Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2053/22
Провадження № 1-кп/490/308/2023
27 березня 2023 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участі прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
його захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 22022150000000664 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Балєй Читинської області Російської Федерації, є росіянином, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Обвинувачений заявив відвід головуючому у справі судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування послався про те, що той відмовляється доставляти його до зали судових засідань та розглядає справу виключно за допомогою засобів відеоконференцзв'язку; вказує його /обвинуваченого/, як українця, хоча той є росіянином; складає процесуальні документи, на думку обвинуваченого, не належним чином та допустився нелюдського поводження відносно "Богуславського"
2. Захисник відніс вирішення цієї заяви на розсуд суду.
3. Прокурор під час розгляду заяви про відвід зазначив, що передбачені законом підстави для відводу головуючого у справі є відсутніми, а вказані ним обставини у певній частині можуть бути підставою для оскарження певних судових рішень.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. В провадженні колегії суддів Центрального районного суду м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_9 перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України.
2. В межах цього кримінального провадження суд завершив підготовче провадження та розпочав судовий розгляд.
3. В зв'язку з відсутністю можливості доставки обвинуваченого до зали судового засідання участь обвинуваченого у судовому засіданні забезпечується засобами відеоконференцзв'язку, про що стосовно кожного засідання постановлюються відповідні ухвали.
4. Головуючим у справі та судом неодноразово продовжувався строк тримання обвинуваченого під вартою, про що також постановлювались ухвали, копії яких надсилались на адресу обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
1. Відповідно до частини 1 статті 75 Кримінального Процесуального Кодексу України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1)якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2)якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3)якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4)за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5)у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження у справі, зокрема - вирішення питань про відводи слідчого судді - здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до сталої практики Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду повинно встановлюватися згідно з:
1)суб'єктивним критерієм - врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі;
2)об'єктивним критерієм - шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Як зазначає далі Європейський Суд з прав людини, "Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного".
Стосовно об'єктивного Європейський Суд з прав людини наголошує на необхідності: "Визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність [судді]. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими". Іншими словами: "Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів". Далі Суд підкреслює, що: "З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві"
/див., окрім іншого, рішення у справах "Білуха проти України" /пункти 49-53/; "Бочан проти України" /пункт 66/; "Мироненко і Мартенко проти України" /пункт 66/,
а також рішення у справах "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v.
Belgium) /п. 26/; "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain) /пункт 45/, «Fey проти Австрії» /пункти 28 та 30/, "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) /пункт 42/; Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) та інші/.
3. Відповідно до частини 6 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, суд, керуючись загальними засадами кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовує, зокрема, процесуальний закон, що регулює аналогічні правовідносини.
3.1. Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16.
3.2. Статтею 36 Цивільного Процесуального Кодексу України визначено таке
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1)він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2)він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5)є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
/частина 1/
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
/частина 4/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
1. Повертаючись до обставин розгляду цього кримінального провадження, суд перш за все відзначає, що твердження обвинуваченого про будь-яку причетність головуючого у справі до справи відносно "Богуславського" є хибними.
Отже, ці твердження, як такі, що не відповідають дійсності, підстав для відводу головуючого не утворюють.
2. Далі суд відзначає, що інші посилання у заяві обвинуваченого стосуються незгоди із прийнятими у справі судовими рішеннями.
Стосовно цих посилань суд відзначає таке.
Відносини, що виникають під час вирішення питання про відвід судді /суддів/ під час здійснення кримінального провадження та ті, що врегульовані у статті 36 Цивільного Процесуального Кодексу України, є повністю подібними, адже мають тотожні суб'єктний склад учасників відносин, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Та таке доводить, що незгода обвинуваченого з процесуальними рішеннями судді /суддів/ за законом не може бути підставою для відводу.
Отже, ці посилання також не утворюють підстав для відводу головуючого.
3. Далі суд відзначає, що про жодні інші факти, що можуть бути перевірені та здатні породити сумніви щодо відсутності безсторонності судді ОСОБА_1 обвинувачений не посилається.
Судом наявність таких фактів також встановлено не було.
Отже, підстави для відводу суддів ОСОБА_1 є відсутніми, в зв'язку із чим у задоволенні заяви про таке слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід головуючому у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_1 =
Суддя = ОСОБА_2 =
Суддя = ОСОБА_3 =