03 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/2695/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження виплати в повному обсязі призначеної та перерахованої, відповідно до рішення суду пенсії, максимальним розміром з 01 грудня 2022 року, в порушення вимог п.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 5. ст.50) зі змінами по стану на 01 січня 2017 року;
- зобов'язати відповідача - Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській виплачувати мені пенсію в повному обсязі з 01 грудня 2022 року в сумі 34424, 26 грн ( щомісячно) без обмежень максимальним розміром, відповідно до вимог п.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 5, ст.50) із змінами по стану на 01 січня 2017 року та стягнути з відповідача суму заборгованості по невиплаченій в повному обсязі.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно обмежив виплату пенсії максимальним розміром.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно - правових актів, вказаних у ст. 2 Закону №3668 та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Вважає, що дії органу ПФУ відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, а обмеження пенсії позивача максимальним розміром встановлено згідно норм чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В матеріалах адміністративної справи міститься протокол перерахунку пенсії:
- від 01.12.2022: підсумок пенсії (з надбавками) 34424,26 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії: 20930,00 грн.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою від 22.12.2022 у якій, окрім іншого, просив виплачувати з 01.12.2022 пенсію без обмеження максимальним розміром пенсії
Листом від 19.01.2023 відповідач повідомив позивача, що відповідно до ст. 43 Закону №2262, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, що втратили працездатність. Повідомлено, що пенсія виплачується у максимальному розмірі.
Вважаючи такі дії відповідача необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (частини перша, друга статті 63 Закону № 2262).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України №2262-XII зі змінами, а саме: частина сьома статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня дія частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Поряд з цим, відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262 відсутня дія частини сьомої статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.
Окрім того у постанові від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19 Верховний Суд зробив правовий висновок, що обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області максимального розміру пенсії, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що положення частини сьомої статі 43 Закону №2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром та яка втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, не повинні застосовуватися при розрахунку пенсії позивача.
Таким чином, дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправними.
Враховуючі викладене та судову практику, суд вважає, що позові вимоги про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем щодо обмеження позивачу максимальним розміром пенсії при її перерахунку з 01.12.2022; зобов'язання відповідача провести позивачу з 01.12.2022 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Що вимоги позивача стягнути з відповідача суму заборгованості по невиплаченій в повному обсязі, то суд дійшов висновку про її безпідставність, оскільки судовий захист надається лише порушеному праву особи. А тому вказана вимога задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статями 9,72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 грудня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 грудня 2022 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко