Справа № 523/15836/20
Провадження №2/523/2504/23
(заочне)
"23" березня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Аліна С.С.,
за участі секретаря судового засідання - Гарган С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 11643,45грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 14.12.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1486176.
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Mercedes», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
01.04.2017 року о 13 год. 40 хв. у Вітовському районі Миколаївської області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до Постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01.06.2017 року, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » ОСОБА_4 звернувся до Страховика - ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АК/1486176.
На підставі страхового акту №ОЦ/028/000/17/0045 від 13.10.2017 року власнику автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 11643,45 грн.
Відповідачем ОСОБА_2 не було письмово повідомлено страхову компанію про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1166, 1187, 1191 ЦК України, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати ПрАТ «УПСК» завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом № АК/1486176.
Право регресної вимоги виникло у ПрАТ «УПСК» з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 13.10.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №275 від 13.10.2017 року.
Відповідачу ОСОБА_2 було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони відповідача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
01.10.2020 року, між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору.
В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АК/1486176 від 14.12.2016 року.
Враховуючи вказане, до Позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми боргу.
Дані обставини стали підставою для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів позивача у спосіб, який передбачений нормами ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України (п.8 ч.2 ст.16), що узгоджується з умовами договору (Полісу) обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності № АК/1486176.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.10.2020 року відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 14.12.2020 року на 10год. 45хв.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 04.11.2021 року на 10год.
У судове засідання представник позивача ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав до суду письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій підтримав позовні вимоги, не заперечував проти винесення заочного рішення, також просив суд розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника (арк.сп.89-90).
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з викладеним, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що 14.12.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1486176 (арк.сп.14).
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Mercedes», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
01.04.2017 року о 13 год. 40 хв. у Вітовському районі Миколаївської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до Постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01.06.2017 року, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (арк.сп.15 зворотня сторона).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.
В силу ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.
Відповідно до ст. З Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » ОСОБА_4 звернувся до Страховика - ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АК/1486176.
На підставі страхового акту №ОЦ/028/000/17/0045 від 13.10.2017 року власнику автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 11643,45 грн.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «УПСК» склав 11643,45 грн.
Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
В свою чергу ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та на свою адресу.
Як вбачається з матеріалів справи, з моменту дорожньо-транспортної пригоди до цього часу відповідачем ОСОБА_2 не було письмово повідомлено страхову компанію про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1166, 1187, 1191 ЦК України, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати ПрАТ «УПСК» завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом №АК/1486176.
Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Право регресної вимоги виникло у ПрАТ «УПСК» з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 13.10.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №275 від 13.10.2017 року.
Відповідачу ОСОБА_2 було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони відповідача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
01.10.2020 року, між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (Позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору (арк.сп.9-13).
В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АК/1486176 від 14.12.2016 року.
Згідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Так, відповідно до ч.І ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вказане, до Позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми боргу.
В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, предбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмету доказування по справі.
Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалась у справі тими особами, які одержали за це оплату.
В матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги №30/01/19 від 30.01.2019 року укладений між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Самойловим П.М., додаткова угода № 209 від 12.10.2020 року до Договору про надання правової допомоги №30/01/19 від 30.01.2019 року в якій зазначається найменування та вартість послуг, які надаються клієнту, акт здачі-прийняття робіт від 12.10.2020 року та платіжне доручення Р24А818275633А80979 від 12.10.2020 року (арк.сп.23,24,25,26).
Відповідно до ст.ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати понесені позивачем за оплату судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 141, 263-265, 282, 353 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 320649, 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 46) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 11 643 гривень 45 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_4 в ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 320649, 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 46) судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2023 року.
Суддя: Аліна С.С.