Справа № 545/1662/22 Номер провадження 11-кп/814/1007/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , в інтересах засудженого ОСОБА_9 , на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання ДУ "Темнівська виправна колонія (№100)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, засудженого в даному провадженні -
20 вересня 2018 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_9 сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував: те, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення; думку прокурора, який у судовому засіданні місцевого суду підтримав подання про застосування до ОСОБА_9 положень ст.81 КК України.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та представника установи виконання покарань, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог місцевим судом дотримано.
За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У п.п.1, 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 20 вересня 2018 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він 02 березня 2018 року приблизно о 00 годин 30 хвилин, діючи за попередньою змовою з 2 невстановленими особами групою осіб, залишився спостерігати за навколишньою обстановкою біля дачного господарства по АДРЕСА_2 з метою забезпечення безперешкодного незаконного заволодіння з нього майном ОСОБА_10 . У цей час співучасники ОСОБА_9 , перелізши через паркан на територію названого вище господарства, проникли в: гаражне приміщення, звідки незаконно заволоділи квадроциклом «Common НВ-ATV 200F», вартістю 30 000 гривень; житловий будинок, з якого таємно викрали особисті речі, загальною вартістю 39 626 гривень.
Затим ОСОБА_9 разом з 2 невстановленими особами транспортували автомобілем «Mazda» викрадене в ОСОБА_10 майно з місця вчинення злочинів.
Продовжуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_9 аналогічним чином залишився спостерігати за навколишньою обстановкою біля дачного господарства по АДРЕСА_2 з метою забезпечення безперешкодного незаконного заволодіння з нього майном ОСОБА_11 . У цей час співучасники ОСОБА_9 проникли в житловий будинок за цією адресою, з якого таємно викрали належні ОСОБА_11 особисті речі, загальною вартістю 5 886 гривень 80 копійок, і затим з ОСОБА_9 транспортували автомобілем «Mazda» викрадене майно з місця вчинення злочину (а.п.9-11).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання засудженому визначено з 23 січня 2020 року, кінець вказаного строку - 23 липня 2023 року.
Таким чином, наявні передумови (формалізованої підстави, що пов'язується із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_9 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.
Однак, для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».
Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_9 у місцях позбавлення волі знаходиться з 23 січня 2020 року, за час перебування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» характеризувався задовільно, стягнень і заохочень не мав.
З 07 лютого 2020 року засуджений відбуває покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», де отримував 1 стягнення, яке на даний час знято, має 6 заохочень, працевлаштований до бригади по виконанню господарських робіт, у ході чого до виконання завдань відноситься сумлінно, бере участь у вихованих заходах, що проводяться в установі, визнав винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях, що підтверджується даними характеристики ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», матеріалів про заохочення та стягнення засудженого (а.п.5-7, 44-45).
Між тим, процес отримання ОСОБА_9 заохочень без стягнень почав здійснюватися лише з 20 жовтня 2021 року, в той час як засуджений перебуває в місцях позбавлення волі з 23 січня 2020 року, тобто такий процес мав місце не протягом усього строку відбування покарання, а в періоду часу, ближче до виникнення формальних передумов для розгляду питання про його умовно-дострокове звільнення.
Таким чином, із аналізу наведених вище даних і обставин у їх сукупності, встановлено, що в поведінці ОСОБА_9 наявні певні позитивні тенденції, однак вона не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання та була нестабільною. Усупереч доводам апеляційної скарги, в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання.
При цьому, ОСОБА_9 раніше звільнявся від відбування заходу примусу, як з випробуванням на підставі ст.75 КК України, так і умовно-достроково відповідно до ст.81 КК України, однак належних висновків для себе не зробив і знову вчинив тяжкі злочини проти власності, що свідчить про недієвість застосування до нього заходів звільнення від відбування покарання.
Таким чином, на думку апеляційного суду, є відсутніми підстави вважати про досягнення ОСОБА_9 необхідного ступеню виправлення, що підтверджувало би доцільність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання.
Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, що полягає у тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У даному випадку, хоча відбутий ОСОБА_9 строк покарання й узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженого є передчасним та невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду.
Дані ж долученої захисником довідки від 01 листопада 2022 року, за змістом якої ТОВ «Будінвеста» зобов'язується працевлаштувати ОСОБА_9 після його звільнення з місць позбавлення волі, не свідчать про доведення засудженим свого виправлення, а тому не є доцільною та мотивованою підставою для задоволення подання.
Також процесуальна позиція прокурора ОСОБА_12 , який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції та не заперечував проти задоволення подання, сама по собі не вказує на наявність достатніх обставин для застосування приписів ст.81 КК України до засудженого та не є перешкодою в реалізації судом своїх дискреційних повноважень. Водночас у суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_6 висловив позицію про те, що ОСОБА_9 веде системний злочинний спосіб життя та не довів своє виправлення.
За таких обставин, місцевий суд, повно та всебічно дослідивши обставини провадження, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах засудженого ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 13 липня 2022 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4