30.03.2023м. СумиСправа № 920/1057/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1057/22 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код 03352432)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткінське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Гагаріна, буд. 1, Сумська область, м. Шостка, 41100, ідентифікаційний код 34113412)
про стягнення 21 737 996,85 грн
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Сіденко Л.В. (довіреність № 1Др-53-1222 від 22.12.2022),
відповідача - адвокат Вєтоха А.С. (ордер серії ВМ № 1034761 від 09.03.2023; у режимі відеоконференції з Шосткинським міськрайонним судом Сумської області).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 18 014 723,06 грн основної заборгованості, 535 195,60 грн інфляційних збитків, 94 844,26 грн 3 % річних, 1 580 737,53 грн пені, відповідно до договору укладеного 01.01.2016 (заява - приєднання № 0942Y35DGFP016) та відшкодувати судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором розподілу природного газу (заява - приєднання № 0942Y35DGFP016) щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за послуги з розподілу природного газу, а тому наявні підстави для нарахування інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми заборгованості відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пені на підставі пункту 8.2 договору.
У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 303 382,45 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Ухвалою від 19.12.2022 судом постановлено відкрити провадження у справі №920/1057/22 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 08.02.2023, 11:00.
Представником позивача до суду подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені від 07.02.2023 № 400007-Ск-1521-0223 (вх. № 438 від 07.02.2023), де представник позивача просить суд збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на 126 103,06 грн та 3 % річних на суму 78 475,09 грн та пені на суму 1 307918,25 грн; загалом стягнути з відповідача 18 014 723,06 грн основного боргу; 661 298,66 грн інфляційних збитків, 173 319,35 грн - 3 % річних та 2 888 655,78 грн пені; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 236 069,96 грн.
Ухвалою від 08.02.2023 у справі № 920/1057/22 суд постановив задовольнити заяву представника позивача - Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, ідентифікаційний код 03352432) від 07.02.2023 № 400007-Ск-1521-0223 (вх. № 438 від 07.02.2023) про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені; подальший розгляд справи № 920/1057/22 здійснювати у редакції цієї заяви, а саме в розмірі позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт” на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” 18 014 723,06 грн - основного боргу, 661 298,66 грн - інфляційних збитків, 173 319,35 грн - 3% річних, 2 888 655,78 грн - пені, а також відшкодування судових витрат; продовжити строк підготовчого провадження у справі № 920/1057/22 на тридцять днів; відкласти підготовче судове засідання на 09.03.2023, 12:00.
Відповідач відзиву не подав, у підготовчих судових засіданнях позов визнав.
Відповідачем надіслано до суду заяву від 06.02.2023 № 118 (вх. № 475 від 10.02.2023), де відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90 % та надати розстрочку виконання рішення у цій справі на один рік зі сплатою заборгованості рівними частинами до кінця кожного місяця з дня ухвалення рішення суду. У цій заяві відповідач зазначає, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006 є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води; надає послуги з теплопостачання населенню, бюджетним установам та суб'єктам господарювання, що у процентному відношенні відповідає: населення - 82 %, бюджетні установи - 15 % та суб'єкти господарювання - 3 % відповідно; найбільшими споживачами послуг є мешканці міста Шостка; у процесі виробництва теплової енергії нашим підприємством використовується природний газ, вартість якого включається в тариф та становить 80 % його складової. Критична ситуація яка склалась у сфері теплопостачання в державі на момент виникнення зобов'язання була викликана низькою платоспроможністю споживачів теплової енергії, в тому числи у зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції COVID-19. У зв'язку з військовою агресією російської федерації постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 заборонено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 із змінами від 08.07.2022 Шосткинську міську територіальну громаду внесено до переліку громад розташованих в зоні бойових дій. Тобто з 08.07.2022 відповідач позбавлений можливості стягнення заборгованості з фізичних осіб за надані послуги. Відповідач зазначає, що багато мешканців міста виїхало за кордон, багато хто втратив роботу, що взагалі унеможливлює стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Крім того відповідач зазначає, що використовує природний газ для виробництва електричної енергії, ринкова вартість якої значно нижче собівартості. Внаслідок викладеного чистий фінансовий результат за результатом господарської діяльності відповідача за 9 місяців 2022 року становить збиток - 309 991 тис. гривень. За три останніх місяці 2022 року відповідачем на виконання своїх зобов'язань перераховано 16 900 000,00 грн. Штрафні санкції, які бажає отримати позивач, є його чистим прибутком, а заявлені позивачем 3 % річних та інфляційні витрати повністю покривають збитки понесені позивачем внаслідок порушення відповідачем строків розрахунків. Виконання рішення суду у цій справі у примусовому порядку надасть право державному/приватному виконавцю вжити таких заходів як арешт банківських рахунків, арешт та реалізація майна товариства, зазначені дії приведуть до повної зупинки діяльності відповідача, оскільки унеможливлять виконати взяті на себе зобов'язання перед громадою міста по наданню теплопостачання та підігріву гарячої води, що в свою чергу поставить всю теплопостачальну систему міста під загрозу розмороження та руйнування, що в умовах воєнного стану і так є складним; у подальшому відновити діяльність підприємства, яке входить в єдину енергосистему України буде неможливо. А тому відповідач з огляду на викладені обставини просить суд зменшити розмір пені на 90 % та надати розстрочку виконання рішення у цій справі на один рік зі сплатою заборгованості рівними частинами до кінця кожного місяця з дня ухвалення рішення суду.
