Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3946/22
Провадження № 1-кп/490/410/2023
30 березня 2023 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022152020000620 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - пунктом 1 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою.
В обґрунтування послався про те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя іншої людини та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від суду та слідства та незаконно впливати на свідків.
2. Захисники та обвинувачений зазначили, що вони розуміють, що на цій стадії кримінального провадження інакшого рішення, ніж - про задоволення клопотання прокурора - суд прийняти не може.
В той же час, захисник наголошував на тому, що особи, зазначені в реєстрі досудового розслідування, як свідки, не є очевидцями подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, з огляду на що вплив на них є позбавленим будь-якого сенсу.
До того ж, ОСОБА_4 фактично не має ані - наміру, ані - можливості переховуватись від суду.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
І……На розгляд суду надійшов складений 22 вересня 2022 року старшим слідчим- криміналістом в особливо важливих справах Слідчого Управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_7 та у той же день затверджений прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_8 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .
Зміст цього обвинувального акту може бути усвідомленим таким чином.
1.Як зазначив автор обвинувального акту:
ОСОБА_4 у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав у невстановленої особи (осіб)ручну осколкову гранату РГД-5, запал ручної гранати УЗРГМ-2 та патрони у загальній кількості 158 шт.
Вказані предмети ОСОБА_4 переніс до домоволодіння АДРЕСА_1 , в якій проживав та незаконно зберігав їх за вказаною адресою до 15.05.2022.
15.05.2022 о 02.15 ОСОБА_4 затримано поліцією, відповідно до вимог ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
15.05.2022 під час проведення огляду місця події в рамках вказаного кримінального правопорушення, у ОСОБА_4 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено залишки, які утворились в результаті вибуху, вибухового пристрою - ручної осколкової гранати РГД-5 під час вчинення замаху на вбивство ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; запал до ручної гранати УЗРГМ-2 та патрони у загальній кількості 158 шт.
Встановлено, що предмети вилучені під час огляду місця події за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 38, є залишками, які утворились у результаті вибуху, вибухового пристрою промислового виготовлення військового призначення - ручної осколкової гранати РГД-5, яка належить до категорії "Бойові припаси" основного призначення. На поверхні наданих на дослідження предметах, а саме залишках ручної осколкової гранати РГД-5, виявлені сліди вибухової речовини - тротилу.
Встановлено, що предмет наданий на дослідження, який вилучений під час огляду місця події за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 38, є засобом підриву (детонування) - уніфікованим запалом ручних гранат модернізованимУЗРГМ-2 промислового виготовлення. Наданий на дослідження уніфікований запал ручних гранат модернізований УЗРГМ-2 придатний до (вибуху)ініціювання вибуху, споряджений комбінованою вибуховою речовиною (ініціюючою та бризантною): ТНРС + азид свинцю, масою 0,1+0,2 грами відповідно та тетрил масою 1,02 грама.
Встановлено, що 158 предметів наданих на експертизу, які вилучені під час огляду місця події за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 38, є боєприпасами - 7,62 мм, військовими патронами із кулею зі сталевим осердям (7,62 х 39 мм.). Виготовлені промисловим способом. На денцях гільз 158 (ста п'ятдесяти вісім) патронів, що надані на експертизу, наявні маркувальні позначення у вигляді написів "270 72" де 270 - код патронного заводу (луганський верстатобудівний завод), а "72" - останні дві цифри року виготовлення (1972), придатні до стрільби та можуть бути використані для стрільби із переробленої або виготовленої саморобним способом.
Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - як придбання, носіння, зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
2. Автор обвинувального акту також вказує про вчинення ОСОБА_4 ще одного злочину за таких обставин
14.05.2022 приблизно о 14:00 [він] зустрів поблизу магазину "Ромашка", розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 35а, раніше знайомого йому ОСОБА_9 та запросив останнього до себе додому, для вживання алкогольних напоїв. На що ОСОБА_9 надав свою згоду та вони разом направились за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , де почали спільно вживати алкогольні напої.
Цього ж дня, приблизно о 21:00, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого мешкання разом з ОСОБА_9 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_10 та запросив до себе до дому, щоб спільно з ним вживати спиртні напої. На що, ОСОБА_10 погодився, та о 21:20 прибув за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
З 14.05.2022 21:21 по 15.05.2022 00:17 ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом вживали алкогольні напої, сидячі на подвір'ї будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у літній бесідці.
