Головуючий суддя у першій інстанції: Дору Ю.Ю.
22 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2324/22 пров. № А/857/18215/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.
представника апелянта: Сигидіна О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі №260/2324/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
30.06.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Закарпатської обласної ради, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Закарпатської обласної ради за № 61-к «Про звільнення» від 27 травня 2022 року;
- поновити на посаді заступника керівника виконавчого апарату - керуючого справами виконавчого апарату Закарпатської обласної ради або іншій рівнозначній посаді;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2022р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Закарпатська обласна рада подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник апелянта, Сигидін О.І., в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.
Інші особи які беруть у справі в судове засідання не з'явились без поважних причин, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
04.01.2021р. Розпорядженнями Закарпатської обласної ради № 1-К «Про призначення» та №9/01-50 від 14.01.2016р. “Про призначення” ОСОБА_1 призначений на посаду керуючого справами виконавчого апарату Закарпатської обласної ради з 04.01.2021р.
17.12.2020р. Закарпатська обласна рада прийняла рішення №73 “Про структуру і чисельність виконавчого апарату обласної ради” та затвердила структуру та чисельність виконавчого апарату обласної ради. Встановлено, що структура та чисельність виконавчого апарату обласної ради вводиться в дію з 01.01.2021р. (а.с.17)
Із змісту додатку до даного рішення видно, що таким передбачено 7 посад керівного складу, в тому числі: заступник керівника виконавчого апарату - керуючий справами виконавчого апарату, керуючий справами обласної ради, заступник керуючого справами обласної ради.
Розпорядженням голови Закарпатської обласної ради №1-К “Про призначення” 04.01.2021р. ОСОБА_1 призначено на посаду заступника керівника виконавчого апарату - керуючого справами виконавчого апарату обласної ради.
23.09.2021р. Закарпатська обласна рада прийняла рішення №395 “Про структуру і чисельність виконавчого апарату обласної ради” яким затвердила структуру та численність виконавчого апарату обласної ради у новій редакції. Встановлено, що структура виконавчого апарату обласної ради вводиться в дію з 01.10.2021р. Визнано такими, що втратили чинність, рішення обласної ради від 17.12.2020р. № 73 та від 29.07.2021р. № 333.
Додатком до вказаного рішення встановлено 6 посад керівного складу, а саме: заступник керівника виконавчого апарату - керуючий справами виконавчого апарату та заступник керуючого справами. ( а.с.21)
24.09.2021р. Розпорядженням Закарпатської обласної ради №162-к “Про штатний розпис” затверджено штатний розпис виконавчого апарату обласної ради на 2021р. Встановлено, що штатний розпис виконавчого апарату обласної ради вводиться в дію з 01.10.2021р.
02.12.2021р. Закарпатська обласна рада прийняла рішення № 472 “Про внесення змін до рішення обласної ради від 23.09.2021р. №395 “Про структуру і чисельність виконавчого апарату обласної ради”.
З додатку до даного рішення видно, що до структури та чисельності керівного складу Закарпатської обласної ради внесено зміни, а саме передбачено збільшення кількості посад у виконавчому апараті до 8 посад. (а.с. 24)
Крім того, вказаним рішенням, повернуто посаду керуючого справами обласної ради (з функціональними обов'язками тотожними посаді - передбаченій рішенням Закарпатської обласної ради від 17 грудня 2020 року). При цьому, передбачено:
- додатково одна посада заступника голови ради;
- перейменована посада заступник керівника виконавчого апарату - керуючий справами виконавчого апарату на посаду - керуючий справами виконавчого апарату.
02.12.2021р. Розпорядженням Закарпатської обласної ради № 195-к “Про штатний розпис” затверджено штатний розпис виконавчого апарату обласної ради на 2021р. Встановлено, що штатний розпис виконавчого апарату обласної ради вводиться в дію з 06.12.2021р. Визнано таким, що втратив чинність, розпорядження обласної ради від 24.09.2021р. № 162-К.