До зазначеної заяви відповідачем додано копію звіту про фінансові результати за 9 місяців 2022 року, копію рішення виконавчого комітету, та докази сплати заборгованості.
03.03.2023 позивачем подано до суду письмові заперечення від 02.03.2023 б/н (вх. № 176 від 03.03.2023) проти заяви про зменшення пені та розстрочення виконання рішення суду, де позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % та розстрочення виконання рішення суду на 1 рік та зазначає, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження скрутного фінансового становища та не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
06.03.2023 відповідачем надіслано до суду клопотання від 01.03.2023 № 214 (вх. № 809 від 06.03.2023) про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail: inbox@shm.su.curt.gov.ua).
Ухвалою від 07.03.2023 у справі № 920/1057/22 судом постановлено задовольнити клопотання відповідача від 01.03.2023 № 214 (вх. № 809 від 06.03.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; провести підготовче засідання, призначене на 09.03.2023, 12:00 в режимі відеоконференції; доручити Шосткинському міськрайонному суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail: inbox@shm.su.curt.gov.ua) забезпечити проведення цього судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail: inbox@shm.su.curt.gov.ua) за участі представника відповідача.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 09.03.2023 у справі № 920/1057/22 судом постановлено закрити підготовче провадження у справі; призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання 30.03.2023, 11:00; доручити Шосткинському міськрайонному суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail: inbox@shm.su.curt.gov.ua) забезпечити проведення судового засідання у цій справі призначене 30.03.2023, 11:00 в режимі відеоконференції в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63, e-mail: inbox@shm.su.curt.gov.ua) за участі представника відповідача.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 30.03.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.01.2016 між сторонами укладено договір розподілу природного газу (надалі - договір розподілу) шляхом підписання заяви-приєднання № 0942Y35DGFP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.
За умовами пункту 12.1 договору цей договір укладається на невизначений строк.
Відповідно до абзацу 10 пункту 1.4 розділу І Типового договору, послуга з розподілу природного газу -це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Типового договору розподілу природного газу, останній є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем). Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору розподілу, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки і порядку, визначені цим договором; обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1 договору розподілу).
Пунктом 5.2 договору розподілу передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом газорозподільних систем та цим договором.
Згідно пункту 5.4 договору розподілу, порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.
На виконання Закону України «Про ринок природного газу» НКРЕКП постановою від 07.10.2019 № 2080 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем (Постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 із змінами і доповненнями), Типового договору розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 із змінами і доповненнями), Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП № 236 від 25.02.2016 із змінами). Зазначеними змінами для споживачів з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, змінено принципи визначення обсягів газу, що беруться за основу.
Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Згідно із пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2021 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ з 01 січня 2022 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:
- 39 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;
- 126 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;
- 314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, введеного відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та продовженого Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24 травня 2022 року прийняла постанову «Про уточнення річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану» № 528 (далі - Постанова № 528), відповідно до пункту 1 якої:
«Операторам газорозподільних систем з дня набрання чинності цією постановою:
розглянути заявки на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності об'єктів споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494;
на підставі заявок, визначених цим пунктом, здійснити перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь 2022 календарний рік відповідно до пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.»
