Справа № 527/1509/22 Номер провадження 11-кп/814/1274/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурораОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 червня 2022 року за №12022175510000154, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пермь РФ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винуватим і засуджено за:
ч.1 ст.309 КК України - на 1 рік обмеження волі;
ч.2 ст.310 КК України - на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання - 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він восени 2021 року на присадибній ділянці за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 незаконно посіяв і в подальшому виростив 89 рослин конопель.
Окрім того, восени 2021 року ОСОБА_8 за місцем свого проживання за вказаною вище адресою незаконно придбав, виготовив і далі зберігав для власного вживання без мети збуту наркотичні засоби - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 19, 09 г, та екстракт канабісу, масою в перерахунку на суху речовину 0, 123 г.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за: ч.1 ст.309 КК України - 1 місяць арешту; ч.2 ст.310 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання - 3 роки позбавлення волі, та звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що місцевий суд у порушення вимог ч.3 ст.61 КК України призначив за ч.1 ст.309 КК України покарання у вигляді обмеження волі ОСОБА_8 , який на час ухвалення вироку досяг пенсійного віку.
До початку апеляційного розгляду обвинувачений заявив клопотання про здійснення провадження в суді апеляційної інстанції за його відсутності.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо: винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309 КК України - незаконного виготовлення, придбання й зберігання наркотичного засобу без мети збуту, ч.2 ст.310 КК України - незаконного посіву та вирощування 89 рослин конопель, за обставин, установлених судом, виду й розміру призначеного обвинуваченому покарання за ч.2 ст.310 КК України, правильності застосування до нього положень ст.ст.75, 76 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок у апеляційному порядку не переглядається.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи прокурора про неправильне застосування першою судовою інстанцією закону України про кримінальну відповідальність - положень ст.61 КК України, є обґрунтованими.
У силу ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.408 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.
Пунктом 4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України унормовано, що підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким за п.2 ч.1 ст.413 КПК України визнається застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до вимог ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.
За змістом ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особами пенсійного віку є чоловіки після досягнення 60 років.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, на момент ухвалення вироку судом першої інстанції (06 жовтня 2022 року) обвинуваченому було 60 років і він досяг пенсійного віку, що підтверджується даними його паспорта (а.п.19).
Однак, місцевий суд усупереч викладеному вище призначив ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, чим порушив вимоги ч.3 ст.61 КК України та закон України про кримінальну відповідальну застосував неправильно (застосував закон, який не підлягає застосуванню).
Згідно зі ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання апеляційний суд ураховує ступінь тяжкості та обставини вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є умисними кримінальним проступком (ч.1 ст.309 КК України), тяжким злочином (ч.2 ст.310 КК України) та підривають заснований на законі порядок обігу наркотичних засобів в Україні, особу обвинуваченого, який визнав вину, в силу ст.89 КК України не судимий (а.п.20-21), не працює, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває (а.п.23), за місцем проживання характеризується посередньо (а.п.28), наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, і відсутність обставин, які його обтяжують.
Ураховуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, межі апеляційних вимог прокурора, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_8 слід призначити покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді арешту в мінімальному розмірі, а остаточне покарання - за правилами ч.1 ст.70 КК України того виду й розміру, що було обрано судом першої інстанції, зі звільненням обвинуваченого від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням відповідних обов'язків, визначених місцевим судом на підставі ст.ст.75, 76 КК України.
Таке покарання буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, оскаржуваний вирок у частині призначення обвинуваченому покарання належить змінити, оскільки призначення судом апеляційної інстанції ОСОБА_8 за ч.1 ст.309 КК України більш м'якого за видом покарання у вигляді арешту, замість обмеження волі, є покращенням становища обвинуваченого, а тому підстави для скасування судового рішення місцевого суду, про що порушується питання апелянтом, є відсутніми.
Отже, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року в частині призначення ОСОБА_8 покарання змінити.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України - 1 місяць арешту.
Уважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст.310 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70, ст.72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання - 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4