З додатку до даного рішення видно, що до структури та чисельності керівного складу Закарпатської обласної ради внесено зміни, а саме передбачено збільшення кількості посад у виконавчому апарату до 8 посад. (а.с. 29)
Тобто, з 02.12.2021р. з дня прийняття рішення про зміну структури і численності виконавчого апарату, Закарпатська обласна рада мала можливість попередження працівників про наступне вивільнення за два місяці та запропонувати всі посади, наявні в апарату, оскільки такі були наявні.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що внаслідок внесених змін в структуру виконавчого апарату Закарпатської обласної ради, посаду заступника керівника виконавчого апарату-керуючий справами виконавчого арату, яку займав позивач лише перейменовано на посаду керуючого справами виконавчого апарату, що не спростував апелянт.
Тобто, посада заступника керівника виконавчого апарату - керуючий справами виконавчого апарату не була скорчена, як стверджує апелянт, а фактично перейменована шляхом виключення із назви слова - «заступник керівника виконавчого апарату», залишивши тільки частину назви -«керуючий справами виконавчого апарату». Тобто, в даному випадку відповідач привів назву посади у відповідність до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Як видно із змісту посадових інструкцій заступника керівника виконавчого апарату-керуючого справами виконавчого апарату, яка затверджена Головою Закарпатської обласної ради від 31.12.2020р. та посадової інструкції керуючого справами обласної ради, яка затверджена Головою Закарпатської обласної ради від 10.12.2021р., посада заступника керівника виконавчого апарату-керуючого справами виконавчого апарату та посада керуючого справами обласної ради мають однакові умови праці, а також тотожні функціональні обов'язки. Так, основним завданням вказаних посад є організація роботи виконавчого апарату обласної ради, вирішення кадрових питань, контроль за виконанням рішень керівництва та інші обов'язки, які є похідними. Дані посади передбачають однакові права.( а.с. 36-41)
У зв'язку із змінами в структурі виконавчого апарату Закарпатської обласної ради, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, Закарпатська обласна рада 28.03.2022р.,08.05.2022р. повідомила ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.55- 56) та запропонувала переведення на інші посади.
ч.1 ст.32 КЗпП України визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.
Суд першої інстанції встановив, що позивач перебував у відпустці тривалістю 59 днів, з 26.11.2021р.-26.01.2022р., що підтверджується Розпорядженням Закарпатської обласної ради № 147 від 24.11.2021р.
Розпорядженням Закарпатської обласної ради № 8 від 26.01.2022р., № 11 від 04.02.2022р. продовжено ОСОБА_1 відпустку у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю під час відпустки тривалістю 8 календарних днів з 27.01.2022р.-03.02.2023р., та тривалістю 09 календарних днів з 05.02.2022р.- 13.02.2022р. (а.с.72-73)
14.02.2022р. Розпорядження Закарпатської обласної ради від №16 ОСОБА_1 надано відпустку тривалістю 25 календарних днів, з 14.02.2022р.-11.03.2022р.
Розпорядженням Закарпатської обласної ради №27 від 18.03.2022р. продовжено ОСОБА_1 відпустку у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю під час відпустки тривалістю 01 календарних днів з 19.03.2022р.
27.05.2022р. Розпорядженням Закарпатської обласної ради № 61-К «Про звільнення» звільнено заступника керівника виконавчого апарату - керуючого справами виконавчого апарату ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з 28.05.2022р. (а.с.15)
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
ч.1 ст.43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), п.2 - п.5, 7 ст. 40, п.2, п.3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Із змісту ч.1, ч.3 ст.49-2 КЗпП України видно, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст.48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
В п.4 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко передбачено, що виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання щодо затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності.
ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно п.9 ч.6 ст.55 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, голова обласної ради призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради.
ч. 7 ст. 55 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що голова обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Крім того, відповідно до ст.10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" прийняття на службу в органи місцевого самоврядування працівників здійснюється, зокрема, шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. У разі необхідності, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору.
