Справа № 308/2533/23
Провадження № 2/936/61/2023
03.04.2023 року смт.Воловець
Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Пелих О.О., перевіривши матеріали позовної заяви представника позивача адвоката Ференцюк Миколи Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
30.03.2023 року з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла на розгляд до Воловецького районного суду Закарпатської області позовна заява адвоката Ференцюк Миколи Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - за підсудністю на підставі п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України.
30.03.2023 р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 р., справа передана на розгляд судді Воловецького районного суду Закарпатської області Пелиху О.О.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов наступного висновку.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п. п. 4, 5, 6 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог:спосіб (способи)захисту права бо інтересів,передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи)захисту прав та інтересів,який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів-зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин,якими позивач обґрунтовує свої вимоги;зазначення доказів,що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за борговою розпискою в розмірі 2500 доларів США та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 доларів США, судові витрати у вигляді судового збору 1279,90 гривень.
Ціна позову яка визначена у позовній заяві становить 3500 доларів США.
Однак, як вбачається зі змісту копії боргової розписки, яка міститься у матеріалах справи, відповідач ОСОБА_2 одержав від позивача ОСОБА_1 в борг - 2500 Євро з терміном повернення до 01.03.2022 року.
Враховуючи наведене, встановлено значні розбіжності щодо позовної вимоги про стягнення боргу, оскільки розмір боргу за розпискою становить 2500 Євро, однак представник позивача у позовній заяві зазначає що згідно боргової розписки позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 2500 доларів США та просить стягнути саме цю суму в іноземній валюті (долар США) із відповідача. Таким чином, стороною позивача не обґрунтовано свої вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, до ціни позову включено і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 доларів США.
Оскільки, виходячи з правової позиції ВССУ, висловленої в абзаці 3 п.2 постанови Пленуму за №10 від 17.10.2014 року (з наступними змінами і доповненнями) «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», встановлено, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.
Із огляду на зазначене, витрати на правову допомогу не входять до ціни позову.
Окрім того, слід відмітити, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.(п.6 ч.1 ст.6 ЗУ «Про судовий збір»).
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, суддею було встановлено, що позивач не надав суду доказів щодо офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати судового збору, а також не зазначив ціну позову за вимоги майнового характеру у грошовій одиниці України, а тому суд позбавлений можливості визначитися з тим, чи вірно сплачено судовий збір за даним позовом.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є заборгованість відповідача перед позивачем, а саме не виконання відповідачем умов договору позики.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №235/5555/16-ц (провадження № 61-28858св18).
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Таким чином, позивачу необхідно надати до суду оригінал розписки.
Отже, на підтвердження наявності заборгованості за договором позики позивач повинен надати суду оригінал розписки. Натомість позивачем до позовної заяви долучено копію розписки, що не є належним доказом наявності боргу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Згідно з ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви, її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.
Керуючись ст. ст. 175,185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву адвоката Ференцюк Миколи Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - залишити без руху.
Зазначені недоліки усунути в п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
У разі не усунення недоліків в зазначений строк заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Пелих О.О.