Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 квітня 2023 року Справа№200/13406/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бєломєстнова О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.10.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41419261, місцезнаходження: Донецька область, м.Краматорськ, бул. Машинобудівників, 37), у якій просить:
- визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області у прийнятті акту про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05.09.2001 року;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області прийняти акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05.09.2001 року та додати його до особової страхової справи позивача.
В обгрунтування позовних вимог позивачка навела, що зверталася до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з метою отримання направлення до МСЕК та оформлення особової страхової справи на підставі акту про нещасний випадок на виробництві №1 від 05.09.2001. На дане звернення вона отримала відмову, мотивовану невідповідністю вказаного акту формі, встановленої постановою КМ України від 21 серпня 2001 р. N 1094.
Позивачка зазначає, що раніше у 2001, 2002 роках отримувала страхові виплати від Фонду на підставі того самого акту форми Н-1, але виплати припинилися через непродовження дії довідки МСЕК. З часом її стан здоров'я погіршився, і вона бажає встановити інвалідність та отримувати страхові виплати від відповідача. Посилається на те, що відмова у прийнятті акту про нещасний випадок порушує її конституційні права, оскільки вона перебувала у офіційних трудових відносинах з роботодавцем та не порушувала правил охорони праці.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк - 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви із зазначенням конкретного суб'єкта владних повноважень, до якого звернені позовні вимоги, або у разі зазначення двох відповідачів - позовних вимог до кожного з них.
28.10.2021 року позивач надав до суду позовну заяву із зазначенням конкретного суб'єкта владних повноважень, до якого звернені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позовну заяву від 17.11.2021 №25.01-07/4488. Проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на вчинення ним дій у суворій відповідності до норм законодавства. Зокрема, Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що затверджене постановою КМ України від 21 серпня 2001 р. N 1094 та було чинним на час складання акту про нещасний випадок з позивачкою.
Згідно з ним комісія з розслідування зобов'язана скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт за формою Н-1 та передати його на затвердження роботодавцю. Акти складається з текстової і кодової частин, кодування актів за формою Н-1 є обов'язковим.
Через невідповідність наданого позивачкою Акта №1 від 05.09.2001 наведеним вимогам та відсутність акту форми Н-5 їй було відмовлено у розгляді справи про страхові виплати в порядку статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Що стосується страхових виплат, які здійснювалися позивачці у 2001-2002 роках відповідач вказує, що її страхова справа залишилася на тимчасово окупованій території (м. Горлівка Донецької області). Тому з незалежних від нього підстав відповідач не може надати пояснення щодо обставин зазначених вище виплат. У відповідності до п.3.2.6 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 якщо щомісячні страхові виплати було припинено та з моменту припинення пройшло більше як три роки, то призначення здійснюється на загальних підставах. Відтак факт здійснення страхових виплат 20 років тому не впливає на висновок про невідповідність поданих позивачкою документів вимогам законодавства.
Стосовно вимог про зобов'язання відповідача видати направлення на огляд МСЕК останній зазначає, що згідно з Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 № 420, медико-соціальна експертиза проводиться за наявності направлення закладу охорони здоров'я за формою 088/о. За відсутності такого направлення вимоги про зобов'язання видати направлення на огляд МСЕК є передчасними.
Відповідач також надав письмові пояснення від 22.12.2021, у яких з посиланням на Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що затверджене постановою КМ України від 21 серпня 2001 р. N 1094 вказує на обов'язок роботодавця зберігати акти розслідування нещасних випадків за формою Н-5, акти за формою Н-1 або НТ впродовж 45 років. За відсутності акту за формою Н-5 та заповнення з порушенням встановленого порядку акту за формою Н-1 формування страхової справи неможливе.
23.12.2021 року позивачка надала уточнення позовних вимог, а саме просила суд: - визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області у прийнятті акту про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05.09.2001 року;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області прийняти акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05 вересня 2001 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 серпня 2021 року з урахуванням оцінки (висновків) суду.
Ухвалою суду від 19.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 06.07.2022 року відкладено розгляд справи. Роз'яснено учасникам справи право звернення до суду із заявою про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 01.02.2023 року замінено відповідача управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010).