ч.3 ст.87 Закону України “Про державну службу” встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення на підставі п.1 ч.1 цієї статті (скорочення чисельності працівників) суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України “Про державну службу”, рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Отже, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю (з огляду на вищевикладені норми рівнозначну посаду), чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 306/2434/18.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що посада керуючого справами виконавчого апарату Закарпатської обласної ради відповідно до ч.1 ст.14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” належить до третьої категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Однак, відповідач пропонував ОСОБА_1 посаду начальника управління внутрішнього аудиту виконавчого апарату обласної ради та інші вакантні посади, яка відноситься до четвертої категорії посад.
Тобто, в даному випадку, Закарпатська обласна рада протиправно не запропонувала позивачу рівнозначні посади, як по категорії посад в органах місцевого самоврядування так і по функціональних обов'язках, а вразі відсутності такої не запропонувала інші вакантні посади в структурі за відповідною професією чи спеціальністю працівника, які існували на день вступу в дію змін в структурі апарату, так і протягом всього часу після попередження про звільнення що є порушенням норм КЗпП. В той же час, відповідач запропонував ОСОБА_1 посаду нижчої категорії, з іншими умовами праці та іншими функціональними обов'язками в порушення вимог п.1, ч.3 ст.49-2 КЗпП України
При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що позивач перебував у відпустці з 26.11.2021р.-19.03.2022р. Однак, Закарпатська обласна рада мала можливість персонально повідомити останнього про майбутнє вивільнення шляхом телефонного чи поштового зв'язку, електронною поштою. Перебування працівника у відпустці або під час тимчасової непрацездатності не позбавляє роботодавця запропонувати вакантну рівнозначну посаду працівнику. Відповідач в порушення ч.1 ст. 49-2 КЗпП України не запропонував позивачу в першу чергу наявні рівнозначні посади, а також всі вакантні посади, які існували на день вступу в дію змін в структурі апарату ( 02.12.2021р.), так і протягом всього часу після попередження про майбутнє звільнення.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, Закарпатська обласна рада до закінчення терміну в один рік поновила посаду керуючого справами виконавчого апарату, яку ОСОБА_1 вже обіймав, оскільки у останнього було переважне право на обіймання даної посади.
Так, відповідно до ст. 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав передбачених п.1 ст.40 цього кодексу, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівника аналогічної кваліфікації.
Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ту обставину, що на момент вручення ОСОБА_1 повідомлення про майбутнє вивільнення від 28.03.2022р., посада керуючого справами виконавчого апарату та посада керуючого справами обласної ради не були вакантні та не могли бути запропоновані позивачу, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний суд України в постанові пленуму "Про практику розгляду судами трудових спорів " від 06.11.1992р. № 9 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
В даній справі колегія суддів звертає увагу апелянта на ту обставину, що Закарпатська обласна рада не врахувала переважне право на залишення на роботі ОСОБА_1 , його кваліфікацію, а також те, що переведення на нижчу посаду є порушенням ст.43 Конституції України, відповідно до змісту якої передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що власник вважається таким, що належно виконав свій обов'язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв'язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року в справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року в справі № 826/6148/16.
Такий обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
Доводи апелянта про відсутність у штатному розписі посади, як підстави для відмови у задоволенні позову, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до п.1 ч. ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Закарпатської обласної ради діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. В даному випадку на час звільнення ОСОБА_1 з роботи у Закарпатській обласній раді не мали місце зміни в організації виробництва та праці, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, відповідач порушив процедуру звільнення працівника, не запропонувала позивачу рівнозначні посади, як по категорії посад в органах місцевого самоврядування так і по функціональних обов'язках, а вразі відсутності такої не запропонувала інші вакантні посади в структурі за відповідною професією чи спеціальністю працівника, які існували на день вступу в дію змін в структурі апарату, так і протягом всього часу після попередження про звільнення, не врахувала переважне право на залишення на роботі ОСОБА_1 його кваліфікацію, а також те, що переведення на нижчу посаду суперечить вищевказаним вимогам чинного законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Закарпатської обласної ради - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 260/2324/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.м
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 03.04.2023р.