерства юстиції України 130 000 грн. збитків), яка стосується недотримання, на думку позивача, Міністерством юстиції України вимог чинного законодавства в частині нагляду та контролю за діяльністю державних реєстраторів;
- з наявних матеріалів слідує, що підстави та предмет даного позову за вищевказаними вимогами є різними, як і окреме коло доказів, і судом має бути надана правова оцінка правовідносинам сторін, тому сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог (скасування рішень державного реєстратора та стягнення 130 000 грн. збитків) перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить й затягне вирішення спору.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/3572/22 та направити вказану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням процесуальних норм та без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги);
- зі змісту позовної заяви слідує, що вимоги про скасування рішень державного реєстратора №№ 66264176, 66262751, 66264592, 66261963, 66263276, 66264060 від 01.02.2023 (вказаними рішеннями право власності на комплекс по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур та земельні ділянки, які належали позивачу було відповідачем 2 зареєстровано за відповідачем 1 - примітка суду) обґрунтовані порушенням відповідачем 1 порядку проведення оцінки майна та умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору іпотеки від 09.11.2017 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1059, відповідачем 2 - положень чинного законодавства при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а відповідачем 3 - покладених на нього законодавством обов'язків щодо безпосереднього нагляду та контролю за діяльністю державних реєстраторів, тобто заявлені до всіх осіб, які відповідальні за порушення прав позивача. При цьому, для встановлення судом підстав для задоволення вказаних вимог суду належить з'ясувати та встановити: факт порушення відповідачем 1 вимог законодавства під час подання документів для проведення державної реєстрації; факт проведення відповідачем 2 державної реєстрації права власності на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства; факт бездіяльності відповідача 3, яка призвела до порушення майнових прав позивача. Вказане свідчить про те, що всі вказані вимоги до відповідачів 1, 2 та 3 об'єднані між собою підставами та мають єдиний предмет;
- при цьому позовна вимоги про стягнення з відповідача 3 збитків в сумі 130 000,00 грн. (вказана сума збитків становить вартість проведеного на замовлення позивача дослідження для з'ясування реальної вартості спірного майна, тобто майна право власності на яке оспорюваними рішеннями державного реєстратора було зареєстровано за відповідачем 1 - примітка суду), не має самостійного обґрунтування, а повністю залежить від задоволення судом вимог про скасування рішень державного реєстратора, тобто є похідною позовною вимогою;
- єдиним мотивом для повернення позовної заяви стало те, що «сумісних розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить й затягне вирішення спору», проте вказана мотивація була зазначено у ст. 63 ГПК України в редакції до 15.12.2017, в той час як положення ст. 174 ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату постановлення оспорюваної ухвали, таких підстав для повернення позовної заяви не містить;
- судом першої інстанції не були враховані правові позиції Верховного Суду щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, які викладені у постановах від 19.12.2022 у справі № 921/318/22 (позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами), від 13.11.2019 у справі № 910/9834/18 (слід брати до уваги те, що задоволення похідної вимоги прямо залежить від задоволення іншої позовної вимоги; така вимога не може бути самостійною), від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19 (на стадії відкриття провадження у справі суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог), від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 ( у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 ст. 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов).
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 15.03.2023, справу № 910/3572/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю...
При цьому, з огляду на те, що для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 (тобто іншу ухвалу - примітка суду) матеріли справи № 910/3572/22 були витребувані ухвалою Північного апеляційної господарського суду від 16.03.2023 у суду першої інстанції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 відкладено, до надходження матеріалів справи №910/3572/23.
20.03.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3572/23.
За приписами ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/3572/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, учасникам справи встановлено строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
У зв'язку з тимчасовою неможливістю направляти паперові примірники копій судових рішень через відділення АТ «Укрпошта», ухвалу від 21.03.2023 учасникам судового процесу 22.03.2023 було направлено за адресами електронної пошти, які наявні у матеріалах справи, а відтак учасники судового процесу вважаються такими, що повідомлені про розгляд вказаної апеляційної скарги з 22.03.2023, а відповідні заяви (відзиви) та клопотання мають бути подані в строк до 06.04.2023.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/1185/23 від 02.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3572/23.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи № 910/3572/23, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/3572/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю..