Усі сторони повідомили суд про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження, без їх участі.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України, наявність загрози життю і здоров'ю учасників справи у разі проведення відкритого судового засідання, що пов'язана з військовою агресією Російської Федерації, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши подані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 25.08.2016 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) був залучений до розгляду справи у якості правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
З 01.01.2023 року набрали чинності зміни до Закону України від 3 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно зі ст. 4 якого уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку став Пенсійний фонд України.
Таким чином 01.01.2023 року відбулося функціональне правонаступництво відповідача у публічно-правових відносинах, тобто перехід прав та обов'язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.
За приписами ст.52 КАС України усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що 30.08.2021 позивачка звернулася до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - УВД ФССУ в Донецькій області) із заявою щодо отримання направлення до МСЕК та оформлення особової страхової справи на підставі акту про нещасний випадок на виробництві №1 від 05.09.2001.
На дану заяву позивачці було відмовлено у прийнятті акту про нещасний випадок на виробництві, про що повідомлено листом Краматорського міського відділення УВД ФССУ в Донецькій області №25.01-05/3663 від 07 вересня 2021 року.
В обгрунтування відмови зазначено, що акт про нещасний випадок на виробництві №1 від 05 вересня 2001 року, який стався з позивачкою 15 червня 2001 року у м. Єнакієво, складений ПП ОСОБА_2 за формою, що не відповідає Положенню про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що затверджене постановою КМ України від 21 серпня 2001 р. N 1094 (далі - Положення №1094).
Абзацем 6 пункту 19 Положення №1094 передбачено, що комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (додаток 3) у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю.
Відповідно до пункту 20 Положення №1094 роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування та протягом трьох діб надіслати потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування нещасного випадку.
Поясненнями щодо заповнення акта за формою Н-1, які є додатком 1 до Положення №1094, передбачено, що Акт складається з текстової і кодової частин, які заповнюються відповідно до загальноприйнятих (установлених) термінів, міжгалузевих, галузевих і спеціально розроблених класифікаторів. Коди зазначаються в клітинках з правого боку сторінки акта. Кодування актів за формою Н-1 є обов'язковим.
Через невідповідність наданого позивачкою Акта №1 від 05.09.2001 наведеним вимогам їй було відмовлено у розгляді справи про страхові виплати в порядку статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Судом на підставі трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 встановлено, що з липня 2000 року по липень 2002 року вона працювала у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
15 червня 2001 року з позивачкою стався нещасний випадок - під час розбійного нападу на салон мобільного зв'язку, де вона працювала експертом, позивачка отримала удар по голові тупим предметом, внаслідок чого знепритомніла. Про нещасний випадок роботодавцем був складений та затверджений акт Н-1 №1 від 05 вересня 2001 року.
Відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ №214853 від 08.10.2001 року позивачці була встановлена третя група інвалідності до 01.11.2002 року. Черговий переогляд МСЕК не проводився.
За інформацією Слов'янського відділення УВД ФССУ в Донецькій області, викладеній у листі від 16.11.2021 №36.04-23/2890, позивачка з 08.10.2001 року по 08.10.2002 року у зв'язку з каліцтвом отримувала щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі міста Горлівки. Виплати припинені у зв'язку з закінченням терміну дії довідки МСЕК.
Наведене підтверджується наданою відповідачем інформацією з програмного забезпечення “Реєстр потерпілих”.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі міста Горлівки наразі знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв'язку з цим справи про страхові виплати потерпілих на виробництві залишилися на тимчасово окупованої території і надати будь-які інші відомості щодо виплат позивачці у 2001-2002 роках є неможливим.
На вимогу суду роботодавцем позивачки - ФОП ОСОБА_3 надані письмові пояснення від 17.01.2022, у яких він підтверджує перебування з нею у трудових відносинах. Зазначає, що комісією під його головуванням за участі двох бухгалтерів був складений акт №1 від 05.09.2001 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1. Наявний у нього оригінал цього акту був наданий позивачці у 2021 році на її прохання. Інші документи, у тому числі акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, були вилучені у нього правоохоронними органами та у подальшому не повернуті. Єдиним документом, що залишився у ФОП ОСОБА_3 , є вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 19.07.2022, яким було засуджено злочинця за розбійний напад на позивачку.
