490/2027/23 03.04.2023
нп 1-кп/490/594/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2027/23
03 квітня 2023 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023153020000087 від 05.03.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, є громадянином України, має середню освіту, одружений, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія 2 відділення зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні матрос, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №55 від 02.03.2022 року, відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України "Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період", рядового ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 02.03.2022 року направлений ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду водія 2 відділення зенітного ракетного взводу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Так, з 02.03.2022 року, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, неухильно виконувати вимоги військових статутів, в разі виявлення правопорушення військовослужбовцем, які містять ознаки кримінального правопорушення, про вказаний факт негайно повідомити командира та утримувати інших військовослужбовців від вчинення кримінальних правопорушень та інше.
Так, 04.03.2023 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, потерпіла ОСОБА_5 , яка перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , спільно проживає та пов'язана спільним побутом з останнім, знаходилася у приміщенні кімнати, що розташована у кв. АДРЕСА_3 , де займалась власними справами.
У той же час та у тому ж місці, на законних підставах перебував ОСОБА_3 , у якого з падчеркою ОСОБА_7 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 почав словесно ображати ОСОБА_7 , яка не бажаючи продовжувати конфлікт, вийшла з кімнати, але ОСОБА_3 направився за нею з метою продовження конфлікту.
З метою припинення дій ОСОБА_3 по відношенню до доньки, потерпіла ОСОБА_5 втрутилась та стала на захист ОСОБА_7 , після чого вони покинули приміщення квартири.
В цей час у ОСОБА_3 виник раптовий протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , внаслідок чого він вийшов з квартири та наздогнав ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ..
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , перебуваючи на сходинковому майданчику біля кв. АДРЕСА_3 , тримаючи ОСОБА_9 , наніс їй удар кулаком правої руки в область обличчя зліва, а саме в область лівої вушної раковини.
Після чого, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_3 , утримуючи ОСОБА_9 , затягнув її до приміщення кімнати кв. АДРЕСА_3 , де штовхнув ОСОБА_9 на диван обличчям до себе. Після чого, діючи на досягнення бажаного протиправного результату, заліз на ОСОБА_9 зверху, сів на неї та наніс їй удар правою рукою в область нижньої губи зліва.
В результаті вищезазначених дій, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синців обох верхніх кінцівок, лівої вушної раковини, крововиливу слизової оболонки нижньої губи, які за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до письмової заяви, складеної у присутності захисника - адвоката ОСОБА_10 , обвинувачений не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України, та згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_11 також надала заяву, в якій зазначила, що згодна з встановленими під час досудового розслідування обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України, та не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, без її виклику та без проведення судового розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Заява обвинуваченого щодо беззастережного визнання вини у пред'явленому йому обвинуваченні не викликає сумнівів в її добровільності.
Проаналізувавши викладене, дослідивши обвинувальний акт та матеріали досудового розслідування, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання, що має бути призначене обвинуваченому, суд, відповідно до ст.ст.65-67 КК України, враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, його особу, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проходження військової служби та місцем реєстрації характеризується посередньо, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, як обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання вини та щире каяття, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що мета кари виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального судочинства не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий ОСОБА_1