Справа № 545/5142/22 Номер провадження 11-кп/814/1378/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2022 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання ДУ "Темнівська виправна колонія (№100)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевськ Луганської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, засудженого в даному провадженні -
22 серпня 2017 року Котелевським районним судом Полтавської області (з урахуванням ухвали Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року) за ч.2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.1 ст.317, ч.1 ст.70, ст.71 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є його власністю.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_8 сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2022 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що він за час відбування покарання довів своє виправлення, так як 12 разів заохочувався, постійно працював, а з 24 червня 2022 року не був працевлаштований у зв'язку з відсутністю робочих місць в установі в силу воєнного стану, в навчальному закладі при установі здобув спеціальність, сплатив стягнуті з нього за вироком судові витрати, має стійкі родинні зв'язки з дружиною та малолітнім сином.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженого на підтримку апеляційної скарги, пояснення представника установи виконання покарань, який зазначив, що застосовані до ОСОБА_8 стягнення на даний час погашені та засуджений останній період часу не працював через відсутність робочих місць на виробництві установи в силу обставин воєнного стану, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог місцевим судом дотримано.
За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У п.п.1, 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 22 серпня 2017 року Котелевським районним судом Полтавської області (з урахуванням ухвали Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року) ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.1 ст.317, ч.1 ст.70, ст.71 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є його власністю.
23 травня 2019 року Харківським районним судом Харківської області зараховано ОСОБА_8 в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 26 червня до 22 вересня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він у проміжок часу з 16 березня до 26 червня 2017 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , діючи повторно, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК України, незаконно з метою подальшого збуту виготовив і зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб - «опій ацетильований». Затим ОСОБА_8 незаконно збув вказаний вище особливо небезпечний наркотичний засіб у медичних шприцах:
16 березня 2017 року приблизно о 17 годині по вул. Полтавського шляху, 356 у сел. Котельва Полтавської обл. - особі під вигаданими даними « ОСОБА_9 » за 400 гривень;
05 липня 2017 року приблизно о 16 годині по вул. Полтавського шляху, 356 у сел. Котельва Полтавської обл. - особі під вигаданими даними « ОСОБА_10 » за 400 гривень;
13 травня 2017 року приблизно о 16 годині 40 хвилин по АДРЕСА_1 - ОСОБА_11 за 150 гривень;
15 червня 2017 року приблизно о 15 годині 18 хвилин по вул. Полтавського шляху, 325 у сел. Котельва Полтавської обл. - особі під вигаданими даними « ОСОБА_10 » за 400 гривень;
26 червня 2017 року приблизно о 16 годині 45 хвилин по вул. Мічуріна, 17 у сел. Котельва Полтавської обл. - особі під вигаданими даними « ОСОБА_10 » за 400 гривень.
Окрім того, в період часу з початку 2017 року до 26 червня 2017 року ОСОБА_8 за названим вище місцем свого неодноразово надавав ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 приміщення літньої кухні для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - «опію ацетильованого».
Також у третій декаді червня 2017 року ОСОБА_8 за згаданим вище місцем свого проживання, діючи повторно, незаконно для власного вживання й без мети збуту виготовив і затим зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб - «концентрат макової соломи», масою в перерахунку на суху речовину 2, 859 г (а.п.10-14).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання засудженому визначено з 26 червня 2017 року, кінець цього строку - 29 вересня 2023 року (з урахуванням зарахованого строку попереднього ув'язнення).
Таким чином, наявні передумови (формалізованої підстави, що пов'язується із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_8 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.
Однак, для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».
Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі знаходиться з 26 червня 2017 року, за час перебування в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» характеризувався посередньо, стягнень і заохочень не мав, до праці не залучався.
З 13 жовтня 2017 року засуджений відбуває покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», де 3 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, за що поміщався до дисциплінарного ізолятора та отримував 2 догани, які на даний час знято, має 12 заохочень - зняття раніше накладеного стягнення та 11 подяк, з грудня 2017 року до лютого 2023 року працював на виробництві установи, до виконання поставлених завдань відносився сумлінно, з лютого 2023 року й по даний час не працевлаштований через відсутність робочих місць в установі, отримав професію «електрозварювальника другого розряду», визнав винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях, сплатив стягнуті з нього за вироком судові витрати на суму 16 108 гривень 56 копійок, що підтверджується даними характеристики ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», матеріалів про заохочення, стягнення й працевлаштування засудженого (а.п.8-10, 17-18).
Разом з цим, процес отримання ОСОБА_8 заохочень без стягнень почав здійснюватись із січня 2020 року, в той час як засуджений перебуває в місцях позбавлення волі з червня 2017 року, тобто такий процес мав місце не протягом усього строку відбування покарання.
Зазначене узгоджується з тим, що за рішеннями комісії виправної колонії від 12 червня 2019 року, 29 липня 2020 року та 25 серпня 2021 року було неодноразово відмовлено в поданні матеріалів про застосування щодо засудженого положень ст.ст.100, 101, 82, 81 КК України через відсутність необхідного процесу виправлення останнього (а.п.9).
Таким чином, із аналізу наведених вище даних і обставин у їх сукупності, встановлено, що в процесі виправлення ОСОБА_8 наявні певні позитивні тенденції, однак його поведінка не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання та була нестабільною. Усупереч доводам апеляційної скарги, в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання.
При цьому, ОСОБА_8 раніше звільнявся від відбування заходу примусу, як з випробуванням на підставі ст.75 КК України, так і умовно-достроково відповідно до ст.81 КК України (2 рази), однак належних висновків для себе не зробив і в період іспитового строку знову продовжив злочинну поведінку, що свідчить про недієвість застосування до нього заходів звільнення від відбування покарання.
Таким чином, на думку апеляційного суду, є відсутніми підстави вважати про досягнення ОСОБА_8 необхідного ступеню виправлення, що підтверджувало би доцільність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання.
Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, що полягає у тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У даному випадку, хоча відбутий ОСОБА_8 строк покарання й узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженого є передчасним та невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду.
Доводи ж ОСОБА_8 про наявність у нього сімейних зв'язків самі по собі не свідчать про доведення останнім свого виправлення, а тому не є доцільною та мотивованою підставою для застосування до нього приписів ст.81 КК України.
За таких обставин, місцевий суд, дослідивши обставини провадження, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2022 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4