Згідно з пунктом 2 Постанови № 528 у тижневий строк з дня набрання чинності цією постановою операторам газорозподільних систем необхідно було повідомити споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, про право таких споживачів одноразово подати заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх об'єктах на 2022 календарний рік з дня набрання чинності цією постановою до 15 вересня 2022 року (включно).
Дата набрання чинності Постанови № 528 - 24 травня 2022 року.
Річна замовлена потужність об'єкта споживача на 2021 рік визначена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу відповідачем за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період 01.10.2020 по 30.09.2021 становить 34 907 579,18 м3. Сторонами підписано акт приймання-передачі газу від 30.09.2021 № СУМ00494, у якому визначено РЗП на 2022 рік.
Заявкою від 19.10.2021 № 1174 на уточнення величини річної замовленої потужності відповідачем скориговано річну замовлену потужність на 2022 рік до 18 712 144,00 м3. Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача становить 1 559 395,333 м3.
Після набрання чинності постанови
Постанови №528, позивач листом від 31.05.2022 №400-Сл-4002-0522 повідомив відповідача про можливість скоригувати (уточнити) річну замовлену потужність на 2022 рік з урахуванням Постанови № 528 до норм Кодексу ГРМ.
Листом від 05.09.2022 № 1340 відповідачем скориговано річну замовлену потужність на 2022 рік, збільшивши її до 26 542 743,99 м3.
Таким чином 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача становить 2 211 895,33 м3.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 за № 2766 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Сумигаз» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу:
1) на період з 01 січня 2022 року - у розмірі 1,608 грн за 1 м3 (з урахуванням ПДВ);
Щомісячний платіж за розрахунком АТ «Сумигаз» на 2022 рік до моменту коригування споживачем у вересні 2022 року дорівнював 1 559 395,33 м3 х 1,608 грн за 1 м3 (тариф на послуги розподілу природного газу) = 2 507 507,69 грн, після коригування річної замовленої дорівнює 2 211 895,33 мЗх1,608 грн за 1 м3=3 556 727,69 грн. Ураховуючи те, що до вересня 2022 року, до місяця коригування річної замовленої потужності, до сплати АТ «Сумигаз» щомісячно виставляло рахунки та оформлювало акти приймання-передачі у періоді січень-серпень 2022 року у розмірі 2 507 507,69 грн, а після коригування нарахування, як зазначено вище, складають 3 556 727,69 грн, у вересні 2022 року в акті приймання-передачі природного газу від 30.09.2022 №СУМ82016959, що був підписаний сторонами, було відображено різницю за 08 місяців 2022 року у сумі 8 393 760,0 грн (З 556 727,69 грн,- -2 507 507,69 грн.)х8 місяців 2022 року), а також нарахування за послугу розподілу природного газу з урахуванням збільшення - 3 556 727,69 грн, загалом на суму 11 950 487,69 грн.
Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць (пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
Відповідно до пункту 7 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.
Пунктом 6.5 договору розподілу передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання оператором ГРМ рахунку на оплату.
Відповідно до пункту 6.6 договору розподілу остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
За серпень - жовтень 2022 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу (річна замовлена потужність) на загальну суму 18 014 723,06 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу:
- за серпень 2022 року на суму 2 507 507,71 грн;
- за вересень 2022 року на суму 11 950 487,69 грн;
- за жовтень 2022 року на суму 3 556 727,66 грн.
Відповідно до пункту 6.7 Типового договору розподілу у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Зазначена норма Типового договору розподілу напряму співпадає з нормою Кодекс ГРМ, а саме: з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, відповідно до якого у разі виникнення у споживача заборгованості за договором розподілу природного газу сторони (за згодою оператора ГРМ) можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Будь - якої заяви/листа щодо укладення графіку погашення заборгованості від відповідача позивачеві не надходило, а відтак позивач мав усі достатні та законні підстави для зарахування отриманих платежів в рахунок погашення існуючої заборгованості.
