про повернення позовної заяви
03 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/6385/23
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
В лютому 2023 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою звернення до суду стала протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
15.03.2023 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху та запропоновано позивачу подати нову заяву про поновлення строку звернення до суду.
22.03.2023 на адресу суду від представника позивача на виконання ухвали суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду вх. №20971/23, за змістом якої представник позивача вважає, що при зверненні до суду із позовною заявою про виплату компенсації громадянам втрати частини доходів, він не обмежений строком звернення до суду, що зазначений в нормах Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача вказав, що відповідно до частин 2 та 3 статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Тобто за змістом вказаної статті нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Крім того, представником позивача зазначено, що початок перебігу строку відраховується з моменту отримання відмови у здійсненні виплати. З огляду на лист-відповідь відповідача позивач вважає, що наведений лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у здійсненні виплат компенсації втрати частин доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії. Відповідь позивачем отримано 04.08.2022, тому саме з цього моменту має відраховуватися шестимісячний строк звернення до суду. Таким чином, норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не порушені та строк звернення до суду з даним позовом не пропущений. На думку позивача, перебіг строку звернення до адміністративного суду почався саме з дня отримання листа-відповіді.
Розглянувши заяву представника позивача про усунення недоліків, питання щодо строку звернення до суду з даним позовом та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу з наступних підстав.
Предметом оскарження у даній справі є бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
У березні 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
Виплата розрахованої суми заборгованості за період з 01.01.2016 до 31.03.2018 здійснювалась з урахуванням розстрочки з 01.01.2019 по 01.06.2021 включно.
ОСОБА_1 вважає, що оскільки перерахунок та виплата належних йому сум пенсії здійснена невчасно, то він втратив частину доходів.
У зв'язку з тим, що виплата пенсії відбулася 30.06.2021, а компенсація втрати частини доходів відповідачем не проведена, 07.07.2022 представником позивача було підготовлене та направлене звернення до відповідача із проханням провести нарахування компенсації у зв'язку із порушенням терміну виплати пенсії.
На адресу представника позивача було направлено лист - відповідь від 14.07.2022, з якої вбачається, що виплату перерахованої пенсії проведено з 01.01.2018. Доплата за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в розмірі 5763,87 грн зарахована на рахунок пенсіонера у квітні 2018 року. Сума доплати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 46110,96 грн була виплачена в такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, тобто в сумі 960,65 грн; з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, тобто розрахованої суми, тобто по 30.06.2021. Стосовно виплати компенсації відповідач зазначає, що не здійснював її нарахування та виплату.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 2 вказаної статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Суд вважає, що позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових та чи включені до неї компенсаційні виплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (пункт 37 постанови) зробила висновок, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням розстрочки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу здійснено 30.06.2021, що позивачем не заперечується.
Отже, отримавши 30.06.2021 пенсію позивач мав дізнатись, що йому не виплачена відповідачем компенсація втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії та звернутися до суду до 01.01.2022.
Однак, ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ у Житомирській області із відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії лише 28.02.2023, що позивачем не заперечується і про що він зазначає у позові, та на яке позивачем отримано відповідь від 14.07.2022.
Вказане підтверджує факт того, що позивачем відповідні дії на відновлення своїх прав почали вчиняться вже після сплину року з моменту отримання ним виплати пенсії.
Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом 28.02.2023, що підтверджується датою, зазначеною на відтиску поштового штемпеля на конверті про надіслання позовної заяви до суду.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження дій відповідача, які полягають у відмові нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку виплати доплати до пенсії на виконання рішення суду.
Отже, позивач мав дізнатися про порушення його прав у липні 2021 року, з моменту отримання ним грошових виплат (або ж моменту зарахування на відповідний банківський рахунок) та міг звернутися до суду протягом шестимісячного строку (з липня 2021 року до січня 2022 року). Однак, із позовом позивач звернувся до суду 24.01.2023, тобто після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не мав можливості звернутись за захистом своїх порушених прав раніше, позивачем надано не було.
Посилання позивача на те, що про порушення свого права він дізнався з моменту отримання від відповідача відповіді на своє звернення, тобто після спливу строку понад року з моменту отримання відповідних виплат, не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість та повинен був дізнатися про порушення своїх прав вчасно, а направлення листа у липні 2022 року свідчить лише про початок вчинення дій направлених на те, щоб дізнатися про порушення своїх прав.
Щодо посилання представника позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на положення статті 46 Закону №1058-IV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом і спір стосується не пенсії, а спір стосується ненарахованих компенсаційних виплат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду із позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (пункт 42 постанови).
У пункті 43 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне відступити від правового висновку про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18).
Суд вважає звернення позивача до ГУ ПФУ в Житомирській області у липні 2022 року штучним створенням умов видимості дотримання строків звернення до суду, оскільки станом на липень 2022 року такий строк вже був пропущений на рік.
Наведені представником позивача у заяві на усунення недоліків доводи щодо поважності пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є переконливими та не приймаються судом до уваги через їх безпідставність.
Відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання ним адміністративного позову у період з липня 2021 року (початок перебігу шестимісячного строку для позивача) до січня 2022 року (кінець перебігу шестимісячного строку), оскільки у вказаний період позивач вже був обізнаний про порушення його права.
Обставини наведені представником позивача у заяві не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Отже, суд вважає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а на обґрунтування заяви про усунення недоліків позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 22.03.2023 вх. № 20971/23.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Є.Ю. Романченко