Між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами порядку документального підтвердження страхових випадків при призначенні відповідачем страхових виплат, а також суперечлива на думку позивачки поведінка відповідача, який до цього визнавав наявні у неї документи достатніми для проведення страхових виплат.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту від нещасного випадку на виробництві встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 3 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон №1105).
Статтею 36 цього Закону (п. 1-3 у редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою від 30.08.2021) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров'я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №1105 для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Частинами 1, 2 статті 44 Закону №1105 визначено, що фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Аналогічні норми містяться у п. 1.3, 1,4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11.
Водночас, пунктом 3.1 цього Порядку обов'язок із збирання необхідних для призначення страхових виплат документів розподілений між особою, яка звертається до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (у Порядку скорочено до “Фонд”), та самим Фондом.
Згідно з вказаним пунктом для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до управління (відділення) Фонду подається: заява особисто за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копія паспорта; копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
Працівниками управління (відділення) Фонду до справи про страхові виплати додаються:
- оригінал акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України;
- оригінал виписки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності;
- інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату (дохід) та сплату страхових внесків. У разі коли відомості про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для визначення розміру середньої заробітної плати, працівники управління (відділення) Фонду отримують інформацію у страхувальника. У разі відсутності страхувальника на момент формування справи про страхові виплати, довідку, що підтверджує розмір заробітної плати перед настанням страхового випадку, може надати потерпілий;
- інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про трудові, цивільно-правові відносини потерпілого, реєстрацію фізичної особи - підприємця, члена фермерського господарства, члена особистого селянського господарства, самозайнятої особи на момент настання страхового випадку в залежності від місця, де стався страховий випадок. У разі відсутності такої інформації потерпілим надаються копії документів, які підтверджують, що на момент настання страхового випадку він працював саме у того страхувальника, у якого стався нещасний випадок або зареєстровано професійне захворювання.
У разі відсутності документів, необхідних для призначення виплат в управліннях (відділеннях) Фонду, та наявності їх у потерпілого, він може надати ці документи для призначення виплат.
З наведеного слідує, що законодавством допускається можлива відсутність у потерпілого необхідних для призначення страхових виплат документів, у тому числі оригіналу акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.
Така відсутність, а так само і недотримання роботодавцем правил складання акту про нещасний випадок, може мати негативні наслідки саме для осіб, які допустили неналежне зберігання або порушення правил складання актів про нещасний випадок. Потерпіла особа не повинна нести несприятливі наслідки та позбавлятися права на страхові виплати внаслідок порушень, вчинених іншими особами.
Суд також приймає до уваги, що на момент настання нещасного випадку з позивачем (15 червня 2001 року) було чинним Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 623 (далі - Положення №623).
Згідно з пунктом 5 цього Положення нещасні випадки, пов'язані із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання, або у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Положення. Такі випадки беруться на облік і про них складається акт за формою Н-1.
Нормами пунктів 10, 12, 13 Положення №623 визначено, що про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб: скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові.
У свою чергу власник відповідно до пункту 14 Положення №623 повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, - після отримання необхідних матеріалів.
Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекторові охорони праці; профспілковій організації, членом якої є потерпілий; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства, якому акт надсилається разом з іншими матеріалами розслідування.
За формою Н-5 складається Акт спеціального розслідування групового нещасного випадку або нещасного випадку зі смертельним наслідком, аварії I чи II категорії з нещасним випадком або без нещасного випадку (п.30, 35 Положення №623), тому стосовно позивача він складатися не повинний.
З наведеного слідує, що Положенням №623 були передбачені стислі строки, впродовж яких мав бути оформлений, затверджений та надісланий відповідним особам акт про нещасний випадок за формою Н-1. Акт за формою Н-5 щодо позивачки не повинний був складатися, оскільки нещасний випадок з нею не вимагав проведення спеціального розслідування.
