83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
31.08.10 р. Справа № 34/186
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк
до відповідача: Малого спільного підприємства „Геліко”, м. Донецьк
про стягнення 5158,16грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Баликова Т.О. (за довіреністю)
від відповідача - не з'явився
Заявлено позов Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк до Малого спільного підприємства „Геліко”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 4695,29грн., пені в сумі 133,63грн., 3% річних в сумі 93,85грн., інфляційні в сумі 235,39грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 4695,29грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 16) відповідач - Мале спільне підприємство „Геліко” зареєстровано за адресою: м. Донецьк, Калінінський район, пр-т Ілліча, 89. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвала про порушення провадження у справі від 29.07.2010р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 12.08.2010р.
В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ст.16 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :
Між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Підприємство) та Малим спільним підприємством „Геліко” (Абонент) 01 серпня 2005 року укладено договір №72161, за умовами якого Підприємство зобов'язується постачати теплову енергію до елеваторного вузла зазначеного власником будівлі, а Абонент зобов'язується прийняти та оплатити використану теплову енергію.
Відповідно до п. 3.1. договору Абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності або які знаходяться у нього в оперативному управлінні, або орендовані ним приміщення.
За приписами п. 3.2. договору постачання теплової енергії здійснюється Абоненту за умови 100% передоплати або оплати не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до встановлених тарифів.
Згідно із п. 3.3. договору в платіжних дорученнях Абонент повинен обов'язково вказувати номер договору, призначення платежу. За наявності заборгованості у Абонента за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Абонента, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлені в минулі періоди по даному договору, незалежного від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
Оплата, здійснена Абонентом, буде зарахована як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору. (п. 3.4. Договору).
Пунктом 3.5. Договору встановлено тариф за 1 кв.м. опалювальної площі у розмірі 3,07грн. в місяць без БДВ. В залежності від цін на енергоносії, встановлених КМУ, іншими органами влади або постачальниками енергоносіїв, тариф може змінюватися в більшу або менше сторону без погодження із Абонентом.
Відповідно до п. 4.4. договору пеня в розмірі 0,75% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ нараховуються Підприємством протягом одного року, з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Даний договір вважається укладеним з 01.08.2005р. і діє в частині постачання теплової енергії до 31.07.2010р. та вважається продовженим на наступний термін, якщо від сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не надійшло заяв про його розірвання, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. (п. 7.1 Договору).
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
Відповідно до рішення Донецької міської ради від 19.09.2008р. №23/19 з 01.10.2008р. для усіх споживачів затверджений тариф на опалення (крім населення) у розмірі 9,98грн. за 1 кв.м. без ПДВ, а рішенням Донецької міської ради від 20.02.2009р. №28/4 був затверджений тариф з 01.03.2009р. для усіх споживачів у розмірі 14,36грн. за 1 кв.м. без ПДВ.
Факт підключення опалення за адресою: вул. Ватутіна, 23 підтверджується актом включення теплопостачання від 15.10.2008р. та актом відключення опалення від 15.04.2009р., актом включення опалення від 23.10.2009р. та актом відключення теплопостачання від 15.04.2010р.
За надані послуги теплопостачання відповідно до договору №72161 від 01.08.2005р. позивачем були виставлені до оплати рахунки, зокрема, рахунок №72161 від 21.01.2009р. на суму 417,96грн., №72161 від 16.02.2009р. на суму 417,96грн., №72161 від 20.03.2009р. на суму 601,39грн., №72161 від 20.04.2009р. на суму 295,76грн., №72161 від 25.10.2009р. на суму 177,47грн., №72161 від 21.11.2009р. на суму 601,39грн., №72161 від 11.12.2009р. на суму 601,39грн., №72161 від 15.01.2010р. на суму 601,39грн., №72161 від 15.02.2010р. на суму 601,39грн., №72161 від 15.03.2010р. на суму 601,39грн., №72161 від 15.04.2010р. на суму 295,76грн. Як доказ направлення зазначених рахунків позивач надав копії листів із квитанцією про відправлення.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензією з вимогою сплатити суму боргу від 15.05.2009р. та від 17.05.2010р.
За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 4695,29грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку .
Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач свої зобов'язання за договором №72161 від 01.08.2005р. на відпуск теплової енергії належним чином не виконав, надані йому послуги не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 4695,29грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4695,29грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 93,85грн. та інфляційні в сумі 235,39грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 235,39грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 93,85грн. підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 133,63грн. на підставі п. 4.4 договору.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,
Позовні вимоги Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк до Малого спільного підприємства „Геліко”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 4695,29грн., пені в сумі 133,63грн., 3% річних в сумі 93,85грн., інфляційні в сумі 235,39грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Малого спільного підприємства „Геліко” (83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 89, код ЄДРПОУ 13484057) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м.Донецьк, вул. Постишева, 68, р/р №26002150424971 в ДОФ АКБУСБ, код ЄДРПОУ 33257089, МФО 334011) основний борг у розмірі 4695,29грн., пеню в сумі 133,63грн., 3% річних в сумі 93,85грн., інфляційні в сумі 235,39грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя