СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/13377/22
пр. № 3/759/100/23
03 квітня 2023 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравець В.М., за участю ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 336569 від 17.09.2022 р., 17.09.2022 р. о 00:50 у м. Києві рухаючись на перехресті вул. Г. Космоса та вул. Жмеринська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд на стан сп'яніння проводився у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку, результат огляду № 004977, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення від 03.04.2023 р., у яких він просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що приблизно о 22:10 він під час руху на транспортному засобі по вул. Героїв Космосу в сторону вул. Святошинської припаркувався біля перехрестя з вул. Жмеринською, де на нього чекав його знайомий, та при спробі завести автомобіль для руху виявилось, що автомобіль не заводиться, намагання завести двигун автомобіля виявились безрезультатними, внаслідок чого він зателефонував ФОП ОСОБА_2 , який є спеціалістом з ремонту транспортних засобів та надає офіційно такі послуги. Приблизно о 22:50 ОСОБА_2 прибув на місце стоянки його автомобіля. Після обстеження несправностей було повідомлено, що автомобіль неможливо завести і його необхідно доставити до станції технічного обслуговування. У зв?язку з неможливістю транспортувати автомобіль на СТО або на якусь паркову, у зв?язку з початком комендантської години в м. Києві, він вирішив залишити автомобіль біля обладнаного блок-посту, на якому в той час нікого не було. Після того, він із своїм знайомим пішли до квартири, де вони вживали алкогольні напої. Оскільки, ключі від його квартири знаходились в автомобілі, то він підійшов до припаркованого автомобіля, відкрив двері, сів в автомобіль та намагався взяти ключі від квартири. В цей же час, до нього підійшли військовослужбовці, які повідомили, що вони викликають поліцію і наказали очікувати на її приїзд. В наступному поліцейські сповістили, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення згідно ч. 1 ст. 130 КУПАП. Він неодноразово наголошував і намагався довести поліцейським, що не рухався на автомобілі в стані алкогольного сп?яніння, проте відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення. Також в протоколі зазначено, що його особу встановлено за допомогою посвідчення водія НОМЕР_2 , проте його посвідчення водія містить номер НОМЕР_3 . Пояснення військовослужбовця не можуть бути належним та допустимим доказом у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вищезазначені письмові пояснення. Також зазначив, що відеозапис є неповним, оскільки поліцейський його увімкнув лише після того, як запропонував їхати до лікарні для проходження огляду.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно пп. «а» п. 2.9 ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
П. 2, п. 3 та п. 4 розділу I Інструкції № 1452/735 визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
П. 1 -3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103 (далі - Порядок № 1103) передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аб. 1 п. 5 Порядку № 1103 визначено, що результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до аб. 1 п. 6 Порядку № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
З вказаних положень Кодексу України про адміністративні правопорушення та Порядку № 1103 вбачається, що водію транспортного засобу, щодо якого в поліцейського є підстави вважати, що той перебуває у стані сп'яніння, поліцейським має бути запропоновано провести огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічних засобів відеозапису або в присутності двох свідків, за результатами такого огляду має бути складено акт огляду на стан сп'яніння. У разі відмови водія від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або у разі незгоди водія з результатами огляду водій направляється для проведення огляду до закладу охорони здоров'я.
Судом досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 336569 від 17.09.2022 р.;
- протокол про адміністративне затримання серії АЗ № 061263 від 17.09.2022 р.;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 004977 від 17.09.2022 р., висновок огляду: перебуває в стані алкогольного сп'яніння (1,71 проміле);
- копія висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 004977 від 17.09.2022 р.;
- письмові пояснення від 17.09.2022 р. ОСОБА_3 , згідно яких, під час несення служби на блок-посту, 17.09.2022 р. о 00:15 нею та військовослужбовцем було зупинено автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , причина зупинки: пересування в комендантську годину. Після чого було викликано наряд поліції для фіксування правопорушення;
- рапорт інспектора УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Кліндуха С.А., у якому вказано, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 336569 від 17.09.2022 р. міститься помилка у зазначенні часу «00:50», вірним часом є «00:15»;
- лист від 20.02.2023 р. ФОП ОСОБА_2 , у якому вказано, що 17.09.2022 р. о 22:45 за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 11/1 було проведено комп'ютерну та механічну діагностику автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , діагностикою встановлено вихід з ладу електронного блоку вибору передач АКП, окислення контактів, відсутнє живлення на стартер, рекомендовано доставити автомобіль для ремонту на СТО;
- відеозапис, який міститься на компакт-диску, з якого вбачається, що працівник поліції виходить із свого службового автомобіля та підходить до зупиненого автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , поряд з яким стоять військовослужбовці та ОСОБА_1 , який каже: «ви мене зупинили, ви відразу стали..»(далі нерозбірливо). Після цього, працівник поліції запитує ОСОБА_1 : «чи бажає він пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі?», на що ОСОБА_1 відповідає: «так». В подальшому, ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом. Далі в службовому автомобілі, працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 : «що його зупинили військовослужбовці на блок-посту», на що ОСОБА_1 відповідає: «так, але ваша інструкція, що пише? працівники державних органів не можуть бути свідками». В подальшому, ОСОБА_1 проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога за допомогою приладу «Драгера», результат огляду складає 1, 71 проміле, після цього працівник поліції переходить до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та останньому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 погодився пройти відповідний огляд у медичному закладі. В наступному ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» у медичному закладі, результати огляду ОСОБА_1 не заперечував. За вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення, що повністю відповідає положенням Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи, не є безперервним, то суд вважає їх формальними, оскільки відеозапис містить в собі обставини, які мають значення для справи, і наявність цих обставин спростовано не було, а відсутність повного відеозапису у даному разі жодним чином не свідчить про недопустимість дослідженого судом відеофайлу як доказу, оскільки він дає можливість встановити як обставини події, так і причетність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, до даного правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом спростовуються матеріалами справи, а саме: письмовими поясненнями ОСОБА_3 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Суд не бере до уваги лист від 20.02.2023 р. ФОП ОСОБА_2 , оскільки відомості, які у ньому зазначені, не підтверджені будь-якими доказами, та спростовуються іншими матеріалами справи в їх сукупності, що узгоджуються між собою, логічно доповнюють один одного та не суперечать один одному, а тому, на думку суду, є правдивими та об'єктивними.
З приводу пояснень ОСОБА_1 , що у протоколі про адміністративне правопорушення не вірно вказані серія та номер документу, на підставі якого встановлено його особу, суд зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 336569 від 17.09.2022 р. у графі особу встановлено вказано: "ІПНП п/в БВБ 113637 (Дія). Зазначене свідчить про те, що особу ОСОБА_1 встановлено за допомогою документа, який містився у додатку "Дія", а відтак не викликає сумнівів у суду про те, що саме ОСОБА_1 17.09.2022 р. о 00:50 у м. Києві на перехресті вул. Г. Космоса та вул. Жмеринська, керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
Згідно ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовує до нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000,00 грн.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст. ст. 7, 23, 24, 27, 40-1, 130, 221, 245, 251 - 252, 276, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA698999980313040149000026001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Святош.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37993783, банк отримувача -Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) -899998, рахунок отримувача UA708999980313121206000026009, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Святошинський районний суд міста Києва ) судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя В.М. Кравець