Представником позивача до суду подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені від 07.02.2023 № 400007-Ск-1521-0223 (вх. № 438 від 07.02.2023), де представник позивача просить суд збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на 126 103,06 грн та 3 % річних на суму 78 475,09 грн та пені на суму 1 307918,25 грн; загалом стягнути з відповідача 18 014 723,06 грн основного боргу; 661 298,66 грн інфляційних збитків, 173 319,35 грн - 3 % річних та 2 888 655,78 грн пені; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 236 069,96 грн.
Відповідач у судовому засіданні по суті позовні вимоги також визнав та підтримав заяву про зменшення розміру пені на 90 % та розстрочення виконання рішення.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно із статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.
Згідно із частинами другою, шостою статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Тобто, договір розподілу природного газу є договором приєднання, за яким його умови визначені заздалегідь однією із сторін, а тому такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до нього в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
За приписами частини першої статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, визначаються взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Згідно пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.
За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що за серпень 2022 року по жовтень 2022 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу (річна замовлена потужність) на загальну суму 18 014 723,06 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу:
- за серпень 2022 року на суму 2 507 507,71 грн;
- за вересень 2022 року на суму 11 950 487,69 грн;
- за жовтень 2022 року на суму 3 556 727,66 грн.
Факт отримання відповідачем послуг з РЗП повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актами наданих послуг з розподілу природного газу за період з серпня 2022 року по жовтень 2022 року, які підписано сторонами та скріплено їх печатками та не заперечується відповідачем.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отримані послуги з розподілу природного газу не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманих послуг з розподілу природного газу відповідачем не виконано в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 18 014 723,06 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини другої статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 ГК України.
Частиною шостою статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 8.2 договору розподілу у разі порушення споживачем, що є непобутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог розрахунку, сума пені складає 2 888 655,78 грн, пеня нарахована за загальний період з 11.06.2022 по 06.02.2023.
Розрахунок пені позивачем здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня, від дня простроченого основного зобов'язання, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідач у заяві про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення від 06.02.2023 № 118 (вх. № 475 від 10.02.2023) просить суд застосувати положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України та зменшити розмір пені на 90 % та розстрочити виконання судового рішення терміном на один рік рівними частинами до кінця кожного місяця з дня ухвалення рішення суду.
В обгрунтування заяви про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства.
На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано до суду копію звіту про фінансові результати за 9 місяців 2022 року.
Представник позивача у письмових запереченнях від 02.03.2023 б/н (вх. № 176 від 03.03.2023) проти заяви про зменшення пені та розстрочення виконання рішення суду, де позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % та розстрочення виконання рішення суду на один рік та зазначає, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження скрутного фінансового становища та не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд розглянувши заяву відповідача щодо зменшення розміру неустойки зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною другою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % від заявленої до стягнення суми.
Суд зазначає, що зменшення розміру пені на 50 % суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу за договором, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 50 % пені в сумі 1 444 327,89 грн.
З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог розрахунку 3 % річних складають 173 319,35 грн, нараховані за загальний період з 11.09.2022 по 06.02.2023; інфляційні втрати складають 661 297,66 грн, нараховані за загальний період з вересня 2022 року по грудень 2022 року.
Здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних суд вважає арифметично вірним.
Суд розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 173 319,35 грн та інфляційних втрат в сумі 661 298,66 грн, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.
Заява відповідача вмотивована, зокрема, тим, що на даний час боржник перебуває в скрутному фінансовому становищі та наявністю заборгованості населення за надані послуги. Відповідач використовує природний газ для виробництва електричної енергії, ринкова вартість якої значно нижче собівартості. Держава не здійснює компенсації різниці між собівартістю та ринковою вартістю електричної енергії виробленої ТЕЦ, що завдає відповідачу значних збитків. Окреме виробництво теплової та електричної енергії відповідачем не можливо у зв'язку з технологічним процесом.
