Справа № 456/484/23
Провадження № 2/456/460/2023
іменем України
03 квітня 2023 року місто Стрий Львівської області
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина В.Я.,
сторони у справі:
позивачка - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
зміст позовних вимог - про стягнення додаткових витрат на дитину;
розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що знаходиться по вул. Т. Шевченка, 89, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у суду матеріалів, -
Стислий виклад позицій сторін у справі.
Позивачка ОСОБА_1 , у порядку представництва, котре здійснює адвокат Мундяк М.М. (ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1143126 від 25.01.2023 року в оригіналі та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000535 від 23.02.2017 року у належно засвідченій копії приєднанні до матеріалів позовної заяви), 26.01.2023 року, скориставшись канцелярією, подала у Стрийський міськрайонний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 1260, в якій просить ухвалити рішення про одноразове стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 додаткових витрат на їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають в сплаті коштів на його навчання у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка за перший курс (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету здоров'я людини та природничих наук денної форми навчання, у сумі 15 150 грн..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами у справі 17.11.2011 року було розірвано шлюб, за час перебування у котрому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є неповнолітнім, та на утримання якого відповідач ОСОБА_2 щомісячно сплачує аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб, починаючи з 02.04.2009 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що їхній з відповідачем ОСОБА_2 син є студентом Дрогобицького державного педагогічного університеті імені Івана Франка першого курсу (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету здоров'я людини та природничих наук денної форми навчання. Вартість навчального року становить 30 300 грн., крім того позивачка ОСОБА_1 несе витрати ще й на проживання сина у гуртожитку та інші його потреби, пов'язані з навчанням. Позивачка ОСОБА_1 , яка працює медичною сестрою, зазначає, що її заробітної плати у сумі 10 500 грн. 00 коп. не вистачає для того, щоб самостійно оплачувати навчання сина, з огляду на що просить на підставі ст. 185 СК України свій позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку, а саме 30.03.2023 року, скориставшись канцелярією, подав у Стрийський міськрайонний суд Львівської області відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до нього про стягнення додаткових витрат на дитину, що був зареєстрований в діловодстві за вх. № 4998, у котрому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що він сплачує аліменти на їх з позивачкою ОСОБА_1 неповнолітнього синаОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто виконує свій обов'язок по його утриманню до досягнення повноліття, й надавати більше коштів на його утримання на даному етапі він змоги не має. Крім того, відповідач ОСОБА_2 вказав, що позивачка ОСОБА_1 не погоджувала з ним вибір вищого навчального закладу для їх сина, не радилася з вказаного приводу, про це йому не повідомляла, а тому такі витрати на його навчання не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні положень ст. 185 СК України, з огляду на що вважає посилання позивачки ОСОБА_1 на цю норму матеріального закону безпідставним, а обраний нею спосіб захисту неправильним.
Заяви та клопотання учасників справи.
Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, на виконання вимог частин 6, 7 ст. 187 ЦПК України, 27.01.2023 року було вжито заходів для звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_2 ..
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 06.02.2023 року, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , який не має статусу підприємця, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження у межах строку, визначеного ст. 275 ЦПК України, на 14.03.2023 року о 14:00 год. у приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, без проведення судового засідання, за наявними у цій справі матеріалами.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 14.03.2023 року було продовженосудовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження у межах строку, визначеного ст. 275 ЦПК України, до 03.04.2023 року о 12:00 год. у приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, без проведення судового засідання, за наявними у цій справі матеріалами.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивачки ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, зокрема щодо стягнення додаткових витрат на дитину, та причетність до порушення таких її прав відповідача ОСОБА_2 , встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, котрий було розірвано 17.11.2011 року, про що Віддлом державної реєстрації актів цивільного стану Стрийського району Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області був складений актовий запис № 35. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , повторно виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Стрийського району Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 22.02.2012 року (копія міститься у справі, а. с. 11).
Судом встановлено й те, що від спільного проживання у сторін у справі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є неповнолітнім та проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 , у свою чергу, щомісячно сплачує аліменти на його утримання урозмірі частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб, починаючи з 02.04.2009 року і до досягнення дитиною повноліття, що стверджується постановою державного виконавця Відділу ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області Данилка І.І. про відкриття виконавчого провадження № 13891795 від 24.07.2009 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-1532, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області 16.07.2009 року (копія міститься у справі, а. с. 10) та довідкою з місця праці відповідача ОСОБА_2 - Будівельно-монтажного управління № 4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» від 28.03.2023 про утримання з його заробітної плати та виплату ним аліментів, починаючи з 01.01.2014 року по 28.02.2023 року включно (міститься у справі, а. с. 35-38).