03.04.2023 до суду від відповідача 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач 3 з посиланням на те, що:
- вимога про стягнення з нього коштів є самостійною вимогою, яка не пов'язана ні підставами виникнення, на поданими доказами та не є основною чи похідною від інших вимог, оскільки не залежить від їх задоволення;
- зазначене свідчить про те, що по кожній з вимог, зокрема вимог до відповідача 3 треба проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідження різного кола доказів, пов'язаних з встановленням обставин, на які посилається апелянт обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи,
просить відмовити у задоволенні апеляційної скаргу, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Станом на 04.04.2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічнго акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний», державного реєстратора Виконавчого комітету Оржицької селищної ради Полтавської області Маньковської Ганни Олегівни та Міністерства юстиції України, в якому просило:
- скасувати рішення відповідача 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.02.2023 індексні номери: №№ 66264176, 66262751, 66264592, 66261963, 66263276, 66264060 про державну реєстрацію права власності за відповідачем 1;
- стягнути з відповідача 3 збитки у розмірі 130 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/3572/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» з доданими до неї документами повернуто позивачу з посиланням на те, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.
Колегія суддів з судом першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.
За приписами п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднаними можуть бути позовні вимоги, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому, об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Доказами є будь-які відомості, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інших обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості винесення різних рішень за однакових обставин. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі N 902/434/19 викладено такі висновки:
«За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
У той же час аналіз пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов».
Зі змісту позовної заяви слідує, що звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що:
- вимоги про скасування рішень державного реєстратора, якими право власності на комплекс по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур та земельні ділянки, які належали позивачу було відповідачем 2 зареєстровано за відповідачем 1, обґрунтовані порушеннями:
1) відповідачем 1 - порядку проведення оцінки майна та умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору іпотеки від 09.11.2017 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1059;
2) відповідачем 2 - положень чинного законодавства при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно;
3) відповідачем 3 - покладених на нього законодавством обов'язків щодо безпосереднього нагляду та контролю за діяльністю державних реєстраторів,
- позовна вимога про стягнення з відповідача 3 збитків в сумі 130 000,00 грн., які становлять вартість проведеного на замовлення позивача дослідження для з'ясування реальної вартості спірного майна, тобто майна право власності на яке оспорюваними рішеннями державного реєстратора було зареєстровано за відповідачем 1, фактично не має самостійного обґрунтування, а її задоволення повністю залежить від задоволення судом вимог про скасування рішень державного реєстратора. Колегія суддів зазначає про те, що вказана вимога не є самостійною так як суму вказаних збитків позивач поніс саме з огляду на необхідність доведення наявності правових підстав для задоволення основних позовних вимог про визнання скасування оспорюваних рішень державного реєстратора, а саме доведення необ'єктивності та недостовірності наданого відповідача 2 висновку від 27.01.2023 про вартість майна, що є предметом іпотеки.
Колегія суддів вважає, що вимоги про скасування рішень державного реєстратора, якими право власності на комплекс по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур та земельні ділянки, які належали позивачу було відповідачем 2 зареєстровано за відповідачем 1 безумовно пов'язані між собою, як підставою виникнення, так і поданими доказами.
В свою чергу вимога про стягнення з відповідача 3 збитків в сумі 130 000,00 грн. є похідною вимогою, так як наявність або відсутність підстав для її задоволення є безпосереднім наслідком як задоволення позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора, так і підстав для задоволення таких позовних вимог (тобто від того, чи буде судом покладено в основу задоволення основних позовних вимог у цій справі встановлені проведеним на замовлення позивача дослідженнями відомості).
При цьому, окремий розгляд позовних вимог про стягнення з відповідача 3 збитків в сумі 130 000,00 грн. безумовно порушить принцип процесуальної економії адже призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду з окремим позовом.
Враховуючи, що вимоги позивача є нерозривно пов'язаними між собою, випливають з одних і тих самих правовідносин та доданих до позовної заяви доказів, а також колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, оскільки такий висновок суд зробив без врахування принципу процесуальної економії.
Колегія суддів зазначає і про те, що в оспорюваній ухвалі судом першої інстанції вказано про те, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін та суттєво утруднить та затягне вирішення спору, проте суд не вказав в чому саме полягає таке ускладнення.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документів з посиланням на те, що заявлені позивачами позовні вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення та за своєю суттю не є основними та похідними, а сумісний розгляд таких вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і суттєво утруднить вирішення спору.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/3572/23 підлягає скасуванню, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» до Публічнго акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний», державного реєстратора Виконавчого комітету Оржицької селищної ради Полтавської області Маньковської Ганни Олегівни та Міністерства юстиції України про скасування рішень державного реєстратора та стягнення збитків у розмірі 130 000,00 грн. - передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття його до розгляду.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» підлягає задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/3572/23 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/3572/23 скасувати.
3. Справу № 910/3572/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді А.І. Тищенко
Є.Ю. Шаптала