Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2935/21
Провадження № 1-кп/490/79/2023
30 березня 2023 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 /в режимі відеоконференції/
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12021150020000117 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Трикрати Вознесенського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Прокурор просив про продовження строку раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спираючись про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу,а саме - ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення - наразі не усунуті та не зменшились.
Потерпіла у суді клопотання прокурора підтримала.
2. Захисник під час судового розгляду проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Він вказував, що справа розглядається судом вже протягом тривалого проміжку часу, з огляду на що ризики, на які посилається прокурор, наразі як не повною мірою зникли, то зменшились такою мірою, що таке дозволяє обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Далі зазначив, що наразі вірогідність швидкого завершення розгляду кримінального провадження є незначною. З огляду на ці обставини, підтримав раніше викладену тезу та додав, що таке дозволяє бодай обрати відносно обвинуваченого заставу.
2. Обвинувачений під час судового розгляду питання про доцільність подальшого перебування під вартою проти задоволення клопотання прокурора заперечував та підтримав захисника.
Водночас зазначав, що вважає, що розгляд цього питання носить формальний характер, суддя вже "все вирішив з прокурором" та у суді законом в дійсності не керуються.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. З 20 квітня 2021 року в провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України.
2. Матеріали кримінального провадження свідчать про таке.
2.1. Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2014 року ОСОБА_4 засуджувався за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України до 10 років позбавлення волі та був звільнений від відбуття частини покарання умовно-достроково - з невідбутою частиною покарання 02 роки 05 місяців 10 днів.
2.2. Наразі ж органи досудового розслідування та публічне обвинувачення обвинувачують його у вчиненні злочину за таких обставин.
22.01.2021 в вечірній час доби, 6ільш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з приводу аморальних дій останнього, виник конфлікт, який переріс в обопільну боротьбу.
Під час боротьби ОСОБА_4 , хапаючи руками ОСОБА_7 за куртку, випадково виявив у внутрішній кишені кухонний ніж господарсько-побутового призначення.
Далі, 22.01.2021 біля 21.00 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вулиці біля подвір'я господарства розташованого за адресою АДРЕСА_2 у ОСОБА_4 виник умисел на протиправне заподіяння смерті інші й людині, а саме ОСОБА_7
3 метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне противоправне позбавлення життя ОСОБА_7 , 22.01.2021 близько 21.00 годин, більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 витягнув з внутрішньої кишені куртки ОСОБА_8 кухонний ніж господарсько-побутового призначення, який порахував зручним знаряддям вчинення злочину та таким, що володіє достатніми властивостями для досягнення мети злочину - умисного вбивства.
Після чого ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_7 та бажаючи ix настання, нахилився над ОСОБА_7 , який внаслідок боротьби із ОСОБА_4 , перебував в лежачому положенні на землі, обличчям до останнього, та утримуючи ніж у руці, умисно наніс йому зверху до низу один колото-різаний удар у життєво важливий орган, а саме грудну клітину з ліва, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді одного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з пошкодженням легені та серця.
Внаслідок зазначених дій ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_7 перестав подавати ознаки життя та помер на місці скоєння злочину.
Відтак смерть ОСОБА_7 настала внаслідок одного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням легені та серця, що супроводжувалося внутрішньо-плевральною кровотечею зліва (1100 мл. темної рідкої крові), а також тампонадою серцевої сорочки кров'ю, що ускладнювалося геморагічним шоком.
Усвідомивши, що мета злочинних дій досягнута - ОСОБА_7 перестав подавати ознаки життя, ОСОБА_4 зник з місця злочину.
2.3. Дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України - як умисне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), вчинене особою, яка раніше вчинила вбивство.
3. В межах цього кримінального провадження за підозрою у вчинення вказаного злочину 23 січня 2021 року обвинувачений був затриманий.
3.1. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 січня 2021 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Подальшими ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду міста Миколаєва під час досудового розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - до 23 квітня 2021 року.
3.2. Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва, залишеними без змін відповідними ухвалами судів апеляційної інстанції, строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово.
3.3. Останньою ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 жовтня 2022 року строк тримання ОСОБА_4 під вартою був продовжений до 05 грудня 2022 року включно. На підставі частини 6 статті 615 Кримінального Процесуального Кодексу України строк дії цієї ухвали був продовженим до 06 лютого 2023 року.
Під час винесення цієї ухвали суд виходив з наявності ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
3.4. Строк тримання обвинуваченого під вартою наразі становить 02 роки 00 місяців 07 днів.
4. Протягом періоду з квітня 2021 року до 25 січня 2022 року справа розглядалась колегією суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_9 , суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
4.1. Під час судового розгляду кримінального провадження у цей період обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнавав.
4.2. Протягом цього періоду суд після закінчення підготовчого провадження та підготовчих дій судового розгляду:
-допитав потерпілу ОСОБА_12 ;
-допитав потерпілу ОСОБА_13 ;
-допитав свідків ОСОБА_14 ; ОСОБА_15
-дослідив наявні в розпорядженні сторони обвинувачення документи.
4.3. При цьому обвинувачений, захисник та потерпіла ОСОБА_13 неодноразово заявляли безпідставні відводи колегії суддів, які розглядались у встановленому законом порядку.
