Справа № 165/1606/22 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/295/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.
23 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника відповідача - Полетила П. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 грудня 2022 року,
У липні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що об 11 год. 15 хв. 23 травня 2021 року на перехресті вулиць Автобусної та Шахтарської у м. Нововолинську ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався на червоний сигнал світлофора та не надав переваги в русі транспортному засобу марки «Mercedes-Benz E», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів і автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 - тілесних ушкоджень.
Вказували, що постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 14 грудня 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 порушив вимоги п.8.7.3 «е» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою Волинського апеляційного суду від 12 січня 2022 року залишено без змін постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 14 грудня 2021 року. Зазначають, що власником пошкодженого автомобіля марки "Mercedes-Benz E", реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , а тому страховиком в межах страхового полісу сплачено їй страхове відшкодування у розмірі 127 400 грн.
Оскільки шкода, завдана майну ОСОБА_1 , згідно з висновком експерта №1887 від 17 серпня 2021 року перевищує суму страхового відшкодування, тому різницю цих сум вона просить стягнути з винуватця ДТП - відповідача ОСОБА_3 .
Крім того, позивач ОСОБА_2 зазначив, що у зв'язку з лікуванням він поніс фактичні витрати на придбання ліків в розмірі 5 511,58 грн, які просив стягнути зі страховика.
Позивачі також вважають, що їм була заподіяна моральна шкода, яка полягає в отриманих у ДТП тілесних ушкодженнях ОСОБА_2 та його сильних душевних хвилюваннях, що загалом порушило його звичний ритм життя. ОСОБА_1 зазначає, що була позбавлена засобу для пересування та не могла провідати своїх родичів, які проживають далеко від неї, у зв'язку з чим відчула незручності.
З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» у свою користь 5 511,58 грн понесених витрат на лікування, 13 000 грн моральної шкоди та судові витрати у справі, а з ОСОБА_3 - 87 000 моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 у свою користь 162 693, 78 грн матеріальної шкоди, завданої в результаті пошкодження автомобіля, 4 118,57 грн понесених витрат на проведення експертизи, 100 000 грн моральної шкоди та судові витрати у справі.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 09 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 162 693 грн 78 коп. на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді.
Стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_2 2500 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1626 грн 94 коп. судового збору та 4 270 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 5 896 грн 94 коп.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього в користь ОСОБА_1 162693,78 грн на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позову, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що суд безпідставно задовольнив вимоги ОСОБА_1 , оскільки висновок експерта, який покладено в основу рішення суду, є, на його думку, неналежним та недопустимим доказом у даній справі. Вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено розмір спричиненої її автомобілю внаслідок ДТП майнової шкоди, а тому в позові в цій частині слід відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , як представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає доводи скарги необґрунтованими та безпідставними, такими, що не заслуговують на увагу суду та не спростовують правильність висновків суду щодо оскаржуваної частини рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 162693,78 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП пошкодженням належного їй автомобіля. В решті рішення суду першої інстанції ніким не оскаржене, а тому апеляційний суд, додержуючись норм ст.367 ЦПК України щодо меж розгляду справи, в решті рішення суду не переглядає та на предмет законності та обґрунтованості його не перевіряє і висновки з цього приводу не висловлює.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає в повному обсязі.
Судом встановлено, що 23 травня 2021 року об 11 год. 15 хв. на перехресті вулиць Автобусної та Шахтарської у м. Нововолинську ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався на червоний сигнал світлофора та не надав перевагу в русі транспортному засобу марки "Mercedes-Benz E", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебував під керуванням ОСОБА_2 , у результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів і автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.
Постановою Нововолинського міського суду від 14 грудня 2021 року, яка постановою Волинського апеляційного суду від 12 січня 2022 року залишена без змін, встановлено, що ОСОБА_3 порушив вимоги п.8.7.3 «е» ПДР України і його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №1887 від 17 серпня 2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Mercedes-Benz E 320", реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, складає 823 328,82 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Mercedes-Benz E 320" в результаті пошкодження автомобіля складає 360 173,37 грн Залишкова вартість вищевказаного автомобіля 70 079,59 грн (а.с.22-28).
Висновки експертизи підтверджені калькуляцією ремонту №1887 від 13 серпня 2021 року, що долучена експертом та є додатком №1 до висновку експертизи (а.с.29-32).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.69) пошкоджений автомобіль марки "Mercedes-Benz E 320", реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, перебуває у власності позивача ОСОБА_1 .
Позивачем застраховано цивільно-правову відповідальність у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», страховий договір №ЕР-201366569. Строк дії договору становив один рік - з 26 вересня 2020 року по 25 вересня 2021 року (а.с.41).
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Еталон» (поліс №АР1545603) (а.с.40).
Страховиком ПАТ «СК» Еталон» позивачці сплачено в межах ліміту відповідно до страхового полісу страхове відшкодування в сумі 127400 грн, що не заперечується сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц , від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.
Як убачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 спричинено шкоду у зв'язку з пошкодженням належного їй автомобіля і оскільки завдану майнову шкоду остання обгрунтувала документально, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 , як винуватця ДТП, на користь ОСОБА_1 162 693, 78 грн, виходячи із розрахунку: 360 173,37 грн (вартість відновлювального ремонту КТЗ згідно з висновком експертизи) - 127 400 грн (сума страхового відшкодування, здійсненого страховиком) - 70 079,59 грн (залишкова вартість автомобіля).
Доводи відповідача ОСОБА_3 та його представника в апеляційній скарзі щодо недопустимості доказу - висновку автотоварознавчої експертизи №1887 від 17 серпня 2021 року в частині зазначення неправильної дати вчинення ДТП (21 травня 2021 року) та іншого замовника і власника транспортного засобу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це питання було предметом дослідження суду першої інстанції і він дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені відповідачем невідповідності, а саме щодо власника автомобіля та дати скоєння ДТП, є очевидними описками, допущеними експертом при складанні висновку, які жодним чином не змінюють його зміст і не впливають на суть самого висновку щодо факту спричинення шкоди та її вартості.
Підтвердженням такої обставини є і висновок судді Нововолинського міського суду у постанові від 14.12.2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП ОСОБА_3 , де вказано, що відповідними доказами, зокрема і наданим суду відеозаписом, підтверджено дату ДТП - 23 травня 2021 року, і одночасно спростовано технічну помилку, допущену під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 .
Разом з тим, спростовуючи висновок експерта, відповідач та його представник не заявляли ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яка вирішила би можливі спірні питання, що виникли між сторонами.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як визначено ч.1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідачем на спростування позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, не надано жодних доказів, а тому висновки суду першої інстанції наведеними в апеляційній скарзі доводами не спростовані.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Отже, підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення а рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 грудня 2022 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді