Справа № 527/1517/17 Номер провадження 11-кп/814/1623/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2021 року за №12017170140000411, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 24 лютого 2021 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , безробітного, із середньою технічною освітою, розлученого, не судимого,
визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки позбавлення волі, строк якого ухвалено обчислювати з 24 лютого 2021 року.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь:
Фінансового управління Глобинської районної державної адміністрації - 11 308 гривень витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_10 ;
ОСОБА_11 - 400 000 гривень моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.
04 червня 2017 року приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в присутності поліцейських і медичних працівників на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин з ОСОБА_10 умисно наніс один удар ступнею лівої ноги в обличчя ОСОБА_10 , заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
На вирок суду прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу.
Під час провадження в суді апеляційної інстанції до суду надійшли клопотання:
прокурора ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, яке мотивоване наявністю на даний час ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду, та неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаному ризику;
захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби, яке обгрунтовується тим, що обвинувачений до ухвалення оскаржуваного вироку дотримувався належної процесуальної поведінки під час застосованого йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не судимий, в установі попереднього ув'язнення характеризується позитивно, має постійне місце проживання та на утриманні неповнолітню дитину, фактично відбув призначене місцевим судом покарання.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити клопотання сторони захисту, позицію прокурора на підтримку клопотання сторони обвинувачення, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи клопотань і дійшла висновку про те, що клопотання прокурора належить задовольнити, а клопотання захисника - залишити без задоволення, з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Так, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд має врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як убачається з матеріалів справи, 02 лютого 2023 року Верховним Судом у даному кримінальному провадженні призначено новий апеляційний розгляд та обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з метою попередження ризику переховування останнього від суду. Надаючи вказівки, касаційний суд зазначив, що при новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведені в прийнятій постанові обставини, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне й обґрунтоване рішення, а в разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст.69 КК України слід вважати м'яким і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (т.2 а.п.239-247).
Необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в поданих до суду апеляційної інстанції клопотаннях не оспорюється.
Разом з цим, колегією суддів установлено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який не зменшився та наразі навпаки збільшився, а саме тому, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може переховуватись від суду з огляду на усвідомлення ним імовірності повторного підтвердження його засудження за висунутим обвинуваченням і призначення йому більш суворого покарання.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_8 за вироком місцевого суду визнаний винуватим та засуджений до реального покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення в стані алкогольного сп'яніння умисного тяжкого злочину в присутності поліцейських і медичних працівників, що призвело до невідворотних наслідків у вигляді смерті людини, в якої залишилось 3 малолітніх дітей та які перебували на її утриманні, не судимий (т.1 а.п.63), розлучений, має на утриманні малолітню дитину (т.1 а.п.61). Водночас є відсутніми підстави стверджувати про наявність у обвинуваченого таких соціальних зв'язків, які з урахуванням наведених вище обставин у їх сукупності могли би слугувати вагомим стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Згідно з п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Ураховуючи обставини тяжкого злочину із застосуванням насильства, за вчинення якого засуджено ОСОБА_8 місцевим судом, викладені вище підстави, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, апеляційний суд уважає за необхідне не визначати розмір застави в цьому кримінальному провадженні.
Доводи захисника, які зводяться до відбуття обвинуваченим певного строку покарання, не спростовують вказані вище висновки, оскільки на даний час оскаржуваний вирок не набрав законної сили й порушене захисником питання стосується стадії призначення покарання та зарахування в строк покарання строку попереднього ув'язнення, що вирішується при постановленні судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті, в той час предметом даного судового засідання є визначення ОСОБА_8 необхідного й достатнього запобіжного заходу з метою попередження ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. У суді апеляційної інстанції стороною обвинувачення, зокрема за касаційною скаргою в частині призначення покарання якої призначено новий апеляційний розгляд, порушується питання про обрання обвинуваченому заходу примусу у вигляді 7 років позбавлення волі.
Також колегія суддів ураховує, що Верховний Суд в ухваленій ним постанові вважав необхідним застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного вище, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 , правильність призначеного йому покарання, зважаючи на наявність такого, що зі сплином часу активізувався та не зменшився ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, недостатність застосування для запобігання цьому ризику більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в тому числі й домашнього арешту в нічний період доби, як просить сторона захисту, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити, а клопотання захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.376,405, 418 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Клопотання адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Клопотання прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до набрання вироком місцевого суду законної сили.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4