Положення №623 втратило чинність на підставі п. 2 постанови КМ України від 21 серпня 2001 р. N 1094 “Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.
Цією постановою також затверджене Положення №1094, на яке посилається Краматорське міське відділення УВД ФССУ в Донецькій області у листі №25.01-05/3663 від 07 вересня 2021 року.
Суд зауважує, що постанова КМ України від 21 серпня 2001 р. N 1094 вперше опублікована у Офіційному віснику №36 за 14 вересня 2001 року.
Відповідно до статті 57 Конституції України (у редакції, що була чинною у 2001 році) закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Пунктом 5 Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 року N503/97 встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Постанови Кабінету Міністрів публікуються в газеті "Урядовий кур'єр" та Офіційному віснику України, крім тих, що мають гриф "Таємно" або "Для службового користування, що передбачено пунктом 3 розділу VI Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, який затверджений постановою КМУ від 5 червня 2000 р. N 915.
З наведеного слідує, що до публікації Положення N 1094 у “Офіційному віснику” 14 вересня 2001 року воно не було чинним.
З акту №1 форми Н-1 про нещасний випадок з позивачкою вбачається, що він складений та затверджений 05 вересня 2001 року.
На той час Положення №1094 ще не набрало чинності, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення встановленої ним форми акту про нещасний випадок (форми Н-1) та відсутність акту розслідування нещасного випадку (форми Н-5).
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Критерії оцінки дій та рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень наведені у частині 2 статті 2 КАС України. Згідно з нею у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п.1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п.8).
Спірна відмова відповідача ґрунтується на нормативно-правовому акті, який не набрав чинності як на момент нещасного випадку з позивачкою, так і на момент складання акту про нещасний випадок за формою Н-1.
Розслідування нещасного випадку з позивачкою, який мав місце 15.06.2001, не повинно було здійснюватися за правилами Положення №1094, через що необґрунтованими є доводи відповідача про необхідність складання акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та необхідність кодування акту за формою Н-1.
Недотримання роботодавцем правил складання акту про нещасний випадок не повинно впливати на право потерпілої особи на отримання страхових виплат, якщо такою особи не були допущені порушення законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 статті 25 Закону України “Про охорону праці” (у редакції, що була чинною на час нещасного випадку з позивачкою) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України. За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
Відповідно до п.2 розділу І Положення №623 за результатами розслідування складається акт за формою Н-1. Застосування відповідачем положень статті 43 Закону №1105 має здійснюватися з урахуванням правового регулювання, що було чинним на час, коли відбувся нещасний випадок.
Вимагання відповідачем документів, складання яких на той час не було передбачено, не відповідає статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача, викладеної у листі Краматорського міського відділення УВД ФССУ в Донецькій області №25.01-05/3663 від 07 вересня 2021 року.
Дана відмова не містить посилань на Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 № 420. Відповідач не обґрунтовував спірну відмову відсутністю направлення закладу охорони здоров'я за формою 088/о для проведення медико-соціальної експертизи. Тому суд не приймає до уваги дані послання відповідача як такі, що не стосуються предмету спору.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
На національному рівні способи захисту порушеного права судом врегульовані статтею 245 КАС України, частина 2 якої передбачає, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3), визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4).
При цьому відповідно до ч. 4 цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позивачка просить зобов'язати відповідача прийняти акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05 вересня 2001 року та повторно розглянути її заяву від 30 серпня 2021 року з урахуванням оцінки (висновків) суду.
Суд вважає, що таке формулювання обов'язку вцілому відповідає встановленому ч.2 ст. 37, ст. 38 Закону №1105 порядку дій сторін, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн., тобто у розмірі більшому, ніж встановлений законом (0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу). Тому судовий збір повинен бути стягнутий за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки саме у розмірі 908,00 грн.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачці, що згідно ст.7 Закону України “Про судовий збір” надмірно сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в розмірі переплаченої суми.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області у прийнятті акту про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05.09.2001 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010 місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) прийняти акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05 вересня 2001 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 30 серпня 2021 року з урахуванням оцінки (висновків) суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 03 квітня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Бєломєстнов О.Ю.