4.4. Наразі матеріали кримінального провадження являють собою 3 томи загальним обсягом 582 аркуші та 7 томів наглядового провадження /листування із приводу доцільності перебування обвинуваченого під вартою/ загальним обсягом 420 аркушів.
Показовим також є те, що 3 томи кримінального провадження містять порівняно значний обсяг листування із приводу заяв про відводи колегії суддів та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.
5. В подальшому рух кримінального провадження відбувався таким чином.
5.1. В зв'язку із звільненням судді ОСОБА_16 в зв'язку із поданням заяви про відставку 25 січня 2022 року розпорядженням керівника апарату суду № 33 від 01 лютого 2022 року було ухвалено про повторний розподіл цієї справи.
В подальшому - 02 березня 2022 року розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2022 року - був уточнений порядок здійснення повторного автоматизованого розподілу цього кримінального провадження.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справи, проведеного відповідно до вказаних розпоряджень 02 березня 2022 року автоматизованою системою діловодства суду для розгляду цього кримінального провадження була визначена колегія суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_10 , суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .
5.2. Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду № 14/0/149-22 від 26 квітня 2022 року суддя ОСОБА_10 була відрядженою до Печерського районного суду міста Києва.
В зв'язку із таким розпорядженням в. о. керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 300 від 02 травня 2022 року було ухвалено про повторний автоматизований розподіл цієї справи.
В подальшому - 16 червня 2022 року - розпорядженням в. о. керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 690 - був уточнений порядок здійснення повторного автоматизованого розподілу цього кримінального провадження.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справи, проведеного відповідно до вказаних розпоряджень 16 червня 2022 року автоматизованою системою діловодства суду для розгляду цього кримінального провадження була визначена колегія суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_17 .
5.3. Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду № 345/0/149-22 від 08 серпня 2022 року суддя ОСОБА_11 була відряджена до Приморського районного суду міста Одеси.
В зв'язку із таким на підставі службової записки головуючого у справі розпорядженням в. о. керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 771 від 18 серпня 2022 року було ухвалено про повторне автоматизоване визначення члена колегії суддів для розподіл цієї справи.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справи, проведеного відповідно до вказаних розпоряджень 18 серпня 2022 року автоматизованою системою діловодства суду для розгляду цього кримінального провадження замість члена колегії ОСОБА_11 членом колегії для розгляду цього кримінального провадження була визначена суддя ОСОБА_18 .
6. Під час розгляду кримінального провадження в новому складі обвинувачений заявив клопотання про розгляд кримінального провадження з початку.
6.1. З огляду на таке, суд вдруге розпочав судовий розгляд, під час якого прокурор оголосив обвинувальний акт, суд встановив особу обвинуваченого та визначив обсяг та порядок подальшого дослідження доказів.
6.2. Відповідно до встановленого судом порядку, докази у справи мають досліджуватись в такому порядку:
-допит потерпілих;
-дослідження документів;
-допит свідків;
-допит обвинуваченого.
7. Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ); від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
8. Наразі на території України, зокрема - на території міста Миколаєва - запроваджені карантинні заходи, спрямовані на запобігання та зупинення спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Щодо порядку розгляду питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою
Пунктом 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено, що:
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, … воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою
1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:
1)особисте зобов'язання;
2)особиста порука;
3)застава;
4)домашній арешт;
5)тримання під вартою.
Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
3. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
4. Відповідно до статті 81 Кримінального Кодексу України
До осіб, що відбувають покарання, зокрема, у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
/частина 1/
…
У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
/частина 4/
5. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
5.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
5.2. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецеденту практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
5.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
5.4. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
5.5. Відповідно до сталої практики Європейського Суду з прав людини, особа в будь-якому випадку повинна демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватись від використання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.
5.6. Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Стосовно можливості розгляду справи одноособово головуючим у справі.
1. Наразі суддя ОСОБА_17 перебуває у нарадчій кімнаті, з огляду на що розгляд справи колегією суддів не є можливим.
Відповідно до прямих приписів процитованої вище норми пункту 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України за такого це клопотання може бути розглянуте, зокрема, головуючим у справі.
2. До того ж, пунктом 5 Листа Верховного Суду від 03 березня 2022 року "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" наголошується на тому, що: “У разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути ... розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально".
Наведене доводить, що в цьому випадку клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою має бути розглянутим головуючим у справі.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Суд відзначає, що оскільки по справі триває судовий розгляд, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж тримання обвинуваченого під вартою наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
2. Разом із цим, з огляду на позицію обвинуваченого у справі, суд відзначає таке.
2.1. Припущення органів досудового розслідування у частині того, що в цьому випадку злочин відносно ОСОБА_7 (у той чи інший спосіб) був вчинений є обґрунтованим, адже воно підтверджується висновком судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що йому були завдані поранення.
2.2. Припущення органів досудового про причетність ОСОБА_4 /тією чи іншою мірою/ до смерті ОСОБА_7 самим обвинуваченим не заперечується.
Обвинувачений заперечує лише свою роль у подіях, що призвели до його смерті.
