Кіровоградської області
"26" серпня 2010 р.Справа № 18/81
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/81
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО", м. Черкаси
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград
про стягнення коштів
Представники сторін:
від позивача - Зінченко О.В., довіреність № б/н від 20.03.10;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні 26.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 24/06 від 24.06.2010 року про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 23 620,17 грн., з якої: 20 700, 00 грн. сума основного боргу, 2 545,75 грн. пені та 374,42 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 18/07/08 від 18.07.2008 року щодо оплати вартості отриманого товару.
18.08.2010 року на адресу господарського суду надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" № 16/08 від 16.08.2010 року про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 5920,17 грн., з якої: 3000,00 грн. сума основного боргу, 2 545,75 грн. пені та 374,42 грн. 3% річних.
Заявою від 26.08.2010 року (а.с. 55) позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача борг в сумі 5917,31 грн., з якого: 3000,00 грн. сума основного боргу, 2542,80 грн. пені та 374,51 грн. 3% річних.
Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 26.08.2010 року, не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.
Ухвала про порушення провадження у справі від 01.07.2010 року повернута на адресу господарського суду органом поштового зв'язку з відміткою "За закінченням терміну зберігання".
Між тим, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки, ухвала суду направлялась на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та за якою відповідач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 38-39).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження сторін на час вчинення процесуальних дій.
У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) 18.07.2008 року укладено договір купівлі-продажу № 18/07/08 (Договір).
За умовами вказаного Договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором (п. 1.1. Договору).
Згідно п.п. 1.2. та 2.1. Договору ціна товару визначається в накладних, доповненнях, додатках, специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору та встановлюється в національній валюті України.
Загальна вартість Договору визначається, як сума всіх платежів, які будуть здійснені у відповідності з умовами цього Договору та узгоджені сторонами в накладних (п.2.2. Договору).
Відповідно до пунктів 3.8 Договору товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем з моменту передачі товару уповноваженому представнику Покупця.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються шляхом переказу Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Згідно п. 6.2. Договору Покупець зобов'язаний провести повну оплату товару протягом 10-ти банківських днів з моменту одержання товару і підписання видаткової накладної.
Строк дії Договору до 31 грудня 2009 року, з можливістю його пролонгації на наступний календарний рік (п.п. 11.1., 11.2. Договору).
Вказані умови Договору узгоджені між сторонами шляхом його підписання та скріплення печатками.
Стаття 264 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статті 662, 663 Цивільного кодексу України визначають обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у встановлений договором строк; а статті 689, 692 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок покупця прийняти товар та оплатити його після прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 18/07/08 від 18.07.2008 року позивачем поставлено, а відповідачем (фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1) отримано товар на загальну суму 78 943,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН - 0000583 від 08.12.2009 року на суму 40 596,60 грн. та № РН - 0000029 від 09.03.2010 року на суму 38 347,20 грн. (а.с. 13, 16).
Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 75 943,80 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18-26 та 47-48).
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 3000,00 грн. та неподання їх на вимогу суду, вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 542,80 та 374,51 грн. 3% річних.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони в пункті 9.3. Договору передбачили, що у разі порушення термінів оплати, Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.
Викладене підтверджує правомірність нарахування позивачем пені. Однак, при здійснені її розрахунку та визначенні періоду прострочення оплати (а.с. 4) позивачем не враховано строки оплати, що встановлені пунктом 6.2. договору (10 банківських днів, а не календарних).
За даних обставин, пеня підлягає нарахуванню за періоди:
по накладній від 08.12.2009 р.:
з 23.12. по 27.12.2009 р. на суму заборгованості 26370 грн. в розмірі 74,05 грн.;
з 28.12.2009 р. по 04.02.2010 р. на суму заборгованості 24 870 грн. в розмірі 544,75 грн.;
з 05.02. по 15.02.2010 р. на суму заборгованості 23825 грн. в розмірі 147,19 грн.;
з 16.02. по 21.02.2010 р. на суму заборгованості 22005 грн. в розмірі 74,15 грн.;
з 22.02. по 24.02.2010 р. на суму заборгованості 16820 грн. в розмірі 28,34 грн.;
з 25.02. по 03.03.2010 р. на суму заборгованості 15290 грн. в розмірі 60,11 грн.;
з 04.03. по 15.03.2010 р. на суму заборгованості 12600 грн. в розмірі 84,92 грн.;
по накладній від 09.03.2010 р.
з 24.03. по 20.04. на суму заборгованості 38347,20 грн. в розмірі 603,04 грн.;
за 21.04.2010 р. на суму заборгованості 34347,20 грн. в розмірі 19,29 грн.;
з 22.04. по 26.04.2010 р. на суму заборгованості 33000,20 грн. в розмірі 92,67 грн.;
з 27.04. по 11.05.2010 р. на суму заборгованості 28700,20 грн. в розмірі 241,78 грн.;
з 12.05. по 01.07.2010 р. на суму заборгованості 20700,20 грн. в розмірі 572,51 грн.;
В аналогічні періоди підлягають і нарахуванню 3% річних, що заявлені позивачем до стягнення.
Право позивача на стягнення 3 % річних визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявність підстав для стягнення зазначеного платежу не потребує обов'язкового його обумовлення в умовах договору.
Враховуючи наведене вище та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 3000,00 грн., пені 2542,80 грн. та 3% річних в сумі 374,51 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та враховуючи, що борг в сумі 17 700,00 грн. був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі, у зв"язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог, державне мито та витрати по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Надмірно сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню з державного бюджету з урахуванням вимог пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. № 7-93 та вимог пункту 13 Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних і господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКІБ “УкрСіббанк” м. Харків, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" (18000, м. Черкаси, просп. Хіміків,4, ідентифікаційний код 34556343, п/р 260013001516 в Філії Облуправління ВАТ “Ощадбанк” м. Черкаси, МФО 354507) - заборгованість в сумі 5917,31 грн., з якої: 3000,00 грн. сума основного боргу, 2542,80 грн. пені та 374,51 грн. 3% річних; а також 236,20 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мліївський ЗТО" (18000, м. Черкаси, просп. Хіміків,4, ідентифікаційний код 34556343, п/р 260013001516 в Філії Облуправління ВАТ “Ощадбанк” м. Черкаси, МФО 354507) з Державного бюджету надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., сплачені за платіжним дорученням № 663 від 22.06.2010 року.
Платіжне доручення № 663 від 22.06.2010 року залишається в матеріалах справи №18/81.
Довідку видати.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В. Тимошевська
Повне рішення складено 31.08.2010 року.