Під час спільного вживання алкогольних напоїв у ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник спір із ОСОБА_10 стосовно того, що той колись у нього брав у борг гроші та не повернув. Присутній при цьому ОСОБА_9 намагався заспокоїти ОСОБА_4 , але останній, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, продовжуючи спільно вживати алкогольні напої, все одне сперечався із ним із ОСОБА_10 та на зауваження не реагував, після чого, ОСОБА_9 приблизно о 00.10 год. 15.05.2022 повідомив, що він має намір йти додому.
У вказаний момент у ОСОБА_4 який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виник злочинний умисел на їх умисне вбивство, тобто умисне заподіяння смерті двом особам.
Знаряддям вчинення кримінального правопорушення та заподіяння смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . ОСОБА_4 вирішив обрати ручну осколкову гранату РГД-5, яку незаконно зберігав за місцем свого мешкання та яку рахував такою, що має відповідні уражаючі властивості внаслідок вибуху якої настане смерть ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_4 сказав ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не йти та залишитись у бесідці і що він зараз повернеться, а сам, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вчинення умисного вбивства двох осіб, направився до будинку, звідки взяв ручну осколкову гранату РГД-5, яку він, не маючи передбаченого законом дозволу, придбав та зберігав за місцем мешкання, яка відноситься до боєприпасів військового призначення і призначена для знищення живої сили противника, після чого, повернувся до бесідки у дворі де знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Далі о 00:17 15.05.2022, ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 шляхом застосування ручної осколкової гранати РГД-5, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання смерті двох осіб та бажаючи їх настання, демонстративно для ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показав ручну осколкову гранату РГД-5, вийняв з неї запобіжне кільце, привівши її у бойову готовність, та відразу після цього умисно поклав на стіл ближче до ОСОБА_9 , який побачивши це, зорієнтувався та відкинув гранату в сторону, після чого відбувся вибух.
В результаті злочинних дій ОСОБА_4 , внаслідок вибуху ручної осколкової гранати РГД-5 ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці злочину.
ОСОБА_9 було надано невідкладну медичну допомогу, що врятувало життя останньому та він залишився живим.
Таким чином, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення умисного вбивства двох осіб, ОСОБА_4 виконав усі дії, які він вважав необхідним для доведення кримінального правопорушення до кінця, тобто настання смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_9 не помер.
Смерть ОСОБА_10 настала в результаті множинних уламкових поранень тулуба та кінцівок, у вигляді множинних ран по переднім поверхням тулуба та нижніх кінцівок, пошкоджень міжреберних м'язів справа, верхньої долі правої легені, навколосерцевої сорочки, правого вушка серця, дуги аорти, ушкодження нижнього краю верхньої долі лівої легені, уламкових переломів обох великогомілкових кісток, що супроводжувалося зовнішньою та внутрішньою кровотечею.
У ОСОБА_9 мають місце тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині, численних непроникаючих поранень м'яких тканин передньої черевної стінки, грудної клітини, верхніх кінцівок, лівої гомілки та лівої стопи. По ступеню тяжкості відкритий уламковий перелом правої великогомілкової кістки у верхній третині відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя
Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані:
-за частиною 2 статті 15 - пунктом 1 частини 2 статті 115 статті 263 Кримінального Кодексу України - як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, яке не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі;
-за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті.
ІІ……В межах цього кримінального провадження 15 травня 2022 року ОСОБА_4 був затриманим за підозрою у вчиненні вбивства за обставин, що наразі викладені в обвинувальному акті.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_11 від? ? 17 травня 2022 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Подальшими ухвалами слідчого судді цього ж суду ОСОБА_12 строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 26 серпня 2022 року - до 23 жовтня 2022 року включно.
Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 30 січня 2023 року - до 31 березня 2023 року включно.
Обираючи такий запобіжний захід та продовжуючи строк його застосування, слідчі судді та суд виходили з наявності ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від слідства та суду, а також - незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження.
ІІІ……Наразі судом проведене підготовче засідання та справа призначена до судового розгляду.
IV…… Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ); від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
V……Наразі на території України, зокрема - на території міста Миколаєва - запроваджені карантинні заходи, спрямовані на запобігання та зупинення спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
1. Пунктом 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено, що:
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, … воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
2. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
3. Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув'язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
4. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
4.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
4.2. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецеденту практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
4.3. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
4.4. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
4.5 Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
Стосовно можливості розгляду справи одноособово головуючим у справі.
