Справа № 490/575/22
нп 2/490/755/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
27 березня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Хіль А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, -
У січні 2022 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , у якій вона просить:
визнати протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 52 від 12 січня 2022 року, про затвердження висновку служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для тимчасового виїзду за межі України;
стягнути з відповідача на її користь судові витрати у сумі 5992 грн 40 коп.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за участі сторін.
Від відповідача 22 лютого 2023 року надійшов лист, у якому він вказує на те, що оскаржуване позивачем рішення ніяким чином не вплинуло на обсяг його батьківських прав. Позивач ставить свої інтереси вище за інтереси дитини. Оскаржуване рішення органом опіки ухвалено для тимчасового виїзду дитини за кордон. Позивач не довід в чому саме суть порушення його батьківських прав. Оскаржуване у цій справі рішення матеріли дитини не видавалося використано не було та не могло якимось чином порушити права позивача.
У судове засідання сторони та третя особа, не з'явилися, з невідомих суду причин. Від представника позивача - адвоката Труби К.Б. надійшов лист з проханням справи розглядати без її та позивача участі.
За такого, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та третьої особи, які не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 27 липня 2009 року до 30 серпня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбу, від якого мають дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (13 років).
Позивач сплачує на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки та має заборгованість 500 грн 00 коп.
Між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір про визначення місця проживання дитини (справа № 489/2059/20 та № 487/6788/20). Провадження у цих справах відкрито у черні та листопаді 2020 року.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Стаття 141 Сімейного кодексу України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частина перша статті 151 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам (частина друга статті 151 Сімейного кодексу України).
Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства (частина третя статті 151 Сімейного кодексу України).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 Сімейного кодексу України).
Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом (стаття 154 Сімейного кодексу України).
Частини перша та друга статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З матеріалів справи слідує, що позивач є платником аліментів на користь третьої особи у цій справі, на утримання дитини ОСОБА_1 . Також починаючи з 2020 року між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, який перебуває на розгляді у судах першої інстанції.
Оскаржуваним у цій справі рішенням відповідач визначив місце проживання дитини ОСОБА_1 разом із її матір'ю, адреса проживання якої є АДРЕСА_1 . Зазначена адреса є зареєстрованим місцем проживання як дитини ОСОБА_1 та і ОСОБА_2 , зазначене підтверджується інформацією з реєстру територіальної громади м. Миколаєва.
Статтею 160 Сімейний кодексу встановлено порядок визначення місця дитини. Так, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Зміст цієї статті вказує на те, що місце проживання дитини до досягненню нею 18-ти років у будь-якому випадку є місце проживання її батьків (або одного з батьків), навіть у разі наявності спору про визначення місця проживання дитини, який розглядається судом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок).
Пунктом 72-1 Порядку визначено можливість підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою, визначеною частиною п'ятою статті 157 Сімейного кодексу України (лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини документи, передбачені цим Порядком. Підставами для відмови у затвердженні висновку про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України є, зокрема, наявність рішення суду, в якому визначено місце проживання дитини з іншим із батьків або відкриття провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини.
Так, у висновку про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , для її тимчасового виїзду за кордон, встановлено, що місце проживання дитини зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 та проживає разом із матір'ю.
Надалі, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 09 лютого 2022 року № 161, рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12 січня 2021 року № 52 «Про затвердження висновку служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за кордон України» визнано таким, що втратило чинність.
Відповідно до частина перша статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як зазначив відповідач у своїх поясненнях, оскаржуване у цій справі рішення виконавчого комітету миколаївської міської ради не було реалізовано.
Зважаючи на те, що оскаржуване у цій справі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради визнано органом опіки таким, що втратило чинність та не було реалізоване, не зазначенням позивачем які саме його права було порушено цим рішенням, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.
Судові витрати відноситься на рахунок позивача.
Керуючись статтями 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.М. Шолох