Але твердження органів досудового розслідування про те, що саме обвинувачений завдав ударів, від яких сталась його смерть наразі не може бути ані - спростованим, ані - відкинутим.
Що ж стосується заперечень обвинуваченого, то результати їх перевірки можуть знайти своє втілення лише у вироку суду по суті висунутого йому обвинувачення та не можуть аналізуватись під час вирішення питання про доцільність його перебування під вартою.
Отже, висунута ОСОБА_4 "підозра" для мети вирішення питання про обрання запобіжного заходу є "обґрунтованою".
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
1.1. Наявність цього ризику наразі випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини за який передбачено покарання у вигляді, зокрема, довічного позбавлення волі.
1.2. Додатковим підтвердженням такого ризику суд вважає те, що впродовж судового розгляду обвинувачений вочевидь зайняв позицію, зміст якої полягає у
-створенні суто організаційних перешкод для дослідження доказів та перевірці версій сторін по справі;
-наполяганні на звільненні його з-під варти до розгляду усіх наявних у справі доказів.
Таке, окрім іншого, доводить, що обвинувачений в дійсності, всіляко уникаючи встановлення дійсних обставин справи, намагається у будь-який спосіб добитися свого звільнення з-під варти до ухвалення рішення по суті обвинувачення. Це, в свою чергу, не може бути поясненим інакше, ніж тим, що обвинувачений вживає усіх доступних йому заходів для уникнення суду, тобто - щодо переховування від суду.
1.3. Суд також відзначає, що поведінка обвинуваченого наразі носить демонстративний характер та її зміст полягає ні в чому іншому. як у відвертій демонстрації небажання конструктивно /тобто - шляхом висловлення своїх аргументів по суті висунутого обвинувачення/ брати участь у судових розглядах.
За такого, суд вважає що поведінка обвинуваченого доводить наявність на теперішній час високого ступеню ризику того, що він переховуватиметься від суду.
2. До того ж, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у тому, що вчинив вбивство під час невідбутої частини покарання за вчинення попереднього вбивства.
До того ж обвинувачений не заперечує того, що під час невідбутої частини покарання свідомо перебував в умовах, що об'єктивно створюють підґрунтя для вчинення нових злочинів, а саме - вживав спиртні напої разом з особами, з якими можливі свари та бійки та спосіб життя яких не є цілком прийнятним.
Таке доводить, високий ступінь ризику того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.
3. До того ж, доведена вище позиція обвинуваченого в межах цього кримінального провадження, а саме - те, що він вдається до заходів щодо ухилення від суду - природно тягне наявність ризику того, що він може вдатись до тиску на свідків та потерпілих у справі.
Та наявність цього ризику додатково підтверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_12 , яка підтвердила, що незважаючи на те, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою, вона побоюється помсти з його боку.
Стосовно можливості запобігти цим ризикам шляхом обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Вирішуючи питання про можливість запобігти встановленим судом ризикам шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, суд в цьому випадку виходе головним чином з особи обвинуваченого.
З огляду на таке суд відзначає, що обвинувачений, будучи звільненим від відбуття покарання, призначеного йому за вчинення вбивства, умовно-достроково, під час невідбутого строку покарання продемонстрував поведінку, що вочевидь не свідчить про його готовність вести прийнятний спосіб життя, а саме - до вживання спиртних напоїв у сумлінній компанії.
Та таке само по собі доводить, що він не бажає, або ж - не є здатним - ані - виправдовувати довіру суспільства, ані - належним чином самостійно спрямовувати свою поведінку таким чином, щоб це не завдавало шкоди суспільству.
Та це само по собі доводить, що забезпечити його безпечну для суспільства поведінку інакше, ніж шляхом його тримання під вартою, не є можливим.
Спростування заперечень захисту.
1. Посилання обвинуваченого та його захисника про те, що висунуте в межах цього кримінального провадження обвинувачення є безпідставним, як доведено вище, є неприйнятними.
2. Посилання обвинуваченого та його захисника про відсутність ризиків, що зумовлювали б тримання ОСОБА_4 під вартою, спростовуються наведеними вище обставинами.
3. Посилання захисника про тривалість перебування обвинуваченого під вартою в цьому випадку не є прийнятними.
3.1. Так, як зазначалось вище, визнані самим обвинуваченим дії свідчать, що довіру суспільства він не виправдав, а строк його перебування під вартою наразі є меншим за строк невідбутого ним частини покарання.
3.2. Принагідно суд відзначає й ту обставину, що тривалість здійснення кримінального провадження в цьому випадку зумовлена вкрай неконструктивною позицією самого обвинуваченого, а саме - його фактичною відмовою від дій, що можуть мати наслідком встановлення дійсних обставин кримінального провадження та вчинення замість них дій, спрямованих на створення штучних перешкод у розгляді справи.
В зв'язку з таким суд доходе висновку про те, що підстави для зміни обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу є відсутніми, а його належну процесуальну поведінку можливо забезпечити лише шляхом подальшого застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
1.Клопотання прокурора - задовольнити
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 29 травня 2023 року включно.
2.У задоволенні клопотання захисту - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів.
СУДДЯ = ОСОБА_19 =