Як вбачається з довідки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка від 20.10.2022 року за вих. № 1252 (міститься у справі, а. с. 9), неповнолітній син сторін у справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом першого курсу (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету здоров'я людини та природничих наук денної форми навчання, він навчається на платній формі, а вартість навчального року становить 30 300 грн..
Квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.2673580660.1 від 14.09.2022 року та № 0.0.2794616750.1 від 26.12.2022 року (копії містяться у справі, а. с. 7, 8) стверджується, що позивачка ОСОБА_1 оплатила навчання їх з відповідачем ОСОБА_2 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, у повному обсязі, а саме двома платежами - 16 000 грн. та 14 300 грн. відповідно.
Релевантні норми та джерела права, котрі застосовані судом при ухваленні даного рішення.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов'язку утримувати дітей, зокрема й брати участь у додаткових витратах на дітей, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».
Так, згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статей 180, 185 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Про те, які саме обставини зумовлюють стягнення додаткових витрат на дитину, не однократно висловлювався Верховний Суд, зокрема у постанові від 04.12.2019 року у справі за єдиним унікальним номером 320/383/19, у постанові від 26.08.2020 року у справі за єдиним унікальним номером 336/1488/19, й інших. Так, до особливих обставин, які зумовлюють додаткові витрати на дитину, суд відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними факторами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). До додаткових витрат відноситься також оздоровлення дитини в дитячому таборі та на морі, оскільки перебування у горах чи на морі у літній період добре впливає на організм дитини, сприяє його зміцненню, покращенню імунітету, збільшенню опірності організму до хвороб, тощо, що в подальшому не може не впливати на стан здоров'я дитини, зокрема, в осінньо-зимовий період. Наголошується, що визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку (постанова Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі за єдиним унікальним номером 751/4312/16-ц).
Усталена судова практика у спірних правовідносинах також дає розуміння того, які обставини не визнаються особливими, тобто такими, що зумовлюють обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. До них, зокрема, відноситься навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти (постанови Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі за єдиним унікальним номером 219/1766/18, від 01.04.2020 року у справі за єдиним унікальним номером 521/16268/18 і ін.), а особливо при умові, що відповідні витрати на навчання не погоджувалися одним з батьків та не доводять існування тих особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини саме в обраному іншим з батьків на власний розсуд у цьому закладі, адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог за результатами розгляду цієї справи.
Оскільки судом на підставі зібраних та перевірених у судовому засіданні письмових доказів у їх сукупності та взаємозв'язку не доводиться та обставина, що позивачка ОСОБА_1 як та з батьків, з ким проживає неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на користь кого щомісячно стягуються аліменти на цього сина з відповідача ОСОБА_2 , заздалегідь узгодила з ним як батьком цього сина його навчання у Дрогобицькому педагогічному університеті імені Івана Франка на факультеті здоров'я людини та природничих наук на денній та на платній формах навчання, як і узгодила з ним розмір та порядок оплати вартості такого навчання, то позивачка ОСОБА_1 не може покликатись на існування особливих обставин у розумінні положень ч. 1 ст. 185 СК України, котрі зумовили б необхідність платного навчання їх з відповідачем ОСОБА_2 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при наявності можливості ним навчатися у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти безоплатно.
За таких встановлених судом обставин цієї справи, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а також беручи до уваги відмову у задоволенні таких позовних вимог повністю, то розподіл судових витрат у цій частині слід здійснити у порядку, визначеному ч. 6 ст. 141 ЦПК України, зокрема компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положення пункту 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України зазначає, що у разі відмови у задоволені позову, витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Отже, витрати на правничу допомогу, які понесла позивачка ОСОБА_1 , знову ж-таки беручи до уваги відмову у задоволенні її позовних вимог повністю, слід залишити за нею.
Доказів понесення учасниками цієї справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 191, 209-211, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, - відмовити в повному обсязі.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення та підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін у справі.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення: 03 квітня 2023 року.
Суддя Володимир МИКИТИН