03 квітня 2023 року м. Житомир справа № 240/3807/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом-повідомленням від 17.01.2023 за вих.№0600-0217-8/8342;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 - страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 20.09.1993 рік; - страхового пільгового стажу за період роботи в районі Крайньої Півночі з 09.02.1984 по 31.05.1988, з 15.12.1988 по 20.09.1993 рік; один рік шість місяців; з 11.10.2010 по 23.12.2010 запис в трудовій книжці №14 - №15 страховий стаж два місяці, тринадцять днів, період по безробіттю - запис в трудовій №16-17 - 03.01.2011 по 29.09.2011 страховий стаж - вісім місяців, двадцять сім днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити обчислення стажу ОСОБА_1 на пільгових умовах та зарахувати:
- до страхового стажу період трудової діяльності в районі Крайньої Півночі з 01.01.1992 по 20.09.1993 рік;
- періоди роботи в м. Ноябрськ Ямало-Ненецькому національному округу Тюменської області на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи в районі Крайньої Півночі з 09.02.1984 по 31.05.1988 та з 15.12.1988 по 20.09.1993 за один рік шість місяців;
- періоди роботи та безробіття в Україні з 11.10.2010 по 23.12.2010 запис в трудовій книжці №14 - №15 страховий стаж два місяці тринадцять днів, період по безробіттю запис в трудовій №16-17 - 03.01.2011 по 29.09.2011 страховий стаж - вісім місяців, двадцять сім днів, всього трудового стажу - 21 рік 07 місяців 22 дні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 у зв'язку з досягненням 63 річного віку за стажем 21 рік 07 місяців 22 дні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулась із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи. Вважає, дії відповідачів протиправними та такими що порушують її права.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 14.03.2023 об 11 год. 00 хв.
Через відділ документального забезпечення суду 13.03.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Вказує, що позивачка 04.01.2023 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивачки та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 10.01.2023 №064050003758 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Відповідно до ухвали суду від 14.03.2023 за клопотанням позивача суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначено в позовній заяві, позивачка 22.12.2022 звернулась із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак, розглянувши документи, уповноваженою особою пенсійного органу повідомлено позивачку, що вона не має права на призначення пенсії, оскільки страховий стаж складає всього 16 років 1 місяць 8 днів з необхідних 19 років, що при наявності такого страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату при досягненні особою 65 річного віку.
В подальшому, 04.01.2023 позивачка повторно звернулась із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви про призначення пенсії за віком, позивачкою було подано документи, зокрема:
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- паспорт громадянки України, довідку про місце проживання (реєстрації особи);
- трудову книжку серія НОМЕР_1 ;
- довідку за №14 від 22.01.2004 Треста "Ноябрськнефтегеофизика" м. Ноябрськ Ямало-Ненецький національний округ Тюменської області про трудову діяльність в районі Крайньої Півночі з 09.02.1984 по 31.05.1988;
- довідку №ОД-2 від 17.02.2004 СМУ-10 "Сибкомплектмонтаж" м. Ноябрськ Ямало-Ненецький національний округ Тюменської області про трудову діяльність в районі Крайньої Півночі з 15.12.1988 по 20.09.1993;
- свідоцтво про народження дітей № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ;
- витяг з наказів про прийняті рішення ОСОБА_1 (безробіття) № НОМЕР_4 від 19.12.2022.
10 січня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за №064050003758, у зв'язку з тим, що до страхового стажу не враховано період роботи з 01.01.1992 по 20.09.1993 в м. Ноябрськ Ямало-Ненецький національний округ Тюменської області російської федерації в районі Крайньої Півночі відповідно до наданої довідки №П-2 від 17.02.2004 та трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1979, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. При цьому, до страхового стажу зараховано періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.
Листом від 17.01.2023 №0600-0217-8/8342 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивачку про зміст рішення від 10.01.2023.
Не погоджуючись з такими рішеннями позивачка звернулася до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року за №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029.
Суд зауважує, що між сторонами відсутній спір, що місцевість, де працювала позивачка, відносилась до районів Крайньої Півночі, тому це питання не потребує доказування.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 названого Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року, з п'яти до трьох років.
Також пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року за №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Отже, відповідно до зазначених нормативно-правових актів, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01 березня 1960 року зараховується до стажу роботи в 1,5-кратному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Абзацами 1 та 2 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637. За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1979 позивачка у період з 09.02.1984 по 31.05.1988 працювала на посаді вахтера/сторожа гуртожитка в трест "Ноябрьскнефтегеофизики" (мовою оригіналу) (а.с. 18-19).
Також факт роботи позивачки в період з 09.02.1984 по 31.05.1988 працювала на посаді вахтера/сторожа гуртожитка в трест "Ноябрьскнефтегеофизики" (мовою оригіналу) м. Ноябрськ Ямало-Ненецький національний округ Тюменської області та з 15.12.1988 по 20.09.1993 СМУ-10 "Сибкомплектмонтаж" (мовою оригіналу) м. Ноябрськ Ямало-Ненецький національний округ Тюменської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками №17 від 22.01.2004 та №П-2 від 17.02.2004 (а.с.20, 22).
При цьому, трудова книжка позивачки заповнена без помилок і недоліків, записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
З матеріалів пенсійної справи позивачки та наданого відповідачем до суду відзиву на позовну заяву слідує, що до страхового стажу зараховано періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 09.02.1984 по 31.05.1988 та з 15.12.1988 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік без пільгового обчислення, оскільки відсутня інформація щодо заключення строкових трудових договорів.
