Справа № 644/258/21 Номер провадження 22-ц/814/1655/23Головуючий у 1-й інстанції Глібко О.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
21 березня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-
У січні 2021 року позивач, звернувся до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В обґрунтування позову зазначав, що він перебував у трудових правовідносинах із відповідачем, був звільнений 29.10.2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
В день звільнення відповідачем не була проведена виплати всіх належних сум, заборгованість на момент звільнення склала 137853 гривень.
Також позивач вважав, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральну шкоду, істотне та триваюче порушення трудових прав щодо невиплати заробітної плати поставило його в скрутне матеріальне становище, не було можливості забезпечувати сім'ю, проходити лікування, звичний уклад життя було суттєво порушено, що призвело до сильних душевних страждань.
Просив суд стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29.10.2020 року по 17.12.2020 року в сумі 67685 грн. 17 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн., судові витрати.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.10.2020 року по 17.12.2020 року в сумі 48345 грн. 55 коп. Виплату середнього заробітку визначено провести за вирахуванням податків та зборів.
Стягнуто з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Стягнуто з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
В іншій частині позовних вимог- відмовлено.
Рішення оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким яким стягнути з підприємства на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 3729,60 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що районний суд невірно встановив кількість робочих днів на підприємстві, що вплинуло на розмір грошової суми, що підлягає стягненню на користь позивача. Враховуючи накази ДП «Завод «Електроважмаш» про простій на підприємстві, кількість робочих днів за період з 30 жовтня 2020 року по 17 грудня 2020 року, тобто за період з наступного дня після звільнення позивача і до погашення боргу становить 27 днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 19.12.2011 року по 29.10.2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ДП «Завод «Електроважмаш».
29.10.2020 року позивач був звільнений з ДП «Завод «Електроважмаш» за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Посилаючись на те, що при звільненні не був проведений остаточний розрахунок, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Статтею 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України«Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995року №100 (далі Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою ДП «Завод «Електроважмаш» середньоденна заробітна плата позивача складає 1381,33 грн (а. с. 16).
24 липня 2020 року т.в.о. Генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» було підписано наказ № 309 «Про встановленні неповного робочого тижня», а саме, з 01 жовтня 2020 року на ДП «Завод «Електроважмаш» встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер.
Наказом ДП «Завод «Електроважмаш» від 21 жовтня 2020 року № 427 на ДП «Завод «Електроважмаш» встановлено режим неповного робочого часу з наступними робочими днями у грудні 2020 року 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 23, 24.
Таким чином, кількість робочих днів повинна розраховуватись за графіком роботи підприємства.
17 грудня 2020 року ДП «Завод «Електроважмаш» провело виплату ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 137853 грн.
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 становить 37295,91 грн, виходячи з такого розрахунку: 1381,33 грн середньоденна заробітна плата позивача * 27 робочих днів.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Разом з цим, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо визначення розміру моральної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок невиплати заробітної плати.
Посилання апелянта на необхідність врахування при вирішенні цього спору правових висновків, викладених у постанові ВП ВС від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду йдеться про право суду, а не обов'язок, за умови існування певних обставин зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Разом з цим, обставини справи № 761/9584/15 не є тотожними обставинам у цій справі, зокрема період, за який проведене розрахунок, співвідношення між розміром заборгованості із заробітної плати і розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Позивач не звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку, та сплатив при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 грн.
ДП «Завод «Електроважмаш» за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір в розмірі 1362 грн, що документально підтверджено платіжними дорученнями 11946 від 11 травня 2021 року, та № 12444 від 16 червня 2021 року.
В зв'язку з тим, що при здійсненні стягнення судових витрат статус, як позивача, так і відповідача поєднує в собі статус стягувача і боржника, то слід стягнути понесені судові витрати з позивача на користь відповідача в сумі 136,20 грн. (тобто різницю між 626,52 грн., які підлягають стягненню на користь відповідача, та 490,32 грн., які підлягають стягненню на користь позивача).
Керуючись ст. ст. 141, 367, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" -задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2021 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зменшивши суму середнього заробітку за час затримки розрахунку стягнуту з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 з 48345 грн. 55 коп. до 37295 грн. 91 коп. (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто п'ять грн.. 91 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» судовий збір в розмірі 136 грн. 20 коп. (сто тридцять шість грн. 20 коп.).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
В.М. Триголов