Відповідач зазначає, що критична ситуація яка склалась у сфері теплопостачання в державі на момент виникнення зобов'язання була викликана низькою платоспроможністю споживачів теплової енергії, в тому числи у зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції COVID-19. У зв'язку з військовою агресією російської федерації постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 заборонено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 із змінами від 08.07.2022 Шосткинську міську територіальну громаду внесено до переліку громад розташованих в зоні бойових дій. Тобто з 08.07.2022 відповідач позбавлений можливості стягнення заборгованості з фізичних осіб за надані послуги. Відповідач зазначає, що багато мешканців міста виїхало за кордон, багато хто втратив роботу, що взагалі унеможливлює стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Крім того відповідач зазначає, що використовує природний газ для виробництва електричної енергії, ринкова вартість якої значно нижче собівартості.
Внаслідок викладеного, як зазначає відповідач, чистий фінансовий результат за результатом господарської діяльності відповідача за 9 місяців 2022 року становить збиток - 309 991 тис. гривень. За три останніх місяці 2022 року відповідачем на виконання своїх зобов'язань перераховано 16 900 000,00 грн. Штрафні санкції, які бажає отримати позивач, є його чистим прибутком, а заявлені позивачем 3 % річних та інфляційні витрати повністю покривають збитки понесені позивачем внаслідок порушення відповідачем строків розрахунків. Виконання рішення суду у цій справі у примусовому порядку надасть право державному/приватному виконавцю вжити таких заходів як арешт банківських рахунків, арешт та реалізація майна товариства, зазначені дії приведуть до повної зупинки діяльності відповідача, оскільки унеможливлять виконати взяті на себе зобов'язання перед громадою міста по наданню теплопостачання та підігріву гарячої води, що в свою чергу поставить всю теплопостачальну систему міста під загрозу розмороження та руйнування, що в умовах воєнного стану і так є складним; у подальшому відновити діяльність підприємства, яке входить в єдину енергосистему України буде неможливо.
Представник позивача заперечує проти задоволення заяви відповідача про розстрочення рішення суду.
Суд розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, дійшов висновку про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду у цій справі з огляду на наступне.
Питання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду врегульовано приписами статті 331 ГПК України. Так, згідно наведеної норми за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі та допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
За приписами пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 12.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», що є аналогічними до наведених положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України, та передбачають, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
З огляду на наведені приписи процесуального закону, оцінивши зазначені вище фактичні обставини, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та наміри відповідача добровільно виконати рішення суду та погасити існуючу перед позивачем заборгованість, що сприятиме ефективному виконанню судового рішення, суд вважає за можливе, задовольнити заяву відповідача у цій справі, розстрочивши виконання рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/433/22, починаючи з дати ухвалення, зі сплатою заборгованості частинами до кінця кожного місяця за наступним графіком:
- до 30.04.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.05.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 30.06.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.07.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.08.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 30.09.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.10.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 30.11.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.12.2023 - 2 272 967,14 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень чотирнадцять копійок).
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з визнанням позову відповідачем позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору у сумі 163 034,98 грн за умови подачі до суду відповідної заяви.
Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 163 034,98 грн підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 130, 185, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Гагаріна, 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 34113412) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, ідентифікаційний код 03352432) 18 014 723,06 грн (вісімнадцять мільйонів чотирнадцять тисяч сімсот двадцять три гривні шість копійок) основного боргу, 661 298,66 грн (шістсот шістдесят одна тисяча двісті дев'яносто вісім гривень шістдесят шість копійок) інфляційних збитків, 173 319,35 грн (сто сімдесят три тисячі триста дев'ятнадцять гривень тридцять п'ять копійок) 3 % річних, 1 444 327,89 грн (один мільйон чотириста сорок чотири тисяч триста двадцять сім гривень вісімдесят дев'ять копійок) пені, а також 163 034,98 грн (сто шістдесят три тисячі тридцять чотири гривні дев'яносто вісім копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Відмовити у позові в частині стягнення 1 444 327,89 грн (один мільйон чотириста сорок чотири тисяч триста двадцять сім гривень вісімдесят дев'ять копійок) пені.
4. Розстрочити виконання цього рішення у справі № 920/1057/22 зі сплатою заборгованості частинами до кінця кожного місяця за наступним графіком:
- до 30.04.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.05.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 30.06.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.07.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.08.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 30.09.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.10.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 30.11.2023 - 2 272 967,10 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень десять копійок);
- до 31.12.2023 - 2 272 967,14 грн (два мільйона двісті сімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень чотирнадцять копійок).
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 03 квітня 2023 року.
Суддя Ю.А. Джепа