На теперішній час з огляду на особливості організації роботи суду під час військового стану колегія суддів не може зібратись в одному приміщенні.
Відповідно до прямих приписів процитованої вище норми пункту 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України за такого це клопотання може бути розглянуте, зокрема, головуючим у справі.
До того ж, пунктом 5 Листа Верховного Суду від 03 березня 2022 року "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" наголошується на тому, що: “У разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути ... розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально".
Наведене доводить, що в цьому випадку клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою має бути розглянутим головуючим у справі.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Оскільки по справі лише здійснюється підготовче провадження, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж застосування відносно нього запобіжного заходу (зокрема - у вигляді тримання під вартою) наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
2. До того ж, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що висуваючи ОСОБА_4 спочатку - підозру, а згодом - обвинувачення - органи досудового розслідування діяли упереджено, або ж - без належної ретельності чи дбайливості; на теперішній час про наявність упередженості в діях органів досудового розслідування сторони не посилаються.
Отже, висунута ОСОБА_4 "підозра" для мети вирішення питання про обрання запобіжного заходу є "обґрунтованою".
Неможливість закінчення розгляду справи на теперішній час є очевидною.
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
Наявність цього ризику наразі випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічного позбавлення волі а строк його перебування під вартою наразі не є домірним покаранню, що загрожує йому у разі визнання його винним за вироком суду.
Отже, актуальність цього ризику на цій стадії кримінального провадження суд вважає доведеною.
2. Прокурор посилається на наявність ризику впливу обвинуваченого на свідка.
Та наявність цього ризику узгоджується із наявністю ризику втечі, адже обидві ці ризики мають одну й ту ж спонуку - уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, актуальність цього ризику на цій стадії кримінального провадження суд вважає доведеною.
Стосовно можливості запобігти цим ризикам шляхом обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
1. Вирішуючи питання про можливість запобігти встановленим судом ризикам шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, суд виходе з сутності таких ризиків.
З огляду на таке суд відзначає, що встановленому судом ризику ухилення обвинуваченого від суду об'єктивно неможливо запобігти інакше, ніж шляхом застосування адекватних засобів його утримання.
2. З огляду на таке суд відзначає, що такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, застосування жодних заходів задля утримання особи не передбачає.
За такого цей запобіжний захід, як такий, що в цьому випадку не відповідає сутності встановленого судом ризику та меті його застосування у цьому випадку, до ОСОБА_4 не може бути застосованим.
3. Такий запобіжний захід, як особиста порука, наразі не може бути застосованим через відсутність в ОСОБА_4 поручителя.
4. Такий запобіжний захід, як застава, в цьому випадку також не може бути застосованим.
Так, такий запобіжний захід дійсно передбачає певні засоби утримування особи, але - лише у випадку вчинення корисливих злочинів (адже у випадку вчинення таких злочинів доведеним є те, що особа корегує свою поведінку головним чином з огляду на корисливий мотив).
В цьому ж випадку жодних відомостей про те, що мотивом дій обвинуваченого є користь, матеріали кримінального провадження не містять.
5. Стосовно ж можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд відзначає таке.
Наразі строк тримання обвинуваченого в умовах обмеження свободи становить лише 07 місяці 00 днів.
Такого строку ж вочевидь недостатньо для вирішення питання про те, чи є поведінка обвинуваченого такою, що дозволяє пом'якшити режим обмеження його свободи.
Отже, цей запобіжний захід на теперішні час також не може бути застосованим.
6. Наведене у сукупності доводить, що на теперішній час до ОСОБА_4 може бути застосований лише один запобіжний захід - тримання під вартою.
Стосовно можливості застосування цього запобіжного заходу суд додатково зазначає, що в цьому випадку публічний інтерес полягає ні в чому іншому, як у захисті громадян та суспільства від свавільних дій щодо позбавлення життя.
При цьому, як зазначається у процитованих вище рішеннях Європейського суду з прав людини, здійснення такого захисту утворює фундамент демократичного суспільства, відсутність такого захисту позбавляє можливості для існування саме такого суспільства.
За такого саме тримання ОСОБА_4 під вартою відповідає вимогам суспільного інтересу, а його звільнення є цілком здатним порушити публічний порядок, який наразі дійсно перебуває під загрозою.
За такого підстави для зміни обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі є відсутніми.
Отже, клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 29 травня 2023 року включно.
У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів.
СУДДЯ = ОСОБА_13 =