Також зазначено, що до страхового стажу позивачки зараховано, зокрема, час догляду непрацюючої матері за дітьми до досягнення 3-річного віку з 21.07.1982 по 08.02.1984 та з 01.06.1988 по 14.12.1988.
Одночасно із цим, у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Житомирській області зауважено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивачки з 01.01.1992 по 20.09.1993 в м. Ноябрськ Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області російської федерації в районі Крайньої Півночі відповідно до наданої довідки №П-2 від 17.02.2004 та трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1979, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (а.с. 47).
Суд звертає увагу, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж, звернувся за призначенням пенсії, у тому числі зі спірними документами (довідками), які були отриманні до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво, а тому з огляду на викладене, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.
Суд вважає, що періоди роботи позивача з 09.02.1984 по 31.05.1988 та з 15.12.1988 по 20.09.1993 належним чином підтверджені трудовою книжкою, а отже підстав для неврахування їх до страхового стажу позивача немає. Жодних належних і допустимих доказів зворотного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Відтак, з огляду на викладене та враховуючи сукупність поданих пенсійному органу документів, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період її роботи з 01.01.1992 по 20.09.1993 в м. Ноябрськ Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області російської федерації в районі Крайньої Півночі відповідно до наданої довідки №П-2 від 17.02.2004 та трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1979.
Також судом встановлено, що відповідачем не заперечується факт роботи позивача у районах Крайньої Півночі з з 09.02.1984 по 31.05.1988 та з 15.12.1988 по 31.12.1991 і цей період трудового стажу зарахований при призначенні позивачу пенсії у календарному обчисленні. Разом з тим відповідач вважає, що періоди роботи позивача у районах Крайньої Півночі не можуть бути зараховані у пільговому обчисленні, оскільки позивач не надав письмово укладених строкових трудових договорів, у яких би містились відомості про користування пільгами.
Водночас як було зазначено Верховним Судом від 03.07.2018 року у справі №302/662/17-а, від 18.12.2018 року у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 року у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10.09.2019 року у справі №348/2208/16-а, від 14.11.2019 року у справі №265/6105/16-а для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Позивач надав відповідачу трудову книжку та довідки, в яких визначені періоди роботи у районах Крайньої Півночі.
Більш того, у пункті 2 Розділу І Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 року №530/П-28, зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. Про це також зазначав Верховний Суд у постанові від 22.02.2021 року у справі №266/258/16-а.
За встановлених фактичних обставин цієї справи факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі на підставі укладених ним трудових договорів підтверджується записами в трудовій книжці, архівними довідками, у яких містяться відомості, зокрема, про періоди його роботи у цих районах і про передбачені законом пільги.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення/перерахунок пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення/перерахунку пенсії за віком.
За таких обставин позивачка, на думку суду, має право для зарахування періодів роботи з з 09.02.1984 по 31.05.1988 та з 15.12.1988 по 31.12.1991 включно в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку, як один рік роботи за один рік і шість місяців.
Водночас період роботи позивача з 01.01.1991 року по 20.09.1993 року у районах Крайньої півночі у пільговому розрахунку зарахуванню не підлягає, оскільки положення Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року лише надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з наведеного суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 року у районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 року (справа №676/7065/14-а), від 30.05.2019 року (справа №348/2974/14-а) та від 19.09.2019 (справа №348/2208/16-а), від 08.07.2021 року (справа №459/2778/16-а).
Щодо не зарахування відповідачем до стажу роботи періоди роботи позивача з 11.10.2010 по 23.12.2010 в МП "Азалія" та період отримання допомоги по безробіттю з 03.01.2011 по 29.09.2011, оскільки відсутні відомості в індивідуальних відомостях про застраховану особу (відсутня сплата страхових внесків), суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону №1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону №1058 сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Суд зауважує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірні періоди не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду до пільгового стажу.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.01.2023 за №064050003758 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу позивачки періоди її роботи які були спірними у цій справі та призначення бажаної для неї пенсії, оскільки позивачкою дотримано усіх умов для прийняття позитивного рішення органом Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивачки від 04.01.2023 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, яке визначене за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивачки, що потягло за собою порушення її прав , з метою ефективного захисту права на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Заклну України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивачки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні щодо необхідності зарахувати період трудової діяльності в районі Крайньої Півночі з 01.01.1992 по 20.09.1993 в м. Ноябрськ Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області російської федерації в районі Крайньої Півночі; періоди роботи в м. Ноябрськ Ямало-Ненецькому національному округу Тюменської області на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи в районі Крайньої Півночі з 09.02.1984 по 31.05.1988 та з 15.12.1988 по 31.12.1990 включно в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку, як один рік роботи за один рік і шість місяців; періоди роботи з 11.10.2010 по 23.12.2010 в МП "Азалія" та період отримання допомоги по безробіттю з 03.01.2011 по 29.09.2011.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідност.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно дост.139 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 10.01.2023 №064050003758.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності в районі Крайньої Півночі з 01.01.1992 по 20.09.1993 в м. Ноябрськ Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області російської федерації в районі Крайньої Півночі; періоди роботи в м. Ноябрськ Ямало-Ненецькому національному округу Тюменської області на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи в районі Крайньої Півночі з 09.02.1984 по 31.05.1988 та з 15.12.1988 по 31.12.1990 включно в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку, як один рік роботи за один рік і шість місяців; періоди роботи з 11.10.2010 по 23.12.2010 в МП "Азалія" та період отримання допомоги по безробіттю з 03.01.2011 по 29.09.2011.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Заклну України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
03 квітня 2023 р.