22 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11530/22 пров. № А/857/2265/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року (суддя - Желік О.М., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не вказано),
в адміністративній справі №380/11530/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів),
про скасування постанови,
встановив:
У серпні 2022 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просив скасувати постанову від 04.08.2022 ВП №69246645 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 5100,00 грн..
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не повністю досліджено обставини справи, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) покликається на те, що постанова відповідача про накладення штрафу від 04.08.2022 ВП №69246645 є неправомірною та безпідставною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, державним виконавцем не було враховано всіх обставин та не вжито всіх заходів щодо з'ясування виконання чи невиконання судового рішення, з'ясування поважності причин, що мають значення для прийняття оспорюваного рішення. Однак, дані обставини залишено поза увагою судом першої інстанції в оскарженому рішенні.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.01.2023 та постановити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року у справі №380/23488/21, яке набрало законної сили 08.02.2022 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки від 04.06.2021 року №994 виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області”, про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” від 04.06.2021 року №994. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Постановою головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУМЮ (м.Львів) від 17.06.2022 року відкрито виконавче провадження №69246645 щодо виконання вказаного вище судового рішення.
04.08.2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Тарабан Оленою Олександрівною, при примусовому виконанні виконавчого листа №380/23488/21, виданого 08.06.2022 Львівським окружним адміністративним судом, у виконавчому провадженні №69246645, на підставі статей 63,75 Закону України “Про виконавче провадження”, прийнято постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, на боржника Головне управління ПФУ у Львівській області накладено штраф 5100 грн (а.с. 7-8).
Вважаючи, що вказана постанова відповідача від 04.08.2022 року є протиправною, позивач звернувся з цим позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів того, що станом на 04.08.2022 він, як боржник у виконавчому провадженні, повідомив державного виконавця про існування обставин, які можна було б оцінити як поважні причини, що пояснюють невиконання ним рішення суду, котре набрало законної сили. Відтак суд вважав, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 04.08.2022 відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки прийнята обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404-VІІІ.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ).
Згідно із приписами статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт перший частини першої); виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята); за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Стаття 63 Закону №1404-VІІІ визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша цієї статті); у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга цієї статті); виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя цієї статті).
Згідно з ч.1 ст.75 Закону №1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону №1404-VІІІ).
Виходячи із зазначених вище норм Закону №1404-VІІІ, підставою для накладення на боржника штрафу є встановлення державним виконавцем факту невиконання без поважних причин боржником рішення, яким його зобов'язано особисто вчинити певні дії.
Судом встановлено, що на виконання рішенням суду від 06.01.2022 року у справі №380/23488/21, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” від 04.06.2021 року №994, державним виконавцем 17.06.2022 року винесено постанову ВП №69246645 про відкриття виконавчого провадження.
Спірна постанова відповідача від 04.08.2022 року про накладення на Головне управління ПФУ у Львівській області штрафу 5100 грн. прийнята у зв'язку з невиконанням боржником без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові відповідача на відповідність критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення); відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Отже, лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження”.
На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин невиконання. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об'єктивно перешкодило виконати судове рішення.
Поважними, в розумінні норм Закону України “Про виконавче провадження”, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій для з'ясування обставин виконання боржниками рішення суду, яке підлягає виконанню, а також відсутні дані чому відповідач дійшов висновку про те, що рішення суду не виконується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області без поважних причин.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, в період судового розгляду справи не надав суду ні відзиву на позовну заяву, ні відзиву на апеляційну скаргу із обґрунтуванням правомірності спірної постанови від 04.08.2022 року.
Крім того, як видно із змісту рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 року у справі №380/23488/21, таке рішення в частині щодо зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 не містить дати початку чи періоду проведення такого перерахунку та виплати пенсії, а отже рішення суду є неконкретизованим (незрозумілим) в цій частині для виконання.
У зв'язку з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обгрунтовано зверталось до суду першої інстанції із заявами про роз'яснення цього рішення суду, однак суд запитуваних роз'яснень заявнику не надав (а.с. 9).
Апеляційний суд констатує, що державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови від 04.08.2022 року належним чином не перевірив як факт виконання/невиконання судового рішення боржником на момент винесення спірної постанови, так і не дослідив поважності причин такого невиконання рішення суду в повному обсязі, тобто належним чином не скористався законодавчо закріпленими повноваженнями. Відтак спірна постанова державного виконавця винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України “Про виконавче провадження”.
На підставі встановлених у справі обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 04.08.2022, яка підлягає скасуванню як необґрунтована, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття.
Наведених вище фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.
Вказане підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги, яку належить задоволити.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді адміністративної справи допустив неповне з'ясування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржене рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року в адміністративній справі №380/11530/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволити.
Визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 04.08.2022 року ВП №69246645 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 5100,